"09" лютого 2017 р. м. Київ К/800/4944/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.
Мороза В.Ф.
розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Вітаміни» на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах,
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі, в якому просив:
- визнати протиправним рішення про відмову в призначенні йому пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати УПФУ в м. Умані та Уманському районі нарахувати та сплатити йому пенсію на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з дня його звернення за отриманням пенсії на пільгових умовах, а саме з 09 грудня 2014 року.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій Пенсійного фонду, що полягають у безпідставній відмові зарахувати до стажу роботи позивача на пільгових умовах за списком № 1 періоди його роботи з 14.06.1988 року по 04.10.1998 року та, як наслідок, незаконній відмові Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за наявності обґрунтованих підстав для такого призначення.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області нарахувати та сплатити ОСОБА_2 пенсію на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з дня його звернення за отриманням пенсії на пільгових умовах, а саме з 09 грудня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Вітаміни» із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.12.2014 року, після досягнення віку, що дає йому право виходу на пільгову пенсію за Списком № 1, позивач звернувся до УПФУ в місті Умані та Уманському районі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням відповідача від 26.02.2015 № 3443 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії по Списку № 1.
Вважаючи незаконним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав що Управлінням Пенсійного фонду безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу його роботи на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи з 14.06.1988 року по 14.03.1996 року та, як наслідок, безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства, не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.
При цьому статтею 100 вищевказаного Закону України передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
У відповідності до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
У відповідності до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року № 21-51а15, від 10 вересня 2013 року № 21-183а13, від 2 грудня 2015 року № 21-1329а15, яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 17.07.1985 року позивач був прийнятий в механічний цех слюсарем-ремонтником по 4 розряду з нормальними умовами праці Уманського вітамінного заводу ім. 25 з'їзду КПРС; 24.12.1985 року переведений ковалем ручного кування по 4 розряду механічного цеху із шкідливими умовами праці; 01.03.1986 року йому було присвоєно 5 розряд коваля ручного кування механічного цеху із шкідливими умовами праці; 14.06.1988 року переведено термістом на печах по 5 розряду механічного цеху зі шкідливими умовами праці; 05.10.1998 року переведений на енергосилову дільницю слюсарем по ремонту і обслуговуванню вентиляції по 5 розряду з нормальними умовами праці; 12.04.2000 року звільнений із займаної посади у зв'язку із переїздом на нове місце проживання за статті 38 КЗпП України.
При зверненні до УПФУ з заявою про призначення пенсії позивачем, разом з заявою, було надано трудову книжку, уточнюючі довідки, видані ПАТ «Вітаміни» від 03.10.2008 року за № 1168, від 05.08.2014 року за № 807/11 про зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які передбачені Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173 та постановою КМУ від 11.03.1994 за № 162, за періоди з 24.12.1985 по 13.06.1988, з 14.06.1988 по 14.03.1996, з 15.03.1996 по 04.10.1998 та довідку із ПАТ «Вітаміни» про надання відпусток без збереження заробітної плати від 05.08.2014 за № 808/11.
Згідно зазначених довідок до стажу, що дає право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 зараховані такі періоди роботи: з 24.12.1985 року по 13.06.1988 року та з 14.06.1988 року по 14.03.1996 року; за Списком № 2 зараховані такі періоди роботи: з 15.03.1996 року по 04.10.1998 року.
Водночас, відповідно до уточнюючої довідки від 24.12.2014 року № 3336/11, наданої ПАТ «Вітаміни» на запит УПФУ від 17.12.2014 року, до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 зараховані такі періоди роботи: з 24.12.1985 року по 13.06.1988 року; за Списком № 2 зараховані такі періоди роботи: з 14.06.1988 року по 14.03.1996 року та з 15.03.1996 року по 04.10.1998 року.
Враховуючи зазначені довідки, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №1 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, судами встановлено, що вперше атестацію робочих місць Уманським ВАТ «Вітаміни» було проведено в 1996 році на підставі наказу від 15.03.1996 за № 49. За результатами проведеної атестації встановлено, що умови праці за якими позивач працював на посаді терміста по ремонтно-механічному участку, відповідають умовам, віднесеним до Списку № 2. Тобто, за результатами проведеної атестації право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 не підтвердилось.
З огляду на зазначене, та враховуючи положення пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу позивача за Списком № 1 підлягають зарахуванню періоди роботи з 24.12.1985 року по 13.06.1988 року та з 14.06.1988 року по 21.08.1992 року, що становить менше 7 років, та не є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що зарахуванню до стажу роботи позивача на пільгових умовах за Списком № 1 підлягають періоди роботи з 24.12.1985 року по 13.06.1988 року та з 14.06.1988 року по 14.03.1996 року, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Вітаміни» - задовольнити.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: