Ухвала
іменем україни
08 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Євграфової Є.П., Кафідової О.В.,
УмновоїО.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Летичівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дочка - ОСОБА_4, якій відповідно до повідомлення Управління Пенсійного фонду України у Деражнянському районі (далі - УПФ України у Деражнянському районі) від 04 листопада 2013 року на день смерті належала нарахована пенсія у розмірі 72 846 грн 25 коп.
Зазначав, що 06 грудня 2013 року приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Бас Л.Й. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: пенсію у розмірі 72 846 грн 25 коп., та в цей же день ним було передано вказане свідоцтво відповідачу.
Посилаючись на те, що відповідачем не виконано належним чином покладене на нього зобов'язання зі сплати належних йому грошових сум, просив стягнути з УПФ України в Деражнянському районі Хмельницької області на свою користь 133 360 грн 53 коп., з яких: 72 846 грн 25 коп. - борг, 53 383 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 4 131 грн 28 коп. - 3 % річних.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з УПФ України Деражнянському районі Хмельницької області) на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 133 360 грн 53 коп., яка складається з: 72 846 грн 25 коп. - борг; 56 383 грн - інфляційне збільшення суми боргу; 4 131 грн 28 коп. - 3 % річних.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено та зменшено розмір стягуваної суми з УПФ України в Деражнянському районі Хмельницької області на користь ОСОБА_3 до 131 685 грн 06 коп., яка складається з: 72 846 грн 25 коп. - борг; 54 707 грн 53 коп. - інфляційне збільшення суми боргу; 4 131 грн 28 коп. - 3 % річних.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі Летичівське об'єднане УПФ України Хмельницької області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 є спадкоємцем після смерті своєї дочки - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2013 року № НОМЕР_1.
Згідно з указаним свідоцтвом спадщина складається із не отриманої пенсії у розмірі 72 846 грн 25 коп., яка належала спадкодавцю на підставі повідомлення УПФ у Деражнянському районі Хмельницької області.
Задовольняючи позов у частині стягнення неотриманої пенсії, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 має право на отримання нарахованої, але не отриманої пенсії своєї дочки.
Суди зазначали, що відповідно до приписів ст. 509 ЦК України відповідач зобов'язання щодо виплати вказаних сум належним чином не виконав, тому на нього покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
З такими висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, проте змінив рішення в частині розміру стягуваної суми, а саме інфляційних втрат, зменшивши суму до 54 707 грн 53 коп.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Із матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом на доплати до пенсії, видане на ім'я позивача відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, та те, що зазначене свідоцтво відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК України не визнано недійсним та не скасовано, тому спадкоємцю належать суми доплат до пенсії.
Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиноюдругою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Переглядаючи рішення районного суду, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, зокрема щодо наявності договірних правовідносин між сторонами; не визначився з нормами матеріального права, які застосовуються у спірних правовідносинах, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування приписів ст. 625 ЦК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Летичівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: Є.П. Євграфова
О.В.Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська