вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2017 р. Справа № 911/481/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши позовні матеріали
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 2)
до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»
про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити реєстрацію
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою:м. Бровари, вул. Щолківська, 2 та зобов'язання здійснити реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» права власності на нерухоме майно.
Подана позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом Київської області, оскільки вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов, зміст позовних вимог.
Предметом даного позову є вимога позивача про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити реєстрацію нерухомого майна.
Згідно приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Втім, позивач в порушення норм ст. 54 ГПК України не зазначає жодних доказів, що відповідач заперечує чи не визнає право власності на майно за Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112». Тобто, відсутній факт порушеного права позивача з боку відповідача станом на момент подачі позову (17.02.2017)
Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 № 18, згідно якої підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Також у відповідності до п. 2 прохальної частини позову, ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» просить суд здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно. З цього приводу слід зазначити наступне:
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати у порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Перша позовна вимога про визнання за позивачем права власності на спірне майно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до ст. 20 ГК України та ст.ст. 12, 16 ГПК України.
Тоді як заявлена у межах даного позову друга позовна вимога про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем на спірне майно - є позовною вимогою, яка виникла з публічно-правових відносин позивача з особою, яка на виконання функцій держави здійснює реєстраційні дії щодо нерухомого майна у відповідності до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому дана вимога підлягає вирішенню відповідно до вимог ч.1 ст. 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства.
Отже, у поданому позові порушено встановлене ст. 58 ГПК України правило поєднання позовних вимог - об'єднано вимоги, які належить розглядати за правилами різного судочинства, тому позовна заява і додані до неї документи повертаються заявнику без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
До того ж, заявляючи відповідну вимогу, позивач в порушення норм процесуального законодавства не зазначає орган (відповідача), до якого вказана вимога має бути пред'явлена.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Всупереч зазначеному, позивачем до позовної заяви не додано доказів повної сплати судового збору, зокрема, лише часткова його оплата. Натомість до позовної заяви долучено клопотання, в якому позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Позивач обґрунтовує своє клопотання важким фінансовим становищем позивача.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».
Виходячи з положень зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
Водночас, наведені ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» обставини щодо відсутності повної суми коштів для сплати судового збору, не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Отже, позовна заява з вказаних вище підстав підлягає поверненню без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
Керуючись п. 3,4,5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.
Суддя О.В. Щоткін