номер провадження справи 24/130/16
15-17.02.2017 Справа № 908/3157/16
За первісним позовом: Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520)
до відповідача: Приватного підприємства “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 4; поштова адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 13; код ЄДРПОУ 19264196)
про стягнення 144 414 грн. 73 коп.
За зустрічним позовом: Приватного підприємства “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 4; поштова адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 13; код ЄДРПОУ 19264196)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520)
про стягнення 197 885 грн. 48 коп.
Суддя Азізбекян Т.А.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом - не з'явився;
від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1, довіреність № 121 від 28.11. 2016 р.
Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Приватного підприємства “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” 144 414, 73 грн., з яких: 122 698 грн. 23 коп. сума пені, 21 716 грн. 50 коп. - сума штрафу, нарахованих на підставі п.11.2 договору поставки № 4/113/3/1401388 від 11.02.2014 р., за недопоставлений товар.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 р. у цій справі позовну заяву прийнято до розгляду, призначене судове засідання на 14.12.2016 р. на 10 год. 30 хв.
13.12.2016 р. від відповідача у справі надійшло клопотання вих.. № 3103 від 12.12.2016 р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зверненням відповідача до позивача із пропозицією мирного врегулювання спору (лист за вих.. № 3034 від 02.12.2016 р.).
В судовому засіданні 14.12.2016 р. представник позивача залишив клопотання відповідача на розсуд суду та підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові.
На підставі ст. 77 ГПК України, враховуючи задоволення клопотання відповідача та необхідність витребування від сторін доказів та пояснень по справі, суд відклав розгляд справи на 26.12.2016 р. на 12 год. 10 хв.
23.12.2016 р. від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить у позові відмовити, з урахуванням того, що письмової заявки на поставку товару від позивача не надходило, а отже відповідач не порушив господарське зобов'язання і не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені.
Також, 23.12.2016 р. від відповідача за первісним позовом надійшла до суду зустрічна позовна заява про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” збитків у розмірі 169 000 грн. 00 коп. та пеню за прострочення грошового зобов'язання у сумі 35 773 грн. 07 коп.
Ухвалою суду від 26.12.2016 р. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду 24.01.2017 р. з первісним позовом у справі № 908/3157/16.
Ухвалою суду від 26.12.2016 р. розгляд справи було відкладено на 24.01.2017 р. на 14 год. 15 хв.
24.01.2017 р. від Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” надійшов відзив на зустрічний позов, в якому відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що не визнає цей позов не в повному обсязі. Вказує на неправильний розрахунок позивачем за зустрічним позовом пені та наводить свій розрахунок пені, всього на загальну суму 4 913 грн. 51 коп. Вважає вимоги про стягнення збитків недоведеними.
В судовому засіданні 24.01.2017 р. сторонами подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом.
Ухвалою суду від 24.01.2017 р. строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 15.02.2017 р. на 16 год. 30 хв.
06.02.2017 р. від Приватного підприємства “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” надійшли заперечення на відзив та доповнення до заперечень на первісний позов, в яких просить відмовити у первісному позові повністю. У запереченнях на відзив, позивач за зустрічним позовом фактично зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 169 000 грн. 00 коп. збитків та 28 885 грн. 48 коп. пені, фактично уточнивши (зменшивши, перерахувавши) розмір пені, заявлений до стягнення за зустрічним позовом.
Зменшені зустрічні позовні вимоги були прийняті судом до розгляду.
В судовому засіданні 15.02.2017 р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у поданих письмових документах.
Для підготовки вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі суд вийшов до нарадчої кімнати, оголосивши перерву до 17.02.2017 р. до 10 год. 00 хв.
Вийшовши з нарадчої кімнати, 17.02.2017 р., суддя оголосила присутньому в судовому засіданні представникові відповідача вступну та резолютивну частини рішення.
За заявою представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
11.02.2014 року між Приватним підприємством “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” (постачальником) та Публічним акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (покупцем) було укладено договір поставки № 4/113/3/1401388 (надалі - договір).
Відповідно до п. 13.1. даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31 грудня 2014 року, але не раніше повного виконання сторонами зобов'язань.
Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується у специфікації (додатку) до договору (надалі-товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими договором.
Відповідно до п. 2.1. договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться у специфікації (додатку) до цього договору.
На виконання умов договору сторони уклали додаток до договору - Специфікацію № 13/1602465 від 20.05.2016 року, в який зазначили найменування товару - графіт ПГ, кількість - 80 тон, термін постачання - травень-червень 2016 р., ціну за тону з ПДВ - 8 450 грн. 00 коп. та загальну суму - 676 000 грн. 00 коп. Згідно п. 7 специфікації датою переходу права власності до покупця на товар є дата складання видаткової накладної, підписаної обома сторонами, за відсутності актів прийому-передачі.
Сторонами відповідні акти прийому-передачі не складались.
Відповідно до п. 3.2. договору постачальник зобов'язується поставити товар у строки, визначені п. 3.3. договору.
Згідно з п. 3.3. договору поставка товару здійснюється постачальником після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтверджені (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації до договору. Дострокова поставка допускається тільки за згодою сторін.
22.06.2016 р. заявкою № 7485-6995/4013, покупець звернувся до постачальника із письмовою заявкою про здійснення поставки графіту ПГ в кількості 40 тон, двума партіями: 20 тон 24.06.2016 р. та 20 тон 29.06.2016 р.
24.06.2016 р. постачальник поставив покупцю 14,3 тон графіту ПГ на загальну суму 114 400 грн. 00 коп., про що сторонами підписано видаткову накладну № 3016 від 24.06.2016 р., яка містить посилання на договір та рахунок на оплату № 2352 від 24.06.2016 р.
Посилаючись на недопоставку відповідачем за первісним позовом позивачеві за первісним позовом товару в кількості 25,7 тон графіту ПГ на суму 217 165 грн. 00 коп., останній звернувся до суду із позовом про стягнення 122 698 грн. 23 коп. суми пені та 21 716 грн. 50 коп. - суми штрафу, нарахованих на підставі п. 11.2 договору, за недопоставлений товар.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази, суд дійшов до висновку про задоволення первісного позову, з урахуванням наступного:
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін були врегульовані договором поставки, специфікацією № 13/1602465 від 20.05.2016 р. до цього договору.
Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом, на виконання умов договору поставки та специфікації, згідно п. 3.3 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із письмовою заявкою № 7485-6995/4013 про здійснення поставки графіту ПГ в кількості 40 тон, двума партіями: 20 тон 24.06.2016 р. та 20 тон 29.06.2016 р.
Доводи відповідача за первісним позовом щодо неотримання відповідної письмової заявки ним не підтверджені. До того ж, договором не передбачено способу доставки (вручення, направлення із повідомленням, тощо) передбаченої заявки.
Відповідач за первісним позовом, за видатковою накладною № 3016 від 24.06.2016 поставив позивачеві за первісним позовом 14,3 тон графіту ПГ на загальну суму 114 400 грн. 00 коп.
Товар, зазначений у заявці в кількості 25,7 тон відповідачем за первісним позовом позивачеві за первісним позовом не поставлений.
Згідно ст. 11.2 договору, у разі порушення термінів поставки товару згідно із цим договором постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.
На підставі зазначеного пункту договору, позивач за первісним позовом нарахував відповідачеві за первісним позовом 122 698 грн. 23 коп. суми пені та 21 716 грн. 50 коп. - суми штрафу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
В силу ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Порушення відповідачем умов поставки товару (недопоставка) стало підставою для звернення позивача з даним первісним позовом про стягнення з відповідача передбаченої п. 11.2 договору пені та штрафу.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, як встановлено судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем за первісним позовом умов договору щодо обсягу поставки товару, наявні правові підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом передбачених пунктом 11.2 договору пені та штрафу.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійсненого первісним позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог первісного позивача про стягнення із первісного відповідача 122 698 грн. 23 коп. пені (неустойки) та 21 716 грн. 50 коп. штрафу.
При цьому, суд враховує, що згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання.
Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав первісні позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного:
Так, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у розмірі 169 000 грн. 00 коп. та пеню за прострочення грошового зобов'язання у сумі 28 885 грн. 48 коп. (з урахуванням її зменшення).
В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення збитків, позивач за первісним позовом посилається на те, що з обов'язку прийняти у власність відповідно Специфікації № 13/1602465 від 20.05.2016 року 80 тон товару було замовлено 60 тон товару, з яких спірні 20 тон. Тобто не спірне недозамовлення склало 20 тон на суму 169 000, 00 грн., за ціною 8450,00 грн. за тону відповідно до Специфікації № 13/1602465 від 20.05.2016 року. Що і стало сумою збитків позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до п. 11.4. відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань, не встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
Частиною третьою ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.
Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник. Об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони
Позивачем за зустрічним позовом не доведено вину відповідача за зустрічним позовом та його правопорушення, неналежне виконання зобов'язань перед постачальником, що призвело до виникнення заявлених позивачем до стягнення збитків.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, згідно пункту 3.1 розділу 3 договору постачальник зобов'язувався здійснити в період травня - червня 2016 року поставку товару - графіту марки ПГ ТУ У 322-00196204.005-99 (вуглець не менше 98,5%, фракція 0-0,3 мм не менше 90%) у кількості 80 тон за ціною 8 450,00 грн. з ПДВ 20% за тону на загальну суму 676 000,00 грн. з ПДВ 20% у спосіб та за умовами, зазначеними в специфікації (додатку) до цього договору.
Відповідно до п. 3.3 розділу 3 договору, поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 даного договору, тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, в якій зазначаються графік, обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони договору вказують у специфікації (додатку) до договору.
Як свідчать матеріали справи, 17.05.2016 року покупець засобами електронного зв'язку направив письмову заявку за №5868-6995-4013, в якій зазначив про необхідність поставки товару за договором у кількості 40 тон у період з 19.05. по 27.05.2016 року.
30.05.2016 року, постачальник, за видатковою накладною №2526 поставив покупцю 17,65 тон товару - графіту марки ПГ загальною вартістю 149 142,50 грн. з ПДВ 20%.
22.06.2016 року покупець засобами електронного зв'язку направив письмову заявку за №7485-6995-4013, в якій зазначив про необхідність поставки товару за договором у кількості 40 тон двома партіями по 20 тон кожна у наступні періоди: 20 тон - 24.06.2016 року; 20 тон - 29.06.2016 року.
Постачальник листом від 23.06.2016 року №1641 повідомив покупця, що має можливість поставити лише графіт марки ПГ із вмістом вуглецю в межах від 97,8% до 99,5%, та запропонувало зменшити вартість зазначеного товару з 8 450,00 грн. за тону до 8 200,00 грн. за тону, у зв'язку з чим сторони 24.06.2016 року уклали додаткову угоду №6/1603507 (додаток до договору №4/113/3/1401388 від 11.02.2014 року), в якій визначилися щодо якості та вартості такого товару - 8 000,00 грн. за т з ПДВ 20%.
Зазначений товар був поставлений постачальником за видатковою накладною № 3016 від 24.06.2016 року в кількості 14,3т загальною вартістю 114 400,00 грн.
Також, в матеріалах справи міститься видаткова накладна (повернення) №8 від 19.07.2016 року про поставку (повернення за домовленістю сторін) покупцем постачальнику товару неналежної якості у кількості 4.29 тони вартістю 36 250,50 грн. з ПДВ 20% (30 208,75 грн. без ПДВ 20%).
Отже, саме постачальником було поставлено графіт марки ПГ у меншій кількості, ніж заявлено покупцем, а отже, саме з боку постачальника мало місце неналежне виконання господарського обов'язку за цим договором.
Посилання позивача за зустрічним позовом на не отримання відповідних письмових заявок покупця, а здійснення поставок виключно за заявками по телефону, судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відповідачем за зустрічним позовом надані копії відповідних заявок, що направлялись постачальникові засобами електронного зв'язку (оскільки будь-якого іншого порядку оформлення чи направлення заявок не було передбачено умовами договору) постачальникові. Не отримання відповідних заявок постачальником не підтверджено. До того ж, за умовами договору, поставки здійснюються тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки). А постачальником частково здійснювались відповідні поставки.
До того ж, пунктом 5.7 договору сторони передбачили, що у разі поставки товару з порушенням термінів, визначених у п. 3.2 даного договору, покупець має право відмовитися від товару.
Враховуючи вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не доведено обґрунтованість а правомірність позовних вимог в частині стягнення 169 000 грн. 00 коп. збитків, у зв'язку із чим, суд у зустрічному позові в цій частині відмовляє.
Вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного:
Згідно п. 11.3. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.
Так, в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення пені, позивач за зустрічним позовом вказує на наступне. Оплата за поставку 30.05.2016 року у сумі 149 142, 50 грн. була проведена 17.08.2016 року. Відповідно до п. 4 Специфікації № 13/1602465 від 20.05.2016 року відстрочка платежу складає 30 календарних днів з дня поставки, тобто граничний строк оплати настав 09.07.2016 року. Приймаючи до уваги твердження відповідача за зустрічним позовом про повернення 4,29 тон на суму 36 250 грн. 50 коп. сума боргу склала 112 892 грн. 00 коп. Згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом кількість днів прострочення оплати з 10.07.2016 по 17.08.2016 року складає 38 днів. Розрахунок пені: 149 142, 50 грн. (сума боргу) х 0,5 % х 38 днів = 28 337,07 грн.
Оплата за поставку 24.06.2016 року у кількості 14,3 тони у сумі 114 400,00 грн. була проведена 17.08.2016 року. Відповідно до п. 4 Специфікації № 13/1602465 від 20.05.2016 року відстрочка платежу складає 30 календарних днів з дня поставки, тобто граничний строк оплати настав 02.08.2016 року. Згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом кількість днів прострочення оплати з 03.08.2016 по 17.08.2016 року складає 13 днів. Розрахунок пені: 114 400,00 грн. (сума боргу) х 0,5 % х 13 днів = 7 436,00 грн. Загальна сума пені за договором склала 35 773, 07 грн.
Однак, суд вважає вищенаведені розрахунки пені позивача за зустрічним позовом невірними, враховуючи нижчевикладене.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, в даному випадку, суд враховує передбачене п. 11.3 договору право постачальника нарахувати покупцю пеню за порушення строків оплати, однак, згідно вищенаведених норм закону, розмір такої пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 11.3 договору, пеня нараховується починаючи з 11-го календарного дня прострочення.
Сума прострочення в розмірі 112 892 грн. 00 коп. (сума поставки 30.05.2016 р. 149 142 грн. 50 коп. за мінусом узгодженого сторонами повернення товару на суму 36 250 грн. 50 коп.), належна для розрахунку суми пені за прострочення оплати, виникла з 10.07.2016 року (з урахуванням п. 11.3 договору та п. 4, п. 7 Специфікації № 13, тобто враховуючи відстрочку платежу 30 календарних днів та нарахування пені, починаючи з 11-го календарного дня прострочення: 30.05.3016 р. + 30 календарних днів + 10 календарних днів та починаючи з 11-го календарного дня вже прострочення).
Сума прострочення в розмірі 114 400 грн. 00 коп., належна для розрахунку суми пені за прострочення оплати, виникла з 04.08.2016 року (з урахуванням п. 11.3 договору та п. 4, п. 7 Специфікації № 13, тобто враховуючи відстрочку платежу 30 календарних днів та нарахування пені, починаючи з 11-го календарного дня прострочення: 24.06.3016 р. + 30 календарних днів + 10 календарних днів та починаючи з 11-го календарного дня вже прострочення).
При цьому, як підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням та зазначається сторонами оплата вказаних сум покупцем постачальнику відбулась 17.08.2016 р. в сумі 227 292 грн. 00 коп., і цей день, за правилами розрахунків штрафних санкцій, не входить до розрахунків днів прострочення.
Отже, кінцевим днем розрахунків розміру пені за вищевказаними простроченими сумами є 16.08.2016 р. А отже, розрахунок пені за прострочення сплати 112 892 грн. 00 коп. повинен складати з 10.07.2016 р. по 16.08.2016 р. включно, а розрахунок пені за прострочення сплати 114 400 грн. 00 коп. повинен складати з 04.08.2016 р. по 16.08.2016 р. включно, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки ставка передбачена договором перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України. Слід зазначити, що саме кількість днів прострочення (38 та 13) позивачем за зустрічним позовом було визначено правильно.
З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги умови договору та специфікації, строки та суми простроченого боргу, що існував протягом правильно визначеного розрахункового періоду, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, в сумі 5 010 грн. 38 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені на загальну суму 28 885 грн. 48 коп. (а саме в сумі 23 875 грн. 10 коп.) суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову та стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 5 010 грн. 38 коп. пені за прострочення строків оплати за поставлений товар.
Отже, за розглядом цієї справи суд повністю задовольнив первісний позов щодо стягнення 122 698 грн. 23 коп. пені (неустойки) та 21 716 грн. 50 коп. грн. штрафу за порушення термінів поставки (недопоставку) та частково зустрічний позов - в частині стягнення суми пені в розмірі 5 010 грн. 38 коп. за прострочення строків оплати за поставлений товар. В іншій частині зустрічного позову судом відмовлено.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом відноситься відповідача за первісним позовом, а за зустрічним позовом - пропорційно розміру задовлених зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 4; поштова адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 13; код ЄДРПОУ 19264196) на користь Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520) 122 698 грн. 23 коп. (сто двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 23 копійки) пені (неустойки) та 21 716 грн. 50 коп. (двадцять одна тисяча сімсот шістнадцять гривень п'ятдесят копійок) штрафу за порушення термінів поставки (недопоставку) і 2 166 грн. 22 коп. (дві тисячі сто шістдесят шість гривень 22 копійки) судового збору за первісним позовом. Видати наказ.
3. Зустрічний позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариство “Нікопольський завод феросплавів” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520) на користь Приватного підприємства “Наукове промислове-комерційне об'єднання “ТАТА” (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 4; поштова адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 13; код ЄДРПОУ 19264196) 5 010 грн. 38 коп. (п'ять тисяч десять гривень 38 копійок) пені за прострочення строків оплати за поставлений товар та 75 грн. 16 коп. (сімдесят п'ять гривень 16 копійок) судового збору за зустрічним позовом. Видати наказ.
5. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 17.02.2017 р.
Суддя Т.А.Азізбекян