ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2017Справа №910/24463/16
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»
до Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз"
про стягнення 50 000,00 грн.
Суддя А.М. Селівон
від позивача: Крюк Ю.А. - представник, довіреність №03/01-17_К від 03.01.2017;
від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" про стягнення в порядку регресу грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту CLAU №6173 від 13.11.2015 страхувальнику страхове відшкодування, він набув згідно ст.ст. 993, 1187 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/24463/16 та призначено до розгляду на 02.02.2017.
У судове засідання 02.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 02.02.2017 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041595004.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано супровідний лист №15/04/8.01/071-17 від 23.01.2017 разом з доданими до нього документами, зокрема: письмові пояснення №15/04/8.01/070-17 від 23.01.2017, в яких останній повідомив про відсутність будь-яких взаєморозрахунків з відповідачем та виплати останнім страхового відшкодування в заявленому розмірі. Лист разом з доданими до нього додатками судом долучено до матеріалів справи.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 02.02.2017 до суду не надходило.
Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду від 03.01.2017, відповідачем суду не надані.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 02.02.2017 позивачем суду не надано.
Про поважні причини неявки представника позивача в судове засідання суд не повідомлено.
Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторона не скористалась належними їй процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, останнім не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, враховуючи той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.
Відводу судді представником позивача не заявлено.
У судовому засіданні 02.02.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та відповів на запитання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 13 листопада 2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_2 (страхувальник за договором), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU №6173 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом (додатковим обладнанням), зазначеним в Спеціальній частині цього договору (пункт 2.1. Договору страхування).
Відповідно до умов Договору страхування забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Відповідно до умов Договору страхування за ризиком «ДТП» франшиза (безумовна) складає 0,00% від страхової суми.
Строк дії Договору страхування з 15.11.2015 по 14.11.2016 включно.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Відповідно до визначення частини 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно розгорнутої довідки №95888712 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованої відділом ДАІ ГУМВС України в Одеській області, копія якої наявна в матеріалах справи, 04.07.2016 у м. Одеса на вул. Балківська, 9, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, транспортного засобу марки Ford Fiesta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, та транспортного засобу марки Daewoo Nubira, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Так, в результаті ДТП було пошкоджено застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» автомобіль марки Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з умов Договору страхування дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування (повне КАСКО).
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно частини 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно пункту 8.3. Договору страхування для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач, інший одержувач страхового відшкодування) надає страховику, зокрема, письмову заяву про виплату страхового відшкодування за формою, що встановлена страховиком.
У відповідності до умов Договору страхування 25.08.2016 страхувальник - гр. ОСОБА_2 звернувся до страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» із заявою №15/04/9.01/1328.16 про виплату страхового відшкодування згідно рахунку (копію заяви залучено до матеріалів справи).
За умовами пункту 8.3.11. Договору страхування документи, що підтверджують розмір заподіяних збитків: рахунки (акти виконаних робіт, квитанції, інші документи із зазначенням переліку відновлювально-ремонтних робіт, складових частин транспортного засобу, що замінюються, їхньої вартості тощо) з СТО, на які буде здійснено відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу, визначеної відповідно до умов цього договору; або звіт про оцінку транспортного засобу за умови письмового погодження суб'єкта оціночної діяльності, який його складає, зі страховиком (крім випадку, коли страховик скористався своїм правом, передбаченим в пункті 7.3.7 цього договору, відповідно до якого страховик має право за власний рахунок замовити проведення незалежної автотоварознавчої експертизи (дослідження, оцінки) експертом/оцінювачем/суб'єктом оціночної діяльності, який має право на проведення відповідної експертизи (дослідження, оцінки), та на підставі її висновків розрахувати суму страхового відшкодування).
Відповідно до рахунку №ВПтС-0001609 від 08.08.2016, а також акту виконаних робіт №ВПТСА-003092 від 30.09.2016 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра» у розмірі 108 103,62 грн. з ПДВ. Копії рахунку-фактури та акту виконаних робіт залучено до матеріалів справи.
Також, в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція №1251-07-16 від 19.08.2016 складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів становить 108 103,62 грн.
Додатково для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження у ДТП, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» було замовлено експертне автотоварознавче дослідження зазначеного колісного транспортного засобу, проведення якого доручено суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_6 (свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №7080 від 10.12.2008, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1011/15, дійсне до 29.12.2016).
Згідно звіту №1251-07-16 від 19.08.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, визначено у розмірі 107 966,14 грн.
Як свідчать матеріали справи, страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» складено страховий акт №КР-011438 від 07.09.2016, відповідно до якого вищевказана ДТП згідно Договору страхування кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику за Договором страхування - ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 108 103,62 грн., що становить різницю між визначеною у рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра» №ВПтС-0001609 від 08.08.2016 вартістю відновлювальних робіт у розмірі 108 103,62 грн. та франшизою за Договором страхування - 0,00 грн.
Згідно з пунктом 9.4. Договору страхування у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів від дати складання страхового акту.
У відповідності до умов пункту 9.5.1. Договору страхування сума страхового відшкодування у розмірі 108 103,62 грн. була перерахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра», як безпосереднього виконавця відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2230 від 12.09.2016 на відповідну суму.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №6173 від 13.11.15 р., а також перебування отриманих автомобілем марки Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 04.07.2016, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування у розмірі 108 103,62 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - ОСОБА_2, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок ремонтного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра», яке безпосередньо здійснювало ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
При цьому суд зазначає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. ст. 2, 4, 8 ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Суд зазначає, що реальні збитки, які підлягають до відшкодування страховиком за Договором страхування включають витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням застрахованого за договором майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Вартість послуг і товарів, які необхідні для відновлення пошкодженого транспортного засобу включає в себе податок на додану вартість, якщо особа, яка зазнала таких витрат є платником податку на додану вартість, а положення статті 196 Податкового визначають умови звільнення від оподаткування страховиків при виплаті страхового відшкодування, та не стосуються страхувальників під час відшкодування вартості понесених страхувальниками витрат на відновлення пошкодженого чи знищеного внаслідок настання страхового випадку майна в порядку регресу.
Згідно листа Верховного суду України від 19.07.2011р. сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.
В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.
Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.
Як вбачається з рахунку № ВПтС-0001609 від 08.08.16 р. та акту виконаних робіт № ВПТСА-003092 від 30.09.2016, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра», вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин визначена з урахуванням суми ПДВ, а саме - 108 103,62 грн., в т.ч. ПДВ - 18017,27 грн.
При цьому, оскільки під час розгляду справи позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження перебування ТОВ «ВіДі Пальміра» в статусі платника ПДВ станом на час складання вказаних акту виконаних робіт та рахунку, сума страхового відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачена саме з урахуванням суми ПДВ.
Суд звертає увагу, що згідно з п. 4 Спеціальної частини Договору страхування та п. 9.6.1 Загальної частини Договору страхування, страхове відшкодування здійснено без врахування зносу, а тому здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника на підставі рахунку № ВПтС-0001609 від 08.08.16 р. та акту виконаних робіт № ВПТСА-003092 від 30.09.2016 не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.
Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля марки Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 04.07.2016 строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі №42/92, від 07.08.2012 у справі №2/22, від 01.03.2011 у справі №47/372, прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, листом від 19.07.2011 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра» №ВПтС-0001609 від 08.08.2016, акту виконаних робіт №ВПТСА-003092 від 30.09.2016 та платіжного доручення №2230 від 12.09.2016 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Постановою Приморського районного суду міста Одеса від 22.07.2016 у справі №522/13142/16-п встановлено, що 04.07.2016 ОСОБА_4, керуючи автомобілем Ford Fiesta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у м. Одеса по вул. Балківська, 9, виїхала на перехрестя не переконавшись в безпеці маневру та під час зміни напрямку руху здійснила зіткнення з автомобілем марки Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який у свою чергу по інерції здійснив зіткнення з автомобілем Daewoo Nubira, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Зазначеною постановою громадянку ОСОБА_4 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим до останньої застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
Згідно з частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами частини 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом встановлено за матеріалами справи, що станом на дату вчинення ДТП 04.07.2016 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Ford Fiesta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ОСОБА_4 у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий союз" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №7710450 (далі - Поліс), з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 500,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки Ford Fiesta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Станом на момент скоєння ДТП (04.07.2016) зазначений Поліс був чинним.
З огляду на вищевикладене, у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз", як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеного Полісом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279).
Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" із заявою №15/04/8.04/292-16 від 19.10.2016 про страхове відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 108 103,62 грн. Вказану регресну вимогу відповідач отримав 24.10.2016, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0319406094614.
Проте, зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Крім того, відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Отже, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 500,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), підлягає зменшенню на розмір франшизи, визначеної Полісом, і становить 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. - 500,00 грн.).
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» в порядку регресу суми в розмірі 49 500,00 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві.
При цьому з урахуванням наявності полісу АЕ/7710450 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ «Європейський страховий союз», до якого правомірно заявлено позов.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту серії CLAU №6173 від 13.11.2015 та/або Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №7710450 або їх окремих положень суду не надано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 6, код ЄДРПОУ 33552636) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 49 500,00 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот гривень нуль копійок) страхового відшкодування та 1 364,22 грн. (одну тисячу триста шістдесят чотири гривні двадцять дві копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон