14 лютого 2017 року м. Київ К/800/30355/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Усенко Є.А.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року
у справі № 826/4217/13-а
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"
до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - позивач, ДП з ІІ "Сантрейд") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року № 0000572320, № 0000582320.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року відмовлено.
У касаційній скарзі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 14.09.2016 року залишив апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників без руху та надав тридцять днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції або зазначення інших підстав для поновлення строку, а також для сплати судового збору.
Так, в обґрунтування поважності строку на апеляційне оскарження заявник апеляційної скарги, яка згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції одержана судом першої інстанції 16.08.2016 року, посилається на те, що ним 21.09.2015 року вже подавалася апеляційна скарга на зазначене рішення суду першої інстанції. Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку з несплатою судового збору.
На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року, в якому зазначено про те, що у зв'язку зі змінами до Закону України «Про судовий збір», суб'єкт владних повноважень став особою, яка сплачує судовий збір, однак у 2015 році контролюючий орган не мав можливості сплачувати судовий збір. Також скаржником зазначено, що станом на вересень 2016 року кошти на сплату судового збору були виділені, у зв'язку з чим відповідач сплатив судовий збір за розгляд апеляційної скарги.
Зазначені обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження було визнано судом апеляційної інстанції неповажними, оскільки суб'єкт владних повноважень не був позбавлений можливості в межах строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року звертатися до апеляційного суду з клопотаннями про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 року.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Вирішення судом питання дотримання строку на апеляційне оскарження, визнання поважними причин його пропуску і можливість поновлення залежить від конкретних обставин у кожній справі, наведених у клопотанні доводів, підтверджених відповідними засобами доказування.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше.
Податковий орган не надав жодних доказів в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, як-то: доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з апеляційною скаргою вперше.
Слід також зазначити, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.
Зазначена позиція також викладена Верховним Судом України в ухвалах від 29.04.2016 року у справі № 2а/0370/2508/11, від 05.12.2016 року у справі № 2а-2604/16, від 27.01.2017 року у справі № 810/2691/15.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відхилити.
2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Є.А. Усенко
Ю.І. Цвіркун