09 лютого 2017 року м. Київ К/800/9466/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Донець О.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Комсомольського РУЮ у м. Херсоні Литвинчук Т.О. від 29.05.2014 року за № 5836904, індексний номер 13419891, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на нерухоме майно загальною площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 22.05.2014 відповідачем зареєстровано право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2. Позивач вважає, шо оскільки рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, зазначене свідоцтво про право власності визнано недійсним, то оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов задоволено: скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Литвинчук Т.О. від 29.05.2014 року за №5836904, індексний №13419891 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на нерухоме майно загальною площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі розпорядження № 1661 управлінням комунальної власності Херсонської міської ради 22.05.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
29.05.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Комсомольського РУЮ у м. Херсоні Литвинчук Т.О. за № 5836904 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38,3 кв.м.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.01.2014 року № 6, визнано недійсним договір найму (оренди) житла від 26.03.2014 року, укладений між ОСББ «Димитрова, 19» та ОСОБА_2, визнано незаконним та скасовано розпорядження управління комунальної власності Херсонської міської ради від 22.05.2014 року № 1661, визнано недійсним свідоцтво про право власності від 22.05.2014 року, видане на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 липня 2015 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Враховуючи вказані обставини, 30.10.2015 року представник ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора з заявою про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вищевказану квартиру, на яку отримав відмову, яка обґрунтована відсутністю рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.
З огляду на зазначені обставини, ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв'язку з визнанням судовим рішенням недійсним правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року, яке слугувало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, підлягає скасуванню і відповідне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, вважаючи при цьому за необхідне зазначити наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV; тут - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно статті 19 цього Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом п.1.1 вказаного Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.
Відповідно до п. 2.6 Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
У справі, що розглядається, суди встановили, що державна реєстрація права ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 була проведена на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 22.05.2014 року, виданого управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, яке в подальшому визнано недійним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсоні від 26.12.2014 року, яке набрало законної сили.
За змістом наведених вище положень статті 26 Закону №1952-IV та пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру, записи про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до Державного реєстру прав тільки у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Враховуючи викладене, скасування спірного рішення державного реєстратора є належним способом захисту порушених прав позивача.
Що стосується доводів касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права, що полягають у незалученні до участі у справі Об'єдання співвласників багатоквартирного будинку «Димитрова-19» (як балансоутримувача будинку по вулиці Димитрова Георгія, 19) та територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради (як власника будинку), то зазначені доводи не приймаються судом до уваги з огляду на те, що залучення третіх осіб до участі в справі є правом, а не обов'язком суду відповідно до статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішується судом на власний розсуд в залежності від встановлення обставини впливу судового рішення у справі на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Водночас, відповідно до наявної в матеріалах справи ухвали Херсонського окружного адміністративного суду (про відкриття провадження та закінчення підготовчого провадження) від 23 листопада 2015 року, в ході підготовчого провадження судом першої інстанції було встановлено, що позивачем оскаржується рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на нерухоме майно, а тому рішення у справі може вплинути на права, інтереси та обов'язки зазначених осіб. З огляду на зазначене, суд залучив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до участі у справі у якості третіх осіб.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Правова оцінка встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: