14 лютого 2017 року м. Київ К/800/3917/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Л.Я. Гончар, розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 264/5233/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання частково неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 28 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, зазначений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя задоволено. Суд постановив:
визнати частково неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя від 25 серпня 2016 року № 2456 та дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя щодо нарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, щодо не врахування стажу служби в органах МВС при обчисленні страхового стажу позивачу при призначенні пенсії;
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з урахуванням, крім раніше зарахованого страхового стажу, страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоду проходження ним служби в органах МВС з 10 травня 1982 року по 29 червня 1983 року, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 13 червня 2016 року, з врахуванням фактично виплачених сум.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 з 26 березня 2001 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя від 25 серпня 2016 року № 2456 ОСОБА_1 з 13 червня 2016 року призначено пенсію згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без урахування довідки від 08 червня 2016 року № 4123 про підтвердження трудового стажу з 10 травня 1982 року до 29 червня 1983 року, оскільки невірно зазначений номер наказу про звільнення позивача. При переведенні на новий вид пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.
У подальшому, розпорядженням відповідача від 26 вересня 2016 року № 197543 враховано період проходження позивачем служби в органах МВС з 10 травня 1982 року до 29 червня 1983 року з дати звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший (з 13 червня 2016 року). При обчисленні розміру пенсії застосовано показник заробітної плати за 2007 рік - 1197,91 грн. відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів від 23 квітня 2012 року № 327.
У поданій касаційній скарзі відповідач, із посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог стосовно протиправності застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, просив скасувати зазначені судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині протиправності застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, суди, з посиланням на судову практику Верховного Суду України (постанови від 09 червня 2015 року № 21-550а15, від 31 березня 2015 року № 21-612а14, від 22 грудня 2015 року № 21-4071а15) виходили з того, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку відповідач посилається у якості обґрунтування оскаржуваних дій, встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, і в цьому випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії залишається незмінним. Однак, у даному випадку позивачеві вперше призначено пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким передбачені інші підстави та порядок призначення пенсії, а тому відбулось призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення на інший вид пенсії.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають судовій практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 264/5233/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання частково неправомірними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончар