Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"30" листопада 2016 р. Справа № 911/4286/13
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-75 від 21.04.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (доручення № 01.07-18/1118 від 15.08.2016 р.);
від органів Державної виконавчої служби: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за скаргою Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства”, м. Славутич
на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, м. Київ
у справі № 911/4286/13
за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства”, м. Славутич
про стягнення 3 931 353, 55 грн
25.10.2016 р. до канцелярії суду від відповідача (боржника) надійшла скарга № 01-07-15/1411 від 18.10.2016 р. на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, у якій він просить суд визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області незаконною і протиправною та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надати роз'яснення щодо розподілу коштів примусово стягнутих з рахунків підприємства згідно судового наказу № 911/4286/13 від 04.06.2014 р.
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при виконанні наказу № 911/4286/13 від 04.06.2014 р. всупереч положенням Закону України „Про виконавче провадження”, Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень”, інших нормативно-правових актів не було надано роз'яснення щодо розподілу коштів примусово стягнутих з рахунків підприємства згідно судового наказу № 911/4286/13 від 04.06.2014 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2016 р. прийнято до розгляду скаргу КП „Управління житлово-комунального господарства” на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/4286/13 за позовом НАК „Нафтогаз України” до КП „Управління житлово-комунального господарства” про стягнення 3 931 353, 55 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.11.2016 р.
16.11.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.11.2016 р.
30.11.2016 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо обґрунтування своєї скарги, вимоги скарги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти скарги, просив суд відмовити в задоволенні скарги відповідача повністю.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги скаржника є неправомірними та визнаються такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.12.2013 р. у справі № 911/4286/13 за позовом НАК „Нафтогаз України” до КП „Управління житлово-комунального господарства” про стягнення 3 931 353, 55 грн. позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з КП „Управління житлово-комунального господарства” на користь НАК „Нафтогаз України” 3 037 656, 25 грн. основної заборгованості, 352 697, 80 грн. пені, 415 001, 95 грн. штрафу, 15 655, 35 грн. інфляційних збитків, 110 342, 20 грн. 3 % річних та судові витрати 68 820, 00 грн. судового збору.
04.06.2014 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 12.08.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 44381492 з примусового виконання наказу № 911/4286/13, виданого господарським судом Київської області 04.06.2016 р., за відповідною заявою стягувача - НАК „Нафтогаз України”. Даною постановою боржнику - КП „Управління житлово-комунального господарства” встановлено строк самостійно виконати рішення суду - у строк до 7 днів з моменту винесення постанови.
18.07.2016 р. боржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області із листом № 01.08.1-11/924 від 08.07.2016 р., у якому просив останнього надати роз'яснення щодо розподілу коштів примусово стягнутих з рахунків підприємства згідно судових наказів згідно з переліком. Факт направлення боржником листа Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області підтверджується фіскальним чеком № 0954 від 08.07.2016 р. про відправлення цінного листа і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - цінного листа, наявними у матеріалах справи.
08.09.2016 р. боржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області із листом № 01.08.1-11/1197 від 05.09.2016 р., у якому просив останнього надати роз'яснення щодо розподілу коштів примусово стягнутих з рахунків підприємства згідно судових наказів згідно з переліком. Факт направлення боржником листа Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області підтверджується фіскальним чеком № 4030 від 05.09.2016 р. про відправлення цінного листа і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - цінного листа, наявними у матеріалах справи.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження”, Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень”, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 25 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Статтею 18 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Статтею 27 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Згідно з ст. 43 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.
Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.
Отже, враховуючи вищевказані положення Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що вказаним законодавством не передбачено і не встановлено обов'язку органу державної виконавчої служби надавати роз'яснення учасникам виконавчого провадження щодо розподілу грошових коштів, стягнутих з боржника у процесі виконання судових рішень.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини щодо бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області при виконанні наказу № 911/4286/13 від 04.06.2014 р. у виконавчому провадженні ВП № 44381492, викладені у скарзі № 01-07-15/1411 від 18.10.2016 р. відповідача - КП „Управління житлово-комунального господарства”, не знайшли свого підтвердження в ході її розгляду, а тому вимоги відповідача (боржника) про визнання її неправомірною є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні скарги № 01-07-15/1411 від 18.10.2016 р. (вх. № 285/16 від 25.10.2016 р.) Комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства” на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 44381492.
Суддя В.М.Бацуца