ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16 лютого 2017 р. Справа № 909/13/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Максимів Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014
до відповідача: Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ, 76004
про стягнення 78462,28 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - старший юрисконсульт, (довіреність №984 від 12.12.16),
від відповідача: ОСОБА_2 - начальник відділу правової роботи та кадрових питань, (довіреність №156/45.20-08/17в від 20.01.17).
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 80462,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що товариство надало телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, однак відповідач всупереч вимогам чинного законодавства, як розпорядник коштів бюджетного фінансування пільг на території м.Івано-Франківська, не відшкодував за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 80462,33 грн.
15.02.17 через канцелярію суду від позивача надійшла заява вх.№1948/17 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 78462,28 грн. та 1378,00 грн. судового збору. Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№1948/17 від 15.02.17.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав згідно заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача, в судовому засіданні, факт надання позивачем у грудні 2015 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян підтвердив. Проте, просить суд в позові відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов вх.№1199/17 від 25.01.17, де зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" кошти на відшкодування витрат по наданню пільг окремим категоріям громадян послуг зв"язку, а саме погашення кредиторської заборгованості за державною програмою соціального захисту населення КФК 090214 "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв"язку", яка утворилась станом на початок року, а саме за грудень 2015 року, яка провадиться позачергово, не були передбачені. Відповідно, рішенням про місцевий бюджет , як це передбачено Бюджетним кодексом України, не визначено суми бюджетних призначень на 2016 рік для департаменту соціальної політики по видатках по КФК 090214 "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв"язку" за рахунок субвенцій з державного бюджету. Також вказав, що департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є органом місцевого самоврядування, фінансується за рахунок коштів міського бюджету, а тому не може відповідати за бюджетними зобов"язаннями держави.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.12 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Станом на 31.12.15 позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку визначеній категорії пільговиків на загальну суму 78462,28 грн., в підтвердження чого позивачем подано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді - грудні 2015 року та зведений розрахунок заборгованості за 2015 рік (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 78462,28 грн.
Відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України".
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач факт надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян підтвердив, однак доказів погашення заборгованості станом на 16.02.17 не надав.
Враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та наданих письмових доказів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в сумі 78462,28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 78462,28 грн. задовольнити.
Стягнути з Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 36733431) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком", вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 21560766) - 78462,28 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят дві гривні двадцять вісім копійок) - заборгованості, а також 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.02.17
Суддя Максимів Т. В.