15 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., ІзмайловоїТ.Л., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_4 про визнання недійсним нікчемного правочину,
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» - ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2016 року,
У лютому 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_4 про визнання недійсним нікчемного правочину.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 16 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Даніель» в особі заступника голови правління ОСОБА_6 укладено договір банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т-42752, згідно умов якого Банк прийняв, а Вкладник передав в управління Банку грошові кошти (вклад) в розмірі 193 300 грн. Вклад розміщено з 16 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року.
В цей-же день Постановою Правління Національного Банку України від 16 січня 2014 року № 14 ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних. Фонд своїм рішенням від 16 січня 2014 року № 1 розпочав процедуру здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Даніель» і пунктом 3 цього рішення призначив уповноваженою особою ОСОБА_5
Позивач зазначав, що укладений договір банківського вкладу є нікчемним, оскільки укладений з порушеннями вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки повноваження органів управління банку та органів контролю призупинилися з дня прийняття постанови Національного Банку України від 16 січня 2014 року
№ 14.
При цьому вказував, що у день укладення оспорюваного договору початок операційного часу банку становив з 09 год. 15 хв. кінець о 16 год.
30 хв., а фінансова операція по вкладу ОСОБА_4 була здійснена
о 23 год. 05 хв.
Ураховуючи наведене, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Даніель» просила визнати недійсним нікчемний договір банківського вкладу «Швидкий прибуток»
№ Т-42752, укладений 16 січня 2014 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_4
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2016 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності заявлених позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Даніель» в особі заступника голови правління ОСОБА_6 укладено договір банківського вкладу «Швидкий прибуток» № Т-42752, згідно умов якого Банк прийняв, а Вкладник передав в управління Банку грошові кошти (вклад) в розмірі 193 300 грн. Вклад розміщено з 16 січня 2014 року по 15 лютого 2014 року.
Постановою Правління Національного Банку України від 16 січня
2014 року № 14 ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних банків.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 січня 2014 року № 1 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру здійснення тимчасової адміністрації банку, яку було запроваджено з 17 січня 2014 року по 16 квітня 2014 рік.
Згідно п. 4 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 січня 2014 року № 1 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» Уповноваженій особі Фонду приступити до виконання обов'язків 17 січня 2014 року.
Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», чинною на момент укладання оспорюваного правочину, на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи наведене,суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) з урахуванням положень ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановив, що оспорюваний правочин вчинено до призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Даніель», а тому ПАТ КБ «Даніель» в особі заступника голови правління ОСОБА_7 мав законне право на укладення із
ОСОБА_4 оспорюваного договору банківського вкладу від 16 січня 2014 року № Т-42752 «Швидкий прибуток», а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання необґрунтованими доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» про те, що судом не взято до уваги, що операція за вкладним рахунком ОСОБА_4 була здійснена поза операційним часом, оскільки дані доводи в установленому законом порядку не доведено.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від
31 серпня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» - ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2016 року в справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_4 про визнання недійсним нікчемного правочину залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова