16 лютого 2017 р. Справа № 876/10071/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року у адміністративній справі №308/7032/16-а за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,-
Адвокат Курах Ю.М. звернувся до суду від імені ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Каращенка А.І. при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України, скасування постанову від 30 червня 2016 року у справі про порушення митних правил №0684/30502/16, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн., а також закрити провадження у справі.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року в задоволенні позову відмолено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні обставин у справі. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги порушення відповідачем вимог ст. 280 КУпАП. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання, просили справу розглядати у їх відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Згідно з постановою в справі про порушення митних правил №0684/30502/16 від 30 червня 2016 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС Каращенко А.І. за результатами розгляду справи про порушення митних правил в присутності особи, що притягається до відповідальності, ОСОБА_1, встановлено, що 24.04.2016 року о 17 год. 24 хв. в зону митного контролю на ділянку «В?їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «Skoda», модель «Super b», реєстраційний номерний знак Словаччини НОМЕР_3, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який прямував в приватних справах, з Угорщини в Україну.
Для митного контролю водієм було подано контрольний талон для переміщення по смузі «Червоний коридор», документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 14.09.2012 року), реєстраційний документ на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії PC№ 275103 від 11.05.2015 року).
В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО ««Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було встановлено, що 12.03.2014 року через митний пост «Тиса» Чопської митниці Міндоходів гр. України ОСОБА_1 було ввезено легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словаччини НОМЕР_4.
Станом на 24.04.2016 року ввезений легковий автомобіль не вивезено за межі митної території України.
На підставі наведеного, громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів громадян на суму 8500 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до п. 14 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 №1118 (з наступними змінами та доповненнями) митні органи для звітності ведуть облік ТЗ, що переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, із застосуванням Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС).
З електронного витягу бази даних ЄАІС ДФС України, встановлено, що 12.03.2014 року через відділ митного оформлення №3 митного поста «Тиса» Чопської митниці Міндоходів гр. України ОСОБА_1 о 12:09:34 год. на легковому автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, у якому слідувало три особи, виїхав із зони митного контролю України, і цього ж дня - 12.03.2014 року о 21:32:42 год. на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, у якому слідувало три особи, здійснив в'їзд в Україну через відділ митного оформлення №3 митного поста «Тиса» Чопської митниці Міндоходів у зоні митного контролю «зелений коридор».
Також, з електронного витягу бази даних АСМО «Інспектор» вбачається, що ОСОБА_1 10 березня 2016 року 21:32:41 год. на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», номер кузова , реєстраційний номерний знак SK НОМЕР_4, виїхав із України, і 10.03.2014 року о 21:45:24 год. на транспортному засобі «MERCEDES-BENZ», модель «S350», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак SK НОМЕР_4, здійснив в'їзд в Україну в режимі «транзит».
Пропуск вищенаведеного транспортного засобу здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. 1 ст. 381 МК України - в митному режимі «транзит» на строк, передбачений приписами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Таким чином, з 10 березня 2014 року після 21:45:24 год. по 12:09:34 год. 12 березня 2014 року, а також з 12 березня 2014 року 21:45:24 год. по 24.04.2016 року транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_4, з митної території України не вивозився та у інший митний режим відповідно до вимог чинного законодавства не був поміщений.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано позивачем, що жодних підтверджуючих документів обставин, зазначених у ст. 460 МК України, що виключають адміністративну відповідальність, на момент складання протоколу про порушення митних правил до митного контролю не надано.
Крім того, у відповідь на запит Закарпатської митниці ДФС від 03.11.2016 року №07.70-20.4-1.20/8167 чи перебуває у розшуку по обліку Інтерполу транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», номер кузова НОМЕР_1, Сектором Укрбюро Інтреполу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області надано відповідь від 22.11.216 року №1203/106/13-2016, що вказаний транспортний засіб станом на 22.11.2016 року за обліками викраденого автотранспорту Генерального секретаріату Інтерполу не значиться.
Відповідно до ст. 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, ст. 95 МК України регламентовано строки транзитних перевезень, а саме: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування, які постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави з метою транзиту через митну територію України без письмового декларування та внесення грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.
Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Відповідно до листа-роз'яснення Мінюсту України від 17.07.2007 року за №22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
На транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель «S350», номер кузова НОМЕР_1, що не є транспортним засобом комерційного призначення, поширюються норми ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки за визначеннями ст. 4 МК України (п. 57 ч. 1) термін «товар» вживаються в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Поняття «товар», наведене у МК України, узгоджується з визначенням рухомої речі у ст. 181 ЦК України.
Згідно з п. 7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).
В ході розгляду справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення протиправних дій відповідача, які б виключали в його діях склад порушення митних правил, передбачений ч.3 ст.470 МК України.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року у адміністративній справі №308/7032/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді Н.В. Бруновська
О.І. Довга
Повний текст ухвали складено 21.02.2017р.