25 січня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Мазур Л.М., ПоповичО.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Пісківської селищної ради Бородянського району Київської обасті, третя особа - ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 липня 2016 року,
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 січня 2014 року помер його батько ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 з прибудинковою територією, який його батько побудував разом з його матір'ю ОСОБА_7 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, а також автомобільного причепу ПФ 01 «Фермер», який був придбаний батьком та зареєстрований на його ім'я.
За життя батько склав заповіт, за яким все своє майно в рівних долях заповідав на користь дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 Про наявність цього заповіту він дізнався при зверненні 7 лютого 2014 року до секретаря Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області щодо роз'яснення йому порядку прийняття спадщини.
Посилаючись на ч. 1 ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України позивач просив визнати заповіт від 12 липня 2012 року недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і він не усвідомлював значення своїх дій.
У ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення своїх позовних вимог (а. с. 175-176), в якій просив визнати заповіт нікчемним на підставі ч. 1 ст. 1257 ЦК України, оскільки заповіт було складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до п. 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Суди, відмовляючи у задоволенні позову на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходили з того, що підстави передбачені ч. 1 ст. 1257 ЦК України, з яких заповіт може бути визнано судом нікчемним, відсутні. Зокрема рішенням першої сесії Пісківської селищної ради від 15 листопада 2010 року секретарю виконкому Пісківської селищної ради було надано дозвіл на здійснення нотаріальних дій, а та обставина, що в тексті заповіту не зазначено причини, з яких він посвідчувався за місцем проживання заповідача не може впливати на волевиявлення останнього, так як судом встановлено, що на момент складання заповіту ОСОБА_8 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів (ст. ст. 57, 60 ЦПК України) на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_4 відмовлявся надавати допомогу своєму батькові, коли той тяжко хворів та знаходився у безпорадному стані. Крім того батько позивача склав заповіт, яким фактично усунув останнього від спадкування.
Доводи касаційної скарги про те, що оспорюваний заповіт є нікчемним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 1257 ЦК України зводяться до переоцінки доказів у справі, що були предметом розгляду судами попередніх інстанцій.
Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Писана
Л.М. Мазур
О.В. Попович