02 лютого 2017 року м. Київ К/800/41234/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.12.2014 року № 125130005/2014/610117/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.12.2014 року № 125130005/2014/00216.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби від 03.12.2014 року № 125130005/2014/610117/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.12.2014 року № 125130005/2014/00216.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року - залишено без змін.
У касаційній скарзі Київська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами встановлено, що 07.06.2013 року між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (Дистриб'ютор) було укладено контракт № G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.
Згідно із пунктом 9 контракту, ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб'ютором.
Відповідно до пункту 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США.
Згідно із пунктом 11 контракту Дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.
02.12.2014 року для здійснення митного оформлення вищезазначеного товару, декларантом було подано митну декларацію № 125130005/2014/549602. Митна вартість товару визначена за ціною контракту.
На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR № 40595 від 01.12.2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR № 40596 від 01.12.2014 року; коносамент FCJH043916 від 28.10.2014 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 388 від 03.11.2014 року; прас-лист виробника Б/Н від 30.10.2014 року, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); рахунок-фактуру (інвойс) FJ1404976C від 14.10.2014 року; пакувальний лист б/н від 14.10.2014 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) № G-D/2013-0627 від 27.06.2013 року; сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30.01.2014 року; інформацію про радіологічний контроль товару 2761 від 28.10.2014 року; сертифікат про проходження товару форми A G143502000430943 від 28.10.2014 року; копію митної декларації країни відправлення № 350120140014834658 від 27.10.2014 року.
За результатами перевірки поданих позивачем документів митний орган прийшов до висновку про наявність у них розбіжностей, а саме:
- відповідно до п.8 (4) та п.9 (2) контракту від 27.06.2013 року № G-D/2013-0627 всі замовлення з фактичним об'ємом товарів, що має бути закуплений, визначаються у проформі-інвойсі, яку готує Постачальник після узгодження з Дистриб'ютором (позивачем) остаточної ціни. Однак до митного оформлення позивачем було надано не проформу-інвойс, а комерційний інвойс FJ1404976C від 14.10.2014, що не узгоджується із положеннями контракту на поставку товарів;
- інвойс FJ1404976C від 14.10.2014 року та прайс-лист виробника товару від 30.10.2014 року №б/н містять різні відомості щодо вартості товару та різні умови поставки (FOB, CIF), що викликало у відповідача сумніви у достовірності наданої інформації щодо фактичних умов поставки та вартості спірного товару. При цьому, до митного оформлення не надано жодного документу, що підтверджував би вартість транспортування та страхування товарів, які обов'язково включаються до вартості товарів відповідно до умов поставки CIF згідно Інкотермс 2010;
- надана декларантом до розмитнення митна декларація країни відправлення від 27.10.2014 року № 350120140014834658 також свідчить про надання декларантом неповної інформації про митну вартість товару, оскільки відповідно до відомостей, що наведені у експортній митній декларації, фактично поставка товару здійснювалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту №FJ14SG04976, який до митного оформлення не подавався, на умовах поставки FOB, при цьому ціна, вказана у експортній декларації та у спірному інвойсі FJ1404976C від 14.10.2014 року відрізняється.
У зв'язку з виявленням розбіжностей, митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновок про вартісну характеристику товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Однак, надані на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару з наступних підстав: надані видаткові накладні не стосувалися спірної партії товару; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 20.11.2014 року № 3967 не містить інформації про якісні та вартісні характеристики товару.
Митним органом 03.12.2014 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2014/610117/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2014/00216.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.
За змістом частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Між тим, судами зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.
Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби від 03.12.2014 року № 125130005/2014/610117/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.12.2014 року № 125130005/2014/0021.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Голяшкін
В.Ф. Мороз