01 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», арбітражний керуючий ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5, про визнання кредитного договору, змін та доповнень до нього, а також договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 травня 2016 року,
У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 грудня 2007 року між ним та акціонерним комерційним банком «ТАС - Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС - Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), укладено кредитний договір за № 2301/1207/88-945. Згідно з умовами договору банк зобов'язався надати йому кредитні кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 600 000 доларів США, зі сплатою 13 % річних на строк до 13 грудня 2017 року.
При цьому, відповідно до п. 1.4 договору, надання кредитних коштів мало проводитись поетапно, перший транш в розмірі, достатньому для повного погашення діючої кредитної заборгованості за договорами від 29 листопада 2006 року № НОМЕР_1 та від 22 грудня 2006 року № 11103156000, але не більше ніж 376 000 доларів США - перерахувати ЧТУ АКІБ «УкрСиббанк», а решта траншів надається за умови повного погашення вищевказаної заборгованості та виведення предмету іпотеки з застави в ЧТУ АКІБ «УкрСиббанк».
На забезпечення зазначеного кредитного договору, 14 грудня 2007 року між ним та АКБ «ТАС - Комерцбанк» було укладено іпотечний договір за № 2301/1207/88-945-I, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.
Згідно з цим іпотечним договором він передав банку в іпотеку нерухоме майно - готельно-ресторанний комплекс, розташований по АДРЕСА_1.
Сторони в повному обсязі виконали п. 1.4 кредитного договору: АКБ «ТАС - Комерцбанк» перерахував на рахунок ЧТУ АКІБ «Укрсиббанк» 376 000 доларів США, в свою чергу банком виведено із застави предмет іпотеки, а саме, готельно-ресторанний комплекс в ЧТУ АКІБ «УкрСиббанк», а також погашено поточну заборгованість.
Проте, через декілька місяців позивача викликали до керівництва Черкаського відділення АКБ «ТАС - Комерцбанк», де в усній формі йому було повідомлено, що банк не має можливості надавати йому наступні транші грошових коштів в кредит, оскільки в договорі наявні неточності, які унеможливлюють здійснення перерахунку коштів.
При цьому йому було надано на підпис зовсім інший кредитний договір, також від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945.
Зазначив, що підписав договір, оскільки йому терміново потрібні були кошти, а оформлювати кредит в іншій банківській установі він не побажав, так як це потребувало б значного часу.
Згодом ОСОБА_4 виявив, що обидва договори мали однакові реєстраційні номери, дату їх укладення, але перший договір був укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» з ним, як з фізичною особою, а інший договір, з ним, але як із приватним підприємцем.
Після того, як правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» став ПАТ «Сведбанк», кошти в кредит він не отримував. А на його звернення до адміністрації Черкаського відділення ПАТ «Сведбанк» з питанням видачі наступних траншів в кредит, керівництво ПАТ «Сведбанк» повідомило, що не має фінансової можливості виконати вищевказаний кредитний договір.
Вказав, що його фактично змусили укласти ще декілька договорів, якими були внесені зміни до попереднього кредитного договору з АКБ «ТАС- Комерцбанк».
ОСОБА_4 звертаючись з позовом наголошував, що зміни до договору з ним не узгоджувалися та не обговорювалися, а в подальшому вони виявилися суттєвими та значно погіршили його становище.
Такі зміни та доповнення до договорів вносились неодноразово:
16 липня 2009 року - укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945, (укладений як з фізичною особою).
Відповідно до п. 1.1. - розмір кредиту становить 505 000 доларів США строком до 13 грудня 2017 року, розмір кредиту в національній валюті не визначено.
27 липня 2009 року - ним підписано ще один договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору, при цьому строк кредитування був продовжений до 14 грудня 2022 року та визначено, що погашення кредиту та сплата процентів за період користування кредитом має здійснюватися шляхом фіксованих платежів (ануїтетних платежів) в сумі 5 648,77 доларів США - до 10 числа кожного місяця. Крім цього, у цей же день між ним та ПАТ «Сведбанк» було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору іпотеки.
28 липня 2009 року - він підписав ще два договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору за № 3 та № 4.
Зміни та доповнення передбачали реструктуризацію заборгованості, зміну річної процентної ставки та встановлення для нього обов'язку сплати комісії за дострокове погашення заборгованості за кредитом.
17 вересня 2009 року - ним підписано ще один черговий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору за № 5.
Цими змінами та доповненнями було змінено розмір комісії, яка підлягає сплаті у разі дострокового погашення заборгованості за кредитом.
Після того як було підписано вищевказані зміни та доповнення до кредитного договору, він в черговий раз звернувся із заявою до ПАТ «Сведбанк» з питанням видачі наступного траншу коштів у кредит, проте 18 серпня 2009 року отримав лист від банку з посиланням на те, що станом на 01 липня 2009 року ПАТ «Сведбанк» тимчасово припинив активні операції по споживчому кредитуванню.
Вказує, що вищевказане невиконання ПАТ «Сведбанк» зобов'язань за кредитним договором, призвело до того, що 22 червня 2010 року його за постановою господарського суду Черкаської області як фізичну особу-підприємця визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Зазначив, що йому стало відомо з листів ПАТ «Сведбанк» від 25 березня 2013 року, а також ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від 14 грудня 2012 року про те, що 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив право вимоги до нього та його майнових і фінансових поручителів, а саме - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а це товариство в свою чергу відступило право вимоги іншому товариству - ТОВ «Кредитні ініціативи».
При зверненні до ПАТ «Сведбанк», до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», до ТОВ «Кредитні ініціативи», з проханням про надання інформації щодо сум кредиту та нарахованих процентів, він отримав різні дані, які викликали у нього сумніви про укладення факторингових угод та вимог кредиторів, а під час розгляду справи в господарському суді Черкаської області справи про визнання його банкрутом, судом відмовлено у заміні первісного кредитора - ПАТ «Сведбанк» його правонаступником - ТОВ «Кредитні ініціативи».
Посилаючись на те, що кредитні договори та іпотечний договір укладені з порушенням норм чинного законодавства, під обманом та спрямовані на порушення його прав, як споживача, ОСОБА_4 просив суд визнати їх недійсними з підстав передбачених ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зокрема, ОСОБА_4 просив суд: визнати недійсним кредитний договір від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945, укладений між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 16 липня 2009 року № 1 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 2301\1207\88-945, укладений між ним та ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 27 липня 2009 року № 2 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 2301\1207\88-945, укладений між ним та ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 18 липня 2009 року № 3 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року №°2301\1207\88-945, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 28 липня 2009 року № 4 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 2301\1207\88-945, укладений між ним та ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 17 вересня 2009 року № 5 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 2301\1207\88-945, укладений між ним та ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним іпотечний договір від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945-1 реєстровий номер 16159, укладений між ним та АКБ «ТАС- Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»; визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень від 27 липня 2009 року № 1 до договору іпотеки від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945-I, укладений між ним та ПАТ «Сведбанк»; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за іпотечним договором від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945-I, укладеного між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», а саме: готельно-ресторанний комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2016 року позов ОСОБА_4 - задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 14 грудня 2007 року за № 2301/1207/88-945, укладений між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»; визнано недійсним договір про внесення змін та доповнень від 16 липня 2009 року № 1 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року за № 2301\1207\88-945; визнано недійсним договір про внесення змін та доповнень від 27 липня 2009 року № 2, визнано недійсним договір про внесення змін та доповнень від 18 липня 2009 року № 3, визнано недійсним договір про внесення змін та доповнень від 28 липня 2009 року № 4, визнано недійсним договір про внесення змін та доповнень від 17 вересня 2009 року № 5 до кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 2301\1207\88-945; визнано недійсним іпотечний договір від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945-І, реєстровий номер - 16159, укладений між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС - Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк»); визнано недійсним договір про внесення змін та доповнень від 27 липня 2009 року № 1 до договору іпотеки від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945-I; виключено з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за іпотечним договором від 14 грудня 2007 року № 2301/1207/88-945-І готельно-ресторанний комплекс за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20 травня 2016 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що не є порушенням прав ОСОБА_4 як споживача фінансових послуг відмова банку в подальшому кредитуванні в межах визначеного договором ліміту, оскільки у банка були обґрунтовані підстави для таких дій, враховуючи незадовільну платоспроможність позивача, а внесені до укладеного між позивачем та банком кредитного договору зміни та доповнення були спрямовані на пом'якшення умов повернення кредиту шляхом зміни ставок кредиту та строку повернення.
При цьому зміни до кредитного договору від 14 грудня 2007 року вносилися шляхом укладання окремих договорів, підписаних позивачем, що свідчить про погодження ним змісту цих договорів.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами у справі порушення відповідачами його прав як споживача, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» для визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що позивача під час підписання оспорюваного кредитного та іпотечного договорів було введено в оману (ст. 230 ЦК України) необґрунтовані, доказів на їх підтвердження суду не надано, а тому висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду не впливають.
Із матеріалів справи та змісту рішення апеляційного суду не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Писана
І.М. Завгородня
Л.М. Мазур