"15" лютого 2017 р. м. Київ К/800/8793/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівКравцова О.В.
Черпіцької Л.Т.
секретар судового засідання Носенко Л.О.,
за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" Чепури І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Церсаніт Інвест" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Житомирська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України Житомирської області про скасування рішення, карток відмови у прийнятті митної декларації, а також стягнення надмірно сплачених митних платежів за касаційною скаргою Житомирської митниці на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року
У листопаді 2013 року ТОВ "Церсаніт Інвест" у Житомирському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України Житомирської області про скасування рішення, карток відмови в прийнятті митної декларації, а також стягнення надмірно сплачених митних платежів.
Просило:
- скасувати рішення Житомирської митниці від 05 вересня 2013 року №101040000/2013/300049/2 та від 11 жовтня 2013 року № 101040000/2013/300054/2;
- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації від 05 вересня 2013 року № 101040000/2013/00063 та від 11 жовтня 2013 року №101040000/2013/00068;
- стягнути надмірно сплачені митні платежі у сумі 263 040,04 грн.
Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у митному оформленні товару, оскільки ним до митного органу у відповідності до статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) були надані усі документи, необхідні для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 05 вересня 2013 року №101040000/2013/300049/2, від 11 жовтня 2013 року №101040000/2013/300054/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 05 вересня 2013 року № 101040000/2013/00063, від 11 жовтня 2013 року №101040000/2013/00068 протиправними та скасовано їх.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Церсаніт Інвест" надмірно сплачені митні платежі в сумі 263 040,04 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця подала касаційну скаргу. Вказуючи на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 24 вересня 2009 року між ТОВ "Церсаніт Інвест" та компанією ADVANCED MATERIALS CO., LTD., Китай, було укладено контракт № .SIN01/11/2012, за яким продавець продає, а покупець купує товар проведений по мірі необхідності в окремих додатках, відповідно до вказаних у них даних.
04 вересня 2013 року та 10 жовтня 2013 року ТОВ "Церсаніт Інвест" до Житомирської митниці були подані вантажні митні декларації (далі - ВМД) №101040000/2013/010120 та №101040000/2013/012007 для митного оформлення партій товару, а саме: кульок глиноземних.
При митному оформленні вказаного товару посадовою особою митного органу зроблено записи про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Також для здійснення митного оформлення товару за ВМД №101040000/2013/010120 від 04 вересня 2013 року та № 101040000/2013/012007 від 10 жовтня 2013 року, крім самих декларацій, ТОВ "Церсаніт Інвест" до Житомирській митниці були надані інші документи на підтвердження митної вартості, а саме: ДМВ, контракт № SIN 01/11/2012 від 01 листопада 2012 року, доповнення № 6 від 15 липня 2013 року до контракту, доповнення № 7 від 13 серпня 2013 року, коносаменти № MSCUQC934356 від 25 липня 2013 року та від 27 серпня 2013 року № MSCUQG908752, міжнародні автомобільні накладні № 082 від 03 вересня 2013 року та від 09 жовтня 2013 року № 489, рахунки-фактури від 15 липня 2013 року № ZBSN-A13031 та від 19 серпня 2013 року № ZBSN-A13050, пакувальні листи, експортні декларації, прайс лист, каталог Виробника товарів, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 17 жовтня 2013 року № 4718 та інші документи.
Після перевірки вантажно-митних декларацій Житомирська митниця прийняла рішення від 05 вересня 2013 року № 101040000/2013/300049/2 та від 11 жовтня 2013 року № 101040000/2013/300054/2, якими провела коригування митної вартості товару в сторону її збільшення, посилаючись на те, що не надані документи на підтвердження митної вартості товарів, та видала картки відмови у прийнятті митних декларацій.
Збільшення митної вартості товару призвело до додаткового нарахування митних платежів на загальну суму 263 040,04 грн., які були сплачені Товариством 05 вересня 2013 року при митному оформленні товарів за ВМД № 101040000/2013/010190 та 11 жовтня 2013 року за ВМД № 101040000/2013/012044.
У вказаних рішеннях Митницею вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються: документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до частини третьої статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: - виписки з бухгалтерської документації, специфікації, прейскурантів виробника товару.
За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою у порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
З метою уникнення матеріальних збитків, пов'язаних зі зберіганням, транспортуванням товару, ТОВ "Церсаніт Інвест" було сплачено митну вартість, яку визначила Житомирська митниця.
Не погоджуючись з рішенням митниці позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, виходили з доведеності позивачем своїх позовних .
Житомирська митниця, відмовляючи позивачу у митному оформленні товару та, коригуючи його митну вартість оскарженим рішенням, діяла з порушенням вимог законодавства. Крім того, зважаючи на незаконність рішення відповідача, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами першою та другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З цього слідує, що витребування митним органом додаткових документів, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для підтвердження митної вартості товару відбувається у випадку існування об'єктивних сумнівів щодо наявності у документах, зазначених у частині другій цієї статті, розбіжностей, ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України.
Подані позивачем до митного органу документи дають можливість ідентифікувати товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що рішення митниці ґрунтується лише на припущенні, яке не підтверджене належними доказами. Такі обставини є достатніми підставами для визнання рішення митниці незаконним.
Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що суди прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої МК України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.
Таким чином, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу.
У зв'язку із цим наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги у відповідній частини позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції мас право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Керуючись статтями 210, 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України Житомирської області про скасування рішення, карток відмови в прийнятті митної декларації, а також стягнення надмірно сплачених митних платежів, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" надмірно сплачені митні платежі в сумі 263040,04 грн. і ухвалити у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2014 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Кравцов О.В.
Черпіцька Л.Т.