20 лютого 2017 року Справа № 876/10490/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Затолочний В.С.,
судді Запотічний І.І.
секретар судового засідання Керод Х.І.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року по справі № 2а-9606/10/1370 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 11.01.2016, 18.02.2016, 26.10.2016, просив суд: визнати протиправними та скасувати накази ГУ МВС України у Львівській області № 726 від 12.07.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області», №306 о/с від 24.09.2010 року «По особовому складу» про звільнення позивача; поновити позивача на посаді заступника начальника відділу - начальника МГБ Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області; стягнути з ГУ НП у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2010 року по 01.06.2011року з проведенням індексації; у разі неможливості поновлення позивача на займаній ним посаді, зобов'язати ліквідаційну комісію виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та визнати його таким, що звільнений за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наступне. Відповідач протиправно звільнив позивача з займаної посади, оскільки ОСОБА_1 не допускав порушення службової дисципліни. Позивач зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо вживання ним алкоголю 09.07.2010 року під час виконання посадових обов'язків. ОСОБА_1 стверджує, що в цей день перебував на лікарняному, а тому, не мав табельної зброї, та не входив до складу слідчо-оперативної групи. Крім того, позивач заперечує факт вживання ним алкогольних напоїв. Також позивач зазначає, що його протиправно звільнено з посади під час перебування його в стані тимчасової непрацездатності. З огляду на наведене, позивач вважає оскаржені накази прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема зазначає, що він має право на оплату вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з протиправним звільненням його з посади.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року по справі № 2а-9606/10/1370 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 726 від 12.07.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області», №306 о/с від 24.09.2010 «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади. Стягнуто з Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2010 року по 24.06.2011року в розмірі 23960,52 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2769,69 грн. з проведенням необхідних відрахувань, відповідно до чинного законодавства, допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
ОСОБА_1 з лютого 2010 року проходив службу на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області.
10 липня 2010 року затверджено висновок службового розслідування щодо грубих порушень дисципліни, допущених співробітниками Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області, яким встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни, що полягало у вживанні алкогольних напоїв та перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 12 липня 2010 року № 726 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
24 вересня 2010 року проведено засідання атестаційної комісії, на якому на підставі наказу ГУ МВС України від 12 липня 2010 року № 726 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Новороздільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області» прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
27 вересня 2010року начальник Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області звернувся з поданням до начальника ГУ МВС України у Львівській області про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни.
Наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 24 вересня 2010 року № 306 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), з 28 вересня 2010 року.
На час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулювалися Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі - Положення).
Зокрема, статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
За змістом статті 7 цього нормативного акту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст.17 Дисциплінарного статуту, відповідно до норм якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі, за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення. Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
Відповідно до висновку службового розслідування щодо грубих порушень дисципліни, допущених співробітниками Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області, затвердженого 10.07.2010, працівниками ІОС УКЗ при проведенні службової перевірки добового наряду слідчо-оперативної групи виявлено, що ОСОБА_1 відповідальний по МВ перебуває на службі без табельної вогнепальної зброї у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до листка звільнення від службових обов'язків з тимчасовою непрацездатністю №114, виданого 09.07.2010 року лікарем-інфекціоністом ОСОБА_2, позивач з 09.07.2010 року перебував на амбулаторному лікуванні.
Колегія суддів критично оцінює пояснення позивача щодо не вживання ним алкогольних напоїв 09.07.2010 року з врахуванням висновку щодо результатів медичного огляду від 09.07.2010 року №3906, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 09 липня 2010 року позивач у позаслужбовий час перебував у приміщенні Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області в стані алкогольного сп'яніння.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З врахуванням викладеного колегія вбачає у діях позивача порушення 09.07.2010 року службової дисципліни, яке полягало в перебуванні ним у приміщенні Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, яка регулює питання строків накладення дисциплінарних стягнень, у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Згідно зі ст.18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення вказаного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ накладено на позивача наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 12 липня 2010року №726, а звільнено позивача у запас Збройних Сил відповідно до наказу наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 24 вересня 2010року №306 о/с на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), з 28 вересня 2010року.
Відповідно до листка звільнення від службових обов'язків з тимчасовою непрацездатністю № 114, виданого Стрийською міською поліклінікою 09.07.2010 року, позивач звільнений від службових обов'язків з 09.07.2010 року та продовжує хворіти.
На продовження вказаного листка №114 від 09.07.2010 року позивачу 23.08.2010 року виданий листок звільнення від службових обов'язків з тимчасовою непрацездатністю № 20, згідно з яким він звільнений від службових обов'язків з 27.07.2010 року та має приступити до роботи 24.08.2010року.
Відповідно до листка звільнення від службових обов'язків з тимчасовою непрацездатністю №141, виданого Стрийською міською поліклінікою 23.08.2010 року, позивач звільнений від службових обов'язків з 23.08.2010 року та продовжує хворіти.
Згідно з відповіддю Стрийської центральної міської лікарні №480 від 24.05.2016 ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 09.07.2010 року по 26.07.2010 року. У зв'язку з продовженням захворювання скерований для подальшого лікування в терапевтичне відділення, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 26.07.2010 року по 23.08.2010 року, а з 23.08.2010 року по 30.09.2010 року продовжив амбулаторне лікування, що підтверджується довідкою №141.
З огляду на встановлені обставини та, враховуючи тривале перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності, суд вважає, що відповідачем при прийнятті оскарженого наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області від 24 вересня 2010року №306 о/с дотримано строки виконання дисциплінарного стягнення.
Згідно підпункту «є» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області від 24 вересня 2010року №306 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), з 28 вересня 2010 року.
Відповідно до листка звільнення від службових обов'язків з тимчасовою непрацездатністю № 141, виданого Стрийською міською поліклінікою 23.08.2010, позивач звільнений від службових обов'язків з 23.08.2010 та продовжує хворіти.
Згідно з п.3.13 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406, у графі «Стати до роботи» вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров'я «Для листків непрацездатності». У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється «Продовжує хворіти» та зазначається номер нового листка непрацездатності.
З аналізу листка звільнення від службових обов'язків з тимчасовою непрацездатністю №141, виданого Стрийською міською поліклінікою 23.08.2010 року вбачається, що позивач «продовжує хворіти».
Згідно з відповіддю головного лікаря Стрийської центральної міської лікарні №344 від 13.06.2016 року вказаний листок непрацездатності посвідчує факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні до 30.09.2010.
Таким чином, на момент прийняття наказу №306 о/с від 24.09.2010 «По особовому складу» ГУ МВС України у Львівській області не мало належних і достатніх підстав вважати, що позивач не перебуває в стані тимчасової непрацездатності.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно встановив, що позивача звільнено з посади 28.09.2010 року в період перебування його в стані тимчасової непрацездатності.
Відтак, відповідачем у належні строки прийнято наказ №726 від 12.07.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області». Проте, подальше виконання вказаного наказу, шляхом прийняття наказу №306 о/с від 24.09.2010 «По особовому складу», яким звільнено позивача, відбулось з порушенням вимог Дисциплінарного статуту, оскільки позивач на той момент перебував в стані тимчасової непрацездатності.
Висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.05.2014 у справі №6-33цс14, яка у відповідності до положень ч.1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, та відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України, у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, а відтак закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника.
З врахуванням того, що позивачем вчинене дисциплінарне порушення, проте звільнено ОСОБА_1 з порушенням положень ст. 18 Дисциплінарного статуту, та відсутністю повноважень в суду змінювати дату звільнення позивача, суд вважає, що оскаржені накази ГУ МВС України у Львівській області №726 від 12.07.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Новороздільського МВ ГУ МВС України у Львівській області» та №306 о/с від 24.09.2010 «По особовому складу» в частині, що стосуються позивача, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд встановив, що наказом ГУ МВС України у Львівській області від 25.06.2011 року №206 о/с «По особовому складу» позивача на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 року у справі №2а-9606/11/1370 поновлено на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Новороздільського міського відділу ГУМВС з 25.06.2011року. До вислуги років зараховано час вимушеного прогулу з 28.09.2010 року по 25.06.2011року.
Старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.07.2011 року ВП №27165467у зв'язку з виконанням постанови суду про поновлення позивача на посаді.
Згідно з наказом ГУ МВС України у Львівській області від 20.02.2015 №95 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 «є» /за порушення дисципліни/.
Сторонами не подано доказів щодо скасування вказаного наказу.
Таким чином, станом на момент прийняття рішення у справі позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з іншої підстави. З огляду на це, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутні підстави для поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Новороздільського міського відділу ГУМВС, і відповідно позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Позивачем при поданні позовної заяви не заявлялась вимога про стягнення грошового забезпечення. Вимога про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу заявлена позивачем лише в заяві про уточнення позовних вимог 11.01.2016 року.
Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
День звільнення позивача 28.09.2010 року є останнім робочим днем. Тому, тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок прийняття протиправних наказів відповідача, необхідно обраховувати з 29.09.2010 року по 24.06.2011року (25.06.2011 - дата поновлення позивача на посаді відповідно до наказу ГУ МВС України у Львівській області від 25.06.2011 №206 о/с), що становить 186 робочих днів.
Як вбачається з довідки Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області про доходи від 09.11.2016 №12608 середньомісячне грошове забезпечення позивача за попередні 2 місяці перед звільненням, складало 2769,69 грн. Кількість робочих днів складала 43 дні.
Таким чином, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає - 128,82 грн. з врахуванням обов'язкових платежів та зборів.
З огляду на наведене, на користь позивача правомірно стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 23960,52 грн. з врахуванням обов'язкових платежів та зборів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Таким чином, постанова суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2769,69 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства вірно скерована до негайного виконання.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, тобто періодичні виплати.
Виплата середнього заробітку позивача за рішенням суду є дією разовою і вичерпується виконанням рішенням суду, котрим стягнуто кошти.
Також серед переліку об'єктів, що підлягають індексації, визначеного вказаною постановою, відсутній такий об'єкт індексації, як виплати грошових коштів, призначених за рішенням суду.
Таким чином, оскільки стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу носить разовий характер та не є періодичним платежем, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволені позовних вимог щодо задоволення вимоги проведення та виплати індексації нарахованої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 року по справі № 2а-9606/10/1370 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Затолочний В.С.
Запотічний І.І.
Повний текст ухвали складено 22.02.2017р.