Кіровоградської області
17 лютого 2017 рокуСправа № 912/4700/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 912/4700/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест", м. Київ
до приватного підприємства "ВК і К", Кіровоградська область, м. Світловодськ
про стягнення 186 610,53 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.01.2017 р.;
від відповідача - участі не брали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "ВК і К" заборгованості в сумі 186 610,53 грн., з яких: 151 500,00 грн. основний борг, 25 392,44 грн. пеня, 2 605,59 грн. 3% річних, 7 112,50 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором на транспортне - експедиційне обслуговування № Л1-03/15 від 20.03.2015 р. в частині оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 17.01.2017.
В межах строків встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 17.01.2017 на 31.01.2017, а з 31.01.2017 на 17.02.2017 р.
17.02.2017 представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.75). Про причини неявки суду не повідомив.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
20.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест" (експедитор-позивач) та Приватним підприємством "ВК і К" (замовник - відповідач) укладено договір на транспортне - експедиційне обслуговування № Л1-03/15.
Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор зобов"язується організувати та доставити (перевезти) власним або найманим автомобільним транспортом ввірений йому Замовником для перевезення вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення, а Замовник зобов"язується сплачувати за перевезення вантажу плату.
Відповідно до пункту 3.3.5 договору замовник зобов"язаний своєчасно проводити оплату за транспортне обслуговування.
Пунктом 4.4. договору встановлено, що оплата вартості перевезення здійснюється Замовником безготівково в національній валюті України - гривні - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок. Експедитор зобов"язується за результатами здійснених перевезень скласти та передати Замовнику рахунок. Рахунок надається двічі на місяць станом на 15 і 30 (28,31) числа поточного місяця. Оплата відбувається протягом 5 (п"яти) банківських днів з моменту одержання Замовником рахунку, виставленого Експедитором за фактично надані послуги.
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2015 року, але в будь - якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов"язань за цим Договором (пункт 9.1 Договору).
На виконання укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування з перевезень автомобільним транспортом на загальну суму 669 200,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивачем були виставлені рахунки на оплату наданих послуг, що підтверджується реєстрами приймання - здачі документів (рахунків, актів) з відміткою про отримання представниками ПП "КВ і К" (а.с.81-82, 87, 90, 93, 96).
Відповідач свої зобов"язання з оплати наданих послуг виконав частково на суму 517700,00 грн. (а.с. 79-80), в зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість розмірі 151 500,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуг, а саме:
- 29400,00 грн. (рахунок на оплату/акт надання послуг № 407 від 02.04.2016 р.);
- 27300,00 грн. (рахунок на оплату/акт надання послуг № 539 від 21.04.2016 р.);
- 27300,00 грн. (рахунок на оплату/акт надання послуг № сч0006967 від 14.05.2016 р.);
- 23100,00 грн. (рахунок на оплату/акт надання послуг № 699 від 17.05.2016 р.);
- 29400,00 грн. (рахунок на оплату/акт надання послуг № сч0008018 від 04.06.2016 р.);
- 15000,00 грн., що є залишком від суми 25200,00 грн. (рахунок на оплату/акт надання послуг № 300 від 19.03.2016 р. (а.с.19-24, 81-98), що і стало причиною звернення позивача до господарського суду.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення позивача із позовом до суду становила 151 500,00 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
У відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208, частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється, як вказано частиною 1 статті 908 Цивільного кодексу України, за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 4 статті 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Як передбачено статтею 909 Цивільного кодексу України та частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі та підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України та статті 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест" здійснив замовлення на виконання послуг за договором про транспортне-експедиційне обслуговування № Л1-03/15 від 20.05.2015 р., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актами надання послуг. Загальна вартість наданих послуг складала 669200,00 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково на суму 517 700,00 грн., що підтверджується реєстром здачі документів.
Таким чином, у відповідача станом на день розгляду справи в суді існує заборгованість у розмірі 151 500,00 грн.
Відповідач жодних належних та допустимих доказів у підтвердження чи спростування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, суду не надав, проти позову не заперечив.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 151500,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест" до приватного підприємства "ВК і К" щодо стягнення суми основного боргу за договором про транспортне - експедиційне обслуговування № Л1-03/15 від 20.03.2015 р. у розмірі 151500,00 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвенст" просить стягнути з відповідача 25 392,44 грн. пені за період з 26.03.2016 р. до 27.11.2016 р. за порушення грошового зобов'язання за договором про транспортне - експедиційне обслуговування № Л1-03/15 від 20.03.2015 р.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини 1 статті 216, частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Згідно з пунктом 5.2. договору за несвоєчасне проведення розрахунків Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором, то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню 25392,44 грн. пені за період з 26.03.2016 р. до 11.05.2016 р. за порушення грошового зобов'язання за договором про транспортне - експедиційне обслуговування № Л1-03/15 від 20.03.2015 р.
Крім того, за не виконання грошових зобов"язань по договору від 20.03.2015, позивач просить стягнути з відповідача 2605,59 грн. 3% річних та 7 112,50 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест" до приватного підприємства "ВК і К" підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "ВК і К" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, буд. 17, код ЄДРПОУ 13745730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда Інвест" (01113, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, код ЄДРПОУ 38290361) 186 610,53 грн. заборгованості, з яких: 151 500,00 грн. основний борг, 25 392,44 грн. пеня, 2 605,59 грн. 3% річних, 7 112,50 грн. інфляційних втрат, а також 2 799,16 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копії рішення направити відповідачу за адресою: 49125, АДРЕСА_1.
Повне рішення складено 22.02.2017 р.
Суддя С.Б. Колодій