іменем україни
15 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Висоцької В.С., Умнової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА Холдинг» про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС - УА Холдинг» (далі - ТОВ «КЕС-УА Холдинг») та просив стягнути з останнього на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки у розмірі 145 818 грн 86 коп. та витребувати у відповідача належним чином оформлену трудову книжку.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що починаючи з липня 2010 року працює на посаді керівника у ТОВ «КЕС-УА Холдинг».
У жовтні 2014 року він не був допущений до робочого місця працівниками охорони, жодних пояснень та коментарів щодо причин недопущення його до роботи від керівництва та начальника служби охорони надано не було. Пізніше він неодноразово намагався потрапити на своє робоче місце, проте до будівлі його не допускали.
Посилаючись на те, що у телефонній розмові він дізнався про ймовірне звільнення з займаної посади, однак із наказом про звільнення його не було ознайомлено, трудову книжку та копію наказу про розірвання трудового договору не отримав, просив позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасуватиоскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що з 07 жовтня 2014 року позивач на роботу не з'являвся, про причини своєї відсутності відповідача жодним чином не повідомляв, у зв'язку з чим на його адресу надсилалися відповідні листи з вимогою надати пояснення про відсутність на робочому місці за робочі дні у період з 07 жовтня 2014 року по 10 жовтня 2014 року, з 13 жовтня 2014 по 17 жовтня 2014 року та 20 жовтня 2014 року, проте жодних пояснень ОСОБА_4 не надав, у зв'язку з чим наказом від 20 жовтня 2014 року його було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, відповідач неодноразово повідомляв позивача про звільнення та необхідність з'явитися за отриманням трудової книжки, а грошові кошти, які ОСОБА_4 були нараховані при звільненні, були перераховані на його зарплатну банківську картку.
З огляду те, що вина ТОВ «КЕС-УА Холдинг» щодо не отримання позивачем трудової книжки відсутня, оскільки ним було вчинено всі необхідні заходи для її вручення, розрахунок з позивачем проведено у строки та порядку, визначених законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
В.С. Висоцька
О.В. Умнова