16 лютого 2017 р.Справа № 818/1581/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 818/1581/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Шосткинського міськрайонного суду Сумської області про скасування наказу, стягнення коштів,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Сумській області), Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (далі - Шосткинський міськрайсуд), в якому просить визнати протиправним рішення голови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, викладене в листі від 02.11.2016 року та наказі від 01.11.2016 року № 23-ос, прийняте на підставі листа Державної судової адміністрації України від 28.10.2016 року № 10-7773/16 та стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, розміру суддівської винагороди судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області на день звільнення, на 22.09.2016 року, в сумі 232000,00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Шосткинського міськрайонного суду Сумської області про скасування наказу, стягнення коштів.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Просить розглядати справу за його відсутністю, на позовних вимогах настоює.
Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, надало заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. без змін.
Відповідачі просять розглядати справу за їх відсутністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 16.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що указом Президента України від 27.06.1996 року № 482/96 позивача призначено на посаду судді Шосткинського міського суду (а.с.8-14). Постановою Верховної ради України від 07.02.2002 року № 3060-ІІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково (а.с.15-18). Указом Президента України від 23.03.2004 року № 358/2004 позивача переведено до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (а.с.19-37).
Постановою Верховної ради України від 22.09.2016 року № 1600-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.38-49).
04.10.2016 року позивач звернувся до Шосткинського міськрайсуду із заявою від 03.10.2016 року, в якій просив видати наказ про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до 27.03.2014 року та рішення Конституційного суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013 (а.с.50).
У відповідь на заяву ОСОБА_1 надано лист від 17.10.2016 року № 1098516/05/16 в якому роз'яснено, що позивач має право на вихідну допомогу розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (а.с.51). Наказом Шосткинського міськрайсуду від 17.10.2016 року № 19-ос позивачу призначено виплату вихідної допомоги розмірі 3 місячних суддівських винагород (а.с.52).
Однак, наказом Шосткинського міськрайсуду від 01.11.2016 року № 23-ос наказ від 17.10.2016 року № 19-ос скасовано (а.с.54), про що позивача повідомлено листом від 02.11.2016 року № 1167416/05/16 (а.с.53).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право на відставку позивачем реалізоване під час дії Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2436-VI від 07.07.2010 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то відсутні правові підстави для її виплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453- VI (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Відповідно до частин 2, 6 статті 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22 вересня 2016 року №1515-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" №1166-VІІ (далі - Закон №1166-VІІ), внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Згідно з Прикінцевими положеннями Закону №1166-VІІ зміни, передбачені розділом ІІ, набирають чинності з 1 квітня 2014 року.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Внесені Законом №1166-VІІ зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині скасування положень статті 136 цього Закону є чинними, неконституційними не визнавались.
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/201З висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально - побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (22.09.2016 року), якими не передбачалась виплата вихідної допомоги при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.
Крім того, колегія судів вказує на те, що зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата набуття права на відставку, тому у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при розгляді заяви ОСОБА_2 про виплату йому вихідної допомоги при виході у відставку, відповідач діяв з дотриманням вимог, передбачених Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 818/1581/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2017 р.