21 лютого 2017 р. Справа № 876/8862/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
12 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, в якому просила: визнати дії відповідача щодо відмови в проведенні розрахунку на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років та по зміні індивідуального коефіцієнта заробітної плати, встановленого при нарахуванні пенсії неправомірними; зобов'язати відповідача за період в межах визначеного законом строку позовної давності поновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначений у 2004 році 2,22745 та здійснити перерахунок пенсії за вказаний період, виходячи з вказаного коефіцієнта; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за період в межах визначеного законом строку позовної давності, відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 09 грудня 1994 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи". В січні 2004 року в зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведенням пенсійної реформи позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії. За її вибором перерахунок було проведено із заробітку за 12 місяців (за період з 01 грудня 1993 року по 30 листопада 1994 року), з якого було визначено індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,22745, що відповідало вимогам статей 27, 40, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахування положень статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В січні 2006 року відповідно до частини 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії "за вигідним варіантом". Працівниками Пенсійного фонду було змінено порядок її нарахування - перерахунок пенсії проводився не із заробітної плати, з якої була обчислена пенсія, а з врахуванням заробітку за період роботи з 2000 по 2005 роки. При цьому в своїй заяві не вказувала про бажання змінити порядок визначення заробітної плати (доходу) для проведення перерахунку. Внаслідок цього їй було зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 2,22745 до 1,93544. Крім того, у 2010 році відповідачем знову проведено перерахунок пенсії та знову зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати до 1,55711. Вважає, що відповідач при здійсненні перерахунку у січні 2006 року порушив вимоги частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким гарантується пенсіонеру врахування його бажання та вибору на визначення періоду заробітної плати для обчислення пенсії. Додатково вказує, що в січні 2004 року у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" їй було частково змінено умови нарахування пенсії і зроблено доплату в розмірі 1% мінімального розміру пенсії за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж для жінок 20 років, що суперечить частині 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку на збільшення пенсії ОСОБА_1 на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 12 березня 2012 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений мінімальний стаж 15 років. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, а отже, на момент перерахунку їй пенсії відповідачем неправомірно було визначено доплату до пенсії за понаднормований стаж 20 років, оскільки таку доплату слід було встановити за понаднормований стаж 15 років. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача за період в межах визначеного законом строку позовної давності поновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначений у 2004 році 2,22745 та здійснити перерахунок пенсії за вказаний період, виходячи з вказаного коефіцієнта, то при проведенні перерахунку пенсії позивачу у січні 2006 року, січні 2008 року, січні 2010 року відповідач не порушив вимоги закону, які передбачають врахування бажання та вибору пенсіонера щодо порядку здійснення перерахунку пенсії, внаслідок чого було змінено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача, що на той момент їй було вигідно, оскільки, позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області і в заяві вказала мету звернення проведення перерахунку "за вигідним варіантом".
Не погодившись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні розрахунку на збільшення пенсії ОСОБА_1 на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років протиправними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за період в межах строку позовної давності відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж - 15 років - відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Також, не погодившись з постановою Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач, перевищуючи свої повноваження, змінив порядок та умови нарахування пенсії, що привело до змін всупереч бажанню та вибору пенсіонеру у 2006, 2008, 2010 та 2012 роках, а саме зниження коефіцієнту заробітної плати. При цьому, пенсійний фонд не повідомляв про такі зміни, хоча зобов'язаний був це зробити.
Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір та пропущено строк на апеляційне оскарження.
На виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_1 направлено до апеляційного суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами в підтвердження поважності причин пропуску останнього.
За результатами розгляду вказаної заяви та за відсутності перешкод для прийняття апеляційної скарги ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року відкрито апеляційне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку постанова Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року переглядається в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області поновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначений у 2004 році 2,22745 та здійснити перерахунок пенсії за вказаний період, виходячи з вказаного коефіцієнта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу призначена пенсія по віку з 09 грудня 1994 року відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується пенсійним посвідченням та посвідченням потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС(а.с.4). Станом на день звернення до органів пенсійного забезпечення мала стаж роботи більше 15 років.
У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до вимог статей 27, 40, 43 цього Закону та згідно поданої відповідачем 08 грудня 2003 року заяви позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням вимог ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме за її бажанням для обчислення пенсії середньомісячний фактичний заробіток було визначено за час роботи на території радіоактивного забруднення за 12 місяців підряд (в період з 01 листопада 1991 року по 30 жовтня 1992 року) та визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії 2,22745.
ОСОБА_1 після призначення пенсії у 1994 році та після її перерахунку у 2004 році, продовжувала працювати, а тому у 2006, 2008, 2010 роках набула право на наступний перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу.
11 січня 2006 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області з заявою про проведення перерахунку "за вигідним варіантом". При цьому подала до органів Пенсійного фонду довідку про роботу та довідки про заробітну плату за період з січня 1990 року по грудень 1996 року на підставі чого спеціалісти Пенсійного фонду зробили перерахунок пенсії, який був вигідний позивачу на час звернення. Крім того, в 2008 та в 2010 роках ОСОБА_1 зверталася до відповідача з заявами про перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", про що вказано в заявах від 11 січня 2008 року та від 12 січня 2010 року.
Листом від 03 вересня 2012 року № 93/Г-01 Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області повідомило позивача, що вона немає права на відновлення індивідуального коефіцієнта заробітної плати та перерахунку розміру пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.6-8).
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача за період в межах визначеного законом строку позовної давності поновити позивачу індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначений у 2004 році 2,22745 та здійснити перерахунок пенсії за вказаний період, виходячи з вказаного коефіцієнта заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
3 09 грудня 1994 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсію призначено при стажі 31 рік 3 місяці та із заробітку за період роботи на території радіоактивного забруднення із 01 грудня 1993 року по 30 листопада 1994 року.
За заявою від 08 грудня 2003 року та наданими довідками про стаж та заробітну плату за період роботи з 01 листопада 1991 року по 31 жовтня 1992 року проведено перерахунок розміру пенсії з врахуванням більшого заробітку та стажу.
В зв'язку з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії перераховано з 01 січня 2004 року (коефіцієнт заробітної плати - 2,22745).
Законом України від 17 листопада 2005 року №3108-ІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесено зміни у статтю 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи». Змінами, які набрали чинності з дня введення в дію зазначеного Закону передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01 січня 2006 року розмір пенсії позивача перераховано відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу та заробітку за період роботи з 01 жовтня 1991 року по 31 січня 1996 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2005 року на підставі поданої позивачем 11 січня 2006 року заяви на перерахунок, довідки про роботу від 10 січня 2006 року №44, довідки про заробітну плату від 08 січня 2006 року №79 та даних системи персоніфікованого обліку. Оскільки в поданій заяві позивача не було вказано вид перерахунку, то при перерахунку спеціалістами управління проведено аналіз наданих документів та документів пенсійної справи і було проведено перерахунок, який був вигідний на час звернення за ним.
Відповідно до вимог частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Крім того, відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
В процесі апеляційного розгляду встановлено, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області поновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначений у 2004 році 2,22745 та здійснити перерахунок пенсії за вказаний період, виходячи з вказаного коефіцієнта вже були предметом апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року у справі № 0309/8340/2012.
Зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року слідує, що судом апеляційної інстанції було підтверджено правомірність встановлених обставин судом першої інстанції, про те, що позивач, при зверненні до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області у січні 2006 року в заяві вказувала мету звернення - проведення перерахунку. При цьому ОСОБА_1 подала до органів Пенсійного фонду довідку про роботу та довідки про заробітну плату за період з 01 жовтня 1991 року по 31 січня 1996 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2005 року на підставі чого спеціалісти управління зробили перерахунок пенсії, який був вигідний на час звернення позивача.
Крім цього, у 2008 році та 2010 році позивач продовжував працювати та звернувся до відповідача з заявами про перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що вказано в заявах від 14 січня 2008 року та від 12 січня 2010 року.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав при перерахунку пенсії, оскільки, внаслідок проведеного перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01 січня 2006 року зріс з 439,28 грн до 636,48 грн (при проведенні перерахунку з врахуванням лише стажу розмір пенсії зріс би до 448,76 грн).
Слід також зазначити, що до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області з приводу незгоди з розміром пенсії після вказаного перерахунку (до 2008 року) позивач не зверталась.
Наступні перерахунки з 01 січня 2008 року (за заявою від 14 січня 2008 року) та з 01 січня 2010 року (за заявою від 12 січня 2010 року) відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проводилися з врахуванням стажу та заробітку за бажанням позивача, про що вказано в заявах.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу у січні 2006 року, січні 2008 року, січні 2010 року відповідач не порушив вимоги закону, які передбачають врахування бажання та вибору пенсіонера щодо порядку здійснення перерахунку пенсії, внаслідок чого було змінено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача, що на той момент їй було вигідно.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, ст. 183-2, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 08 жовтня 2012 року у справі № 0309/8340/2012 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін