14 лютого 2017 року м. Київ К/800/18079/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Борисенко І.В.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року
у справі № 808/7943/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Економ плюс"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Економ плюс" (далі - позивач, ТОВ "Торгівельна компанія "Економ плюс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області № 00007908262203 від 06 травня 2015 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТК «Економ Плюс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДІТРЕЙД», ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2015 р. № 7/08-26-22-03/34268112.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, ст. 200 Податкового кодексу України та заниження суми ПДВ за листопад 2014 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 20619 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 № 00007908262203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30928,50 грн., у тому числі за основним платежем на суму 20619,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10 309,50 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Торгівельна компанія "Економ плюс" (покупець) та ТОВ «ДІТРЕЙД» (постачальник) укладено договір постачання №94/13 від 08.08.2013 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у встановлені терміни товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.
Крім того, між ТОВ "Торгівельна компанія "Економ плюс" (покупець) та ТОВ «АРСЕНАЛ ПК» (постачальник) укладено договір постачання від 24.09.2009 р. № 161/09 та додаткова угода від 31.12.2011 року до договору постачання від 24.09.2009 р. №161/09, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у встановлені терміни товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними тощо.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області відхилити.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді І.В. Борисенко
Ю.І. Цвіркун