09 лютого 2017 року м. Київ К/800/15440/15
К/800/15482/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційними скаргами комунального закладу культури Львівської обласної ради Культурно-мистецький центр «Львівський Палац Мистецтв», приватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПО» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за позовом комунального закладу культури Львівської обласної ради Культурно-мистецький центр «Львівський Палац Мистецтв» до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги, -
КЗКЛОР КМЦ «Львівський Палац Мистецтв» звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області, у якому просив визнати незаконною та скасувати вимогу від 28 лютого 2014 року № 03-01-15м/1424 у частині проведення претензійно-позовної роботи та відшкодування недоотриманого доходу у розмірі 76805,95 грн.
Позов мотивований протиправністю оскаржуваної вимоги з огляду на хибність висновків проведеної відповідачем ревізії.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданих касаційних скаргах заявники, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши та обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у акті ревізії від 20 лютого 2014 року № 03-01-21/2, складеному за результатом проведеної Інспекцією ревізії фінансово-господарської діяльності КЗКЛОР КМЦ «Львівський Палац Мистецтв» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, серед іншого, зафіксовані допущені підконтрольною установою фінансові порушення щодо повноти надходження, достовірності і правильності визначення доходів, а саме: недоотримання доходів позивачем від надання платних послуг в загальній сумі 76,8 тис. грн. з причин недотримання вимог пункту 2 Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 21 грудня 1999 року № 732/306/152, та наказу в.о. директора КЗКЛОР КМЦ «Львівський Палац Мистецтв» від 12 липня 2011року № 35.
Так, позивачем протягом періоду, який був предметом ревізії, укладено низку договорів, унаслідок виконання яких КЗКЛОР КМЦ «Львівський Палац Мистецтв» не доотримано доходів від надання платних послуг в загальній сумі 76,8 тис. грн., у зв'язку з чим унаслідок допущених порушень у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2011, 2012 та 2013 роки занижено дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 76805 грн. 95 коп., в т.ч. у 2011 році - 17338 грн. 30 коп., у 2012 році - 27022 грн. 70 коп., у 2013 році - 32444 грн. 95 коп., чим не дотримані вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За наслідками ревізії Інспекція сформувала та направила на адресу позивача лист-вимогу від 28 лютого 2014 року № 03-01-15м/1424 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії», абзацом восьмим якого вимагалося: провести претензійно-позовну роботу щодо надходження недоотриманих доходів від надання платних послуг в загальній сумі 76,8 тис. грн.; в іншому випадку відшкодувати за рахунок осіб, винних у недоотриманні доходів, у порядку та розмірах, встановлених статтями 133-136 КЗпП України.
Вважаючи вимогу Інспекції від 28 лютого 2014 року № 03-01-15м/1424 протиправною у зазначеній частині, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із обґрунтованості висновків Інспекції, відображених у акті ревізії, та, відповідно, правомірності оскаржуваної вимоги (у відповідній частині).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, але з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно з частиною першою статті 8 цього ж Закону орган державного фінансового контролю: здійснює державний фінансовий контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, встановлено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також цим Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Отже, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
У разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Як вже зазначено, у цій справі відповідач пред'явив вимогу, яка у оскаржуваній її частині вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх відшкодування.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
При касаційному перегляді врахована правова позиція Верховного Суду України, викладена, серед іншого, у постановах від 18 вересня 2014 року, 20, 27 січня 2015 року (справи №№ 21-332а14, 21-603а14, 21-436а14 відповідно).
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційні скарги комунального закладу культури Львівської обласної ради Культурно-мистецький центр «Львівський Палац Мистецтв», приватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПО» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: