21.02.2017 Справа № 904/11362/16
За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпро
про стягнення заборгованості за за додатковим договором від 10.03.2016 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-5470-ОД від 17.02.2014
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Шуба Я.С., довіреність №б/н від 05.10.2016;
представник Богачова С.О., довіреність №б/н від 02.02.2017;
від відповідача: представник ОСОБА_5, довіреність №б/н від 30.01.2017.
від третьої особи: представник Дорофєєва Т.А., довіреність №46 від 18.04.2016;
представник Савіна О.І., довіреність №58 від 21.09.2016.
06.12.2016 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 2632,25грн. основної заборгованості.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору №12/02-5470-ОД від 17.02.2014 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
За результатами розгляду позовної заяви від 24.11.2016 за вих.№НЮс-01/609 ухвалою суду від 07.12.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.12.2016.
Суд розгляд справи відкладав з 27.12.2016 на 02.02.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
Суд оголошував перерву з 02.02.2017 до 06.02.2017;
Ухвалою від 06.02.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Центральна, 6; ідентифікаційний код 13467337).
Ухвалою від 06.02.2017 господарський суд задовольнив клопотання відповідача та керуючись положеннями статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, а саме по 21.02.2017. Розгляд справи відкладено з 06.02.2017 на 21.02.2017, у зв'язку з залученням до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і необхідністю у останнього витребувати пояснення по суті позовних вимог.
Суд оголошував перерву з 14год. 15хв. 21.02.2017 до 15год. 15хв. 06.02.2017;
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 06.02.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 06.02.2017 та явкою представника в судове засідання.
Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.02.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 13.02.2017 та явкою представника в судове засідання.
Господарський суд констатує, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2017 повноважні представники позивача позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Повноважні представники третьої особи проти позову заперечують, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, -
17.02.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі по тексту - орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір №12/02-5470-ОД від 17.02.2014 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (далі по тексту - майно) площею 93,4 кв.м., розміщене за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Серафімовича, 1 на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі: державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі по тексту - позивач, балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 12.09.2013 і ставить за незалежною оцінкою 87571,00грн.
Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів (пл. 41,4 кв.м.) та інше використання-допоміжні приміщення (52,0 кв.м.). Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі по тексту - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2013 року 1204,88грн.
Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.6 договору визначено, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 843,42грн.;
- 30% балансоутримувачу у розмірі 361,46грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 17.02.2014 до 18.02.2015 включно.
На виконання умов укладеного договору за актом приймання-передачі від 17.02.2014 відповідачу передано нежитлове вбудоване приміщення площею 93,4 кв.м.
05.03.2015 укладено додаткову угоду якою доповнено пункт 10.1 абзацом 2, а саме:
"Цей договір є пролонгованим з 17.02.2015 до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більш ніж по 16.01.2018.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця" (далі по тексту - Постанова) утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі по тексту - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі по тексту - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Відповідно до додатку №1 до Постанови, до переліку підприємств та установ, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" віднесено також Державне підприємство "Придніпровська залізниця".
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі по тексту - Статут).
Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесено до його статутного капіталу, та/ або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.
Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування; 100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту; право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт", магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання та не підлягають приватизації.
Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що овочезаготівельний комплекс не увійшов до переліку майна, яке закріплювалось за товариством на праві господарського відання, воно внесено до статного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця".
Наявною у матеріалах справи копією Передавального акту Державного підприємства "Придніпровська залізниця" від 31.07.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 підтверджується вартість і склад активів та зобов'язань Державного підприємства "Придніпровська залізниця", правонаступництво щодо яких після його реорганізації шляхом злиття перейшло до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Як вбачається із Зведеного переліку майна Державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" внесено овочезаготівельний комплекс.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
10.03.2016 між позивачем (далі по тексту - орендодавець) та відповідачем укладено додатковий договір в якому сторони встановили наступне.
Орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 17.02.2014 №12/02-5470-ОД є публічне акціонерне товариство "Придніпровська залізниця".
В пункті 11 додаткового договору сторони домовилися, що умови даного додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2016 включно.
10.03.2016 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (далі по тексту - об'єкт оренди) нежитлові вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Семафорна, 1, площа 93,4 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 12.09.2013 і становить за незалежною оцінкою 87571,00грн.
Об'єкт оренди обліковується на балансі СП "Криворізька дирекція залізничних перевезень" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
18.03.2016 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір в якому сторони дійшли згоди пункт 10.1 договору викласти у наступній редакції: "Цей договір діє до 30.06.2016 включно".
Відповідно до акту звіряння розрахунків щодо заборгованості 70% по договору оренди нерухомого майна за грудень 2015 року, січень 2016 та лютий 2016 року станом на 31.08.2016 між структурним підрозділом "Криворізька дирекція залізничних перевезень" та відповідачем за результатами звірки розрахунків і документів за послуги надання в оренду нерухомого майна встановлено наступне.
За послуги оренди 70% за грудень 2015 року нараховано 1509,33грн.;
За послуги оренди 70% за січень 2016 року нараховано 1522,92грн.;
За послуги оренди 70% за лютий 2016 року нараховано 2564,15грн.;
Відповідачем 14.03.2016 оплачено 2564,15грн.; 05.08.2016 оплачено 400,00грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2632,25грн., наявність якої і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.
Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, стверджує, що вніс орендну плату за період з грудня 2015 по лютий 2016 у повному обсязі. В якості доказу надав платіжне доручення №1138 від 28.03.2016 на суму 3018,66грн. з призначенням платежу оренда за грудень, січень 2016 (договір №12/02-5470-ОД від 12.02.2014) на користь Держказначейства.
Третя особа, позовні вимоги не визнає, а додаткову угоду вважає такою, що не відповідає умовам договору оренди та вимогам чинного законодавства.
Господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами додатковий договір за своєю правовою природою є договором оренди укладеним з новим власником орендованого майна, а не додатковою угодою.
З грудня 2015 року, у відповідності до положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та пункту 11 додаткового договору, третя особа не мала статусу орендодавця за вказаним договором, а відповідач підписавши додатковий договір від 10.03.2016 фактично визнав поширення умов додаткового договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 і є свідченням того, що права та обов'язки сторін, передбачені цим додатковим договором за період, що передував його укладенню, є юридично значимими і викликають як юридичні, так і податкові наслідки, передбаченні чинним законодавством.
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 2632,25грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Факт отримання відповідачем нежилого приміщення підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 10.03.2016, копія якого містяться в матеріалах справи і який підписано представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати орендної плати передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення пункту 3.6 договору, строк оплати орендної плати за період грудень 2015 - лютий 2016 є таким, що настав.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 2632,25грн. станом на 31.08.2016 та часткова сплата заборгованості на користь позивача 14.03.2016 на суму 2564,15грн. та 05.08.2016 на суму 400,00грн.
Доказів оплати орендної плати в сумі 2632,25грн. відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Платіжне доручення №1138 від 28.03.2016 на суму 3018,66грн., яке надано в якості внесення орендної плати за період грудень, січень 2016 року на користь Держказначейства, господарський суд належним виконанням взятих на себе зобов'язань не визнає, так як про обов'язок внесення орендної плати за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року на користь позивача відповідач обізнаний з 10.03.2016, про що свідчить факт підписання додаткового договору та акту приймання-передачі майна. Таким чином, відповідач укладає додатковий договір з позивачем 10.03.2016 в якому в добровільному порядку бере на себе зобов'язання вносити орендну плату на користь позивача за період починаючи з грудня 2015 року, а 28.03.2016, після підписання додаткового договору, вносить орендну плату на користь Держказначейства, що не являється належним виконання взятих на себе зобов'язань.
Акт звірки взаємних розрахунків відповідач без заперечень підписує 31.08.2016 в якому визнає, що має перед позивачем заборгованість у розмірі 2632,25грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00грн.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 по справі №922/6624/15.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 763, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (50055, АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5а; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 180; ідентифікаційний код 40081237) 2632,25грн. (дві тисячі шістсот тридцять дві грн. 25 коп.) основної заборгованості; 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
21.02.17
Суддя І.В. Петренко