03 лютого 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Маляренко А.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,
ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.
Позов обґрунтовував тим, що 22 лютого 2013 року між сторонами було укладено договір дарування нежитлових приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 78) загальною площею 153,60 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачка, укладаючи вказаний договір, навмисно ввела його в оману щодо можливості вирішити проблему з погашенням кредиту шляхом вчинення даного правочину, оскільки по факту нежитлові приміщення, які були предметом договору дарування, подаровані відповідачкою своїй доньці. При цьому, позивач в момент оформлення договору не передбачав, що відповідачка шляхом введення його в оману намагається одноосібно заволодіти цінним спільним майном. Позивач просить позов задовольнити та визнати зазначений договір недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзіОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суди попередніх інстанцій враховуючи положення ст.ст 229, 230 ЦК України, роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли правильних висновків про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладання 22 лютого 2013 року договору дарування нежилих приміщень під впливом обману, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Згідно ч.2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних А.В. Маляренко
і кримінальних справ