09 лютого 2017 року м. Київ К/800/9645/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Донця О.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів:
від 09.02.2015 року № 100260002/2015/000078/1;
від 09.02.2015 року № 100260002/2015/000079/1;
від 10.02.2015 року № 100260002/2015/000087/1;
від 09.02.2015 року № 100260002/2015/000080/1;
від 09.02.2015 року № 100260002/2015/000081/1;
від 10.02.2015 року № 100260002/2015/000084/1;
від 09.02.2015 року № 100260002/2015/000082/1;
від 10.02.2015 року № 100260002/2015/000085/1;
від 10.02.2015 року № 100260002/2015/000083/1.
Позов мотивований тим, при митному оформленні імпортованих товариством товарів відповідач визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив відповідні показники в митних деклараціях, до яких, у тому числі додатково, додав документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, не врахував подані додаткові документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, позов задоволено: оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості визнано протиправними та скасовано.
У поданій касаційній скарзі Київська міська митниця ДФС, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.12.2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «Danish Crown A/S» (Данія) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 182.
На підставі зазначеного контракту позивачем імпортовано в Україну товар, а саме свиняча печінка морожена, код УКТЗЕД 0206410000, виробник Danish Crown A/S.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем до митного органу подано наступні митні декларації: № 100260002/2014/169693 від 09.02.2015 року (поставка № 182-464); № 100260002/2014/169688 від 09.02.2015 року (поставка № 182-465); № 100260002/2014/169702 від 10.02.2015 року (поставка № 182-466); № 100260002/2014/169691 від 09.02.2015 року (поставка № 182-467); № 100260002/2014/169694 від 09.02.2015 року (поставка № 182-468); № 100260002/2014/169696 від 09.02.2015 року (поставка № 182-469); № 100260002/2014/169697 від 09.02.2015 року (поставка № 182-470); № 100260002/2014/169703 від 10.02.2015 року (поставка № 182-471); № 100260002/2014/169695 від 09.02.2015 року (поставка № 182-472).
Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602); міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730); документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007); рахунки-фактури (інвойси) (код 3105); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104); додаткова угода № 1,2,3 (код 4103); договір (контракт) про перевезення (код 4301); страховий поліс (код 3530); ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053); сертифікат про походження товару (код 7011); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504); інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (код 5503); резервна позиція (код 5511); сертифікати якості (код 9000).
Також, позивачем подавалася попередня митна декларація про що міститься відмітка в рядку 40 митної декларації. Аналогічні документи були подані по всім поставкам.
Під час митного оформлення митним органом від позивача витребувані додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На відповідні електронні запити митного орану, листами № 43 від 09.02.2015 року, № 41 від 09.02.2015 року, № 53 від 10.02.2015 року, № 42 від 09.02.2015 року, № 46 від 09.02.2015 року, № 44 від 09.02.2015 року, № 47 від 09.02.2015 року, № 21 від 10.02.2015 року, № 44 від 10.02.2015 року, декларант позивача ОСОБА_2, на виконання вимоги відповідача надав прайс-листи, комерційні пропозиції, копія митної декларації країни відправлення, договір страхування вантажів, а також вказано, що запитуванні у позивача документи вже подавалися останнім до митної декларації, а інших документів на даний момент немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.
Після отримання додаткових документів Митницею були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, у зв'язку з чим, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ по даним поставкам на 601 909, 36 грн.
В рішеннях митного органу вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що: надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності); невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 МК України; неподання додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.
Також, в Рішеннях зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.
З метою випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання товариством подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, та не доведено правомірності його дій щодо застосування резервного методу коригування заявленої митної вартості і винесення оскаржуваних рішень.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Поряд з цим, колегія суддів вказує, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Судами попередніх інстанцій, із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України якими підтверджено вартість імпортованого товару, а митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які би свідчили про наявність розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товару, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо зауважень митниці стосовно відсутності такої складової митної вартості як вартість робіт, пов'язаних із пакуванням, слід зазначити, що згідно з пунктом 2.1 контракту від 26.12.2013 року № 182 ціна на товар визначається в інвойсах окремо на кожну партію товару; ціна товару включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрати на митне оформлення товару в країні продавця.
Відповідно до матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA DK Vejen «Інкотермс 2010».
Згідно положень міжнародних правил «Інкотермс 2010» термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Так, продавець відповідає за товар, який зобов'язаний поставити, до моменту передачі перевізникові, який призначений покупцем. Після передачі товару перевізникові усі ризики втрати чи пошкодження товару несе Перевізник до моменту передачі Покупцю.
Отже, вартість товару, вказана в інвойсах, включає в себе всі витрати пов'язані із оформленням товару.
Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретні факти, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою цієї ж статті у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною договору, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень митного органу та наявності підстав для їх скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: