УХВАЛА іменем україни
01 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року,
У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 18 липня 1995 року працював у газопромисловому управлінні «Полтавагазвидобування» публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач, ГУ «Полтавагазвидобування», ПАТ «Укргазвидобування») на різних посадах, останньою з яких була посада електромонтера з обслуговування. 18 травня 2015 року його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі станом здоров'я, яке перешкоджає продовженню роботи.
Посилаючись на те, що звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки він придатний до роботи електромонтером при певних умовах, має безперервний стаж роботи на підприємстві 19 років і 10 місяців, а загальний стаж - понад 20 років, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 18 травня 2015 року про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 тис.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним і скасовано наказ від 18 травня 2015 року № 323-П про звільнення ОСОБА_6 з роботи за станом здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України, виданий ПАТ «Укргазвидобування».
Поновлено ОСОБА_6 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6-го розряду з 18 травня 2015 року.
Стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі директор ПАТ «Укргазвидобування», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з медичним висновком лікувального закладу від 13 січня 2015 року ОСОБА_6 визнано непридатним до роботи за спеціальністю, а згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого від 17 квітня 2015 року йому протипоказана робота з обслуговування і ремонту діючих електроустановок, робіт на висоті, всіх видів підземних робіт та інших видів робіт, пов'язаних з дією шкідливих виробничих факторів, тобто стан здоров'я ОСОБА_6 перешкоджає продовженню роботи на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що підстави для звільнення позивача з роботи, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відсутні, а тому наказ від 18 травня 2015 року № 323-П є незаконним та підлягає скасуванню з поновленням позивача на займаній посаді.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.
Судами установлено, що з 18 липня 1995 року ОСОБА_6 працював у ГУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» на різних посадах, останньою з яких була посада електромонтера з обслуговування.
18 травня 2015 року його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи.
Згідно з висновком медичної комісії Четвертої клінічної лікарні м. Полтави від 13 січня 2015 року ОСОБА_6 не придатний до роботи за професією - ДК 003:2005 - роботи з обслуговування ДЕУ (ч. 2), роботи у нафтовій та газовій промисловості (ч. 4).
Згідно зі службовими розписками начальника БРТЗ ОСОБА_7 від 03 лютого 2015 року та 02 березня 2015 року - 22 грудня 2014 року на робочому місці з електромонтером 6-го розряду енергоремонтної майстерні БРТЗ ОСОБА_6 сталося раптове погіршення стану здоров'я, а викликані лікарі швидкої допомоги встановили попередній діагноз: вперше виявлений приступ епілепсії. Після виходу з лікарняного 05 січня 2015 року ОСОБА_6 був направлений на додатковий медичний огляд (направлення від 05 січня 2015 року) в поліклінічне відділення 4-ї міської лікарні з метою визнання можливості в подальшому працювати за спеціальністю електромонтера.
Згідно з медичним висновком лікувального закладу від 13 січня 2015 року ОСОБА_6 визнано непридатним до роботи за вказаною спеціальністю. Окрім того, вищевказаний працівник проходив щороку періодичні медичні огляди і згідно із заключними актами від 15 жовтня 2013 року, 25 жовтня 2012 року, 15 вересня 2011 року, 08 червня 2010 року перебуває на диспансерному нагляді і потребує переведення на іншу роботу за станом здоров'я постійно (ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба II ст.) На підставі медичного висновку лікувального закладу від 13 січня 2015 року і неможливістю виконувати роботу електромонтера 6-го розряду просили прийняти відповідне рішення щодо працевлаштування ОСОБА_6 на іншу роботу відповідно до стану його здоров'я, або вирішити питання згідно з чинним законодавством.
Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного хворого від 17 квітня 2015 року № 781 клініки науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету ОСОБА_6 протипоказана робота з обслуговування і ремонту діючих електроустановок, робіт на висоті, всіх видів підземних робіт та інших видів робіт, пов'язаних з дією шкідливих виробничих факторів.
Протоколом засідання профспілкового комітету від 06 травня 2015 року № 55 надано згоду профспілкового комітету адміністрації ГУ «Полтавагазвидобування» на звільнення з роботи ОСОБА_6
13 травня 2015 року ОСОБА_6 було ознайомлено та запропоновано наявні вакансії в ГУ «Полтавагазвидобування» - філії ПАТ «Укргазвидобування». Позивач з наявними вакансіями ознайомився, про що свідчить його підпис. але наполягав на тому, що згоден працювати на посаді електромонтера з ремонту та електроустаткування.
Тобто ОСОБА_6 дав згоду працювати лише на посаді, робота на якій йому протипоказана за станом здоров'я.
Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справі про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести за його згодою на іншу роботу.
На підставі викладеного, власник може звільнити працівника з мотиву його невідповідності роботі, яку він виконує (посаді, яку займає), за станом здоров'я (п.2 ст.40 КЗпП України) лише у двох випадках: а) за умови відмови працівника від переведення; б) якщо, згідно з медичним висновком, працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони здоров'я.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши обставини у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки звільнення ОСОБА_6 було проведено відповідно до вимог чинного трудового законодавства, підстави для визнання незаконним та скасування наказу від 18 травня 2015 року № 323-П про звільнення з роботи ОСОБА_6 відсутні.
Апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України та ухвалене згідно із законом.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2016 року скасувати.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 липня 2015 року залишити в силі.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович