іменем україни
20 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Маляренка А.В.,Леванчука А.О., Ступак О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2006 року. Подружнє життя не склалося, в зв'язку з чим розпочато шлюборозлучний процес. Спільного господарства вони не ведуть, про дітей відповідач не дбає. За час шлюбу вони придбали легковий автомобіль МЕRSЕDЕS ВЕNZ SРRINТЕR 215 СDІ, 2006 року випуску, який був станом на 23 вересня 2015 року зареєстрований за відповідачем.
Добровільно поділити спільне майно, сплативши їй половину вартості автомобіля, який був придбаний нами в шлюбі, відповідач відмовився.
Просила поділити майно, набуте за час шлюбу, виділивши їй половину вартості автомобіля в сумі 137435 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 компенсаційну вартість автомобіля МЕRSЕDЕS ВЕNZ SРRINТЕR 215 СDІ, 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1 в сумі 131716 грн 88 коп., як частку у спільному майні подружжя.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ «Про судоустрій статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірне майно придбано сторонами в період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст.ст. 70, 71 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
В судовому засіданні було встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 14 липня 2006 року.
У грудні 2013 року на ім'я ОСОБА_5 було зареєстровано автомобіль МЕRSЕDЕS ВЕNZ SРRINТЕR 215 СDІ, 2006 року випуску.
Вказані обставини встановлені судом і не оспорювались сторонами.
У вересні 2015 року відповідач відчужив спірне майно на користь ОСОБА_6, в рахунок сплати боргу, отриманого від останнього на купівлю автомобіля.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач позичав гроші (на спірний автомобіль) за згодою позивача, під час перебування із нею в шлюбі.
Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.
Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
А.В. Маляренко А.О. Леванчук О.В. Ступак