16 лютого 2017 р. Справа № 903/908/16
за позовом військової частини НОМЕР_1
до відповідача: Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району, Волинської області
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Квартирно - експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинський;
Військова частина НОМЕР_2 ;
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
громадяни:
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
про визнання частково недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради №53/3 від 21.07.2010р.
Суддя Слободян О.Г.
Представники :
від позивача: Лагутін Є.В., довіреність від 21.07.2014р.
від відповідача: Смолярчук Василь Петрович - сільський голова
від третіх осіб на стороні позивача:
Військової частини НОМЕР_2 : Кушнірук В.В., довіреність від 14.09.2016р.
КЕВ м.Володимир-Волинський: н/з
ГУ Держгеокадастру у Волинській області: Хитрик Н.В., довіреність від 13.12.2016р.
від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_9 , довіреність від 30.01.2017р.
Суть спору: позивач - військова частина НОМЕР_1 звернувся з позовом до відповідача - Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, в якому просить визнати частково недійсним та скасувати рішення Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 21.07.2010р. №53/3 “Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання Директиви Міноборони України від 20.01.2005 року №Д9332/1/03 за актом приймання-передачі від 29.12.2005 року №391 КЕВ м.Володимир-Волинський прийняв на облік від Луцької КЕЧ району нерухоме майно та земельну ділянку площею 24151,5 га. військового містечка № НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
При проведенні робіт, з метою упорядкування обліку та використання земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_3 , було виявлено, що на території полігону розташовані ділянки громадян, в т.ч. села Стобихва, Камінь-Каширського району, Великообзирської сільської ради, які виділені за рішенням сільської ради.
Згідно державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 року, виданого виконкомом Волинської обласної ради депутатів трудящих від 11.11.1968 року №12/28, земельна ділянка військового містечка належить до земель оборони і вилучення повинно проводитись за згодою Міністерства оборони України. Однак, сільська рада без згоди Міністерства оборони України прийняла рішення на виділення земельних ділянок з земель оборони, що призвело до протиправного вилучення і зміни права власності на землі, що належать Міністерству оборони України.
Позивач також посилається на факти, встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі №5004/417/12 та норми Земельного кодексу України, які порушено відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення.
Позивачем подано додаткові пояснення № 350/173/129/57 від 07.02.2017 р., у яких зазначено, що відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 15.11.2016 р. № 521 військовій частині НОМЕР_1 було надано дозвіл на проведення інвентаризації земель державної власності загальною площею 24157,7 га, наданих у постійне користування військовій частині НОМЕР_4 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 01.11.1968 року № XII-1-5, про що складено проект “Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності наданих у користування військовій частині НОМЕР_1 на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів”.
Відповідно до робочого інвентаризаційного плану, схем розташування земельної ділянки (додатки до технічної документації) спірні земельні ділянки перебувають на території авіаційного полігону Повурськ.
Аналогічне розташування спірних земельних ділянок в с.Стобихва підтверджується топографічним планом, складеним ДП “Центр ДЗК” у 2014 році.
Водночас, при проведенні Волинським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Камінь-Каширського району Волинської області (Поворський полігон) в 1993 році складено Технічний звіт, згідно додатків до якого на час проведення інвентаризації під громадськими дворами, вулицями, площами, громадськими будівлями земельних ділянок не рахується.
Також, представником позивача в судовому засіданні повідомлено про те, що розроблена позивачем технічна документація не затверджена.
В судове засідання 31.01.2017р. треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та КЕВ м.Володимир-Волинський не з'явилися та не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача - сільський голова Великообзирської сільської ради зазначив, що йому не було відомо про державний Акт на право постійного користування землею від 01.11.1968 року, виданий виконкомом Волинської обласної ради депутатів трудящих від 01.11.1968 року №12/28, оскільки межі земельної ділянки Повурського полігону в натурі (на місцевості) згідно державного Акту, не встановлені, а надана в користування військовій частині земельна ділянка, що належить до земель оборони, не зареєстрована в Держгеокадастрі та їй не присвоєно кадастровий номер. Також, повідомив, що село Стобихва існує сотні років, загальна площа села 177,50га, під забудовами 11,35га. В населеному пункті налічується 27 садиб. Усі комунікації фінансувалися державою.
В письмових поясненнях, поданих на обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача посилається на рішення штабу військово-повітряних сил України № 110/873-К у якому зазначається, що згідно з рішенням Міністра оборони України та розпорядженням начальника розквартирування військ та капітального будівництва Міністра оборони № 163/1/533 від 20.10.1994 р. вирішено передати міським органам влади земельну ділянку полігону Повурськ площею 10027 га на північ лінії з координатами Х=5696580, У=5364220, північний берег річки Стобихівки, Х=5697200, У=5373000, Х=5694000, У=5376000, східний берег річки Осини, Х=5690000, У=5376740. Цей документ підписаний начальником штабу Військово-Повітряних Сил України генерал-майором ОСОБА_10 .
Також, рішенням Волинської обласної ради від 04.05.1995 р. № 4/8 “Про передачу земель військової частини НОМЕР_5 (Камінь-Каширський, Маневицький райони)” вирішено передати землі військової частини НОМЕР_5 (Камінь-Каширський, Маневицький райони) загальною площею 14124, 8 га, з них на території Камінь-Каширського району - 7 274, 4 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 514, 3 га, лісових площ - 5762, 7 га, інших угідь - 997, 4 га.
Представник позивача зазначив, що рішення, на які посилається відповідач, носять рекомендаційний характер, доказів подальшої їх реалізації не подано.
Крім цього, як вбачається з рішення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998 року у справі № 13/6 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_6 (в даний час НОМЕР_1 ) до Волинської обласної ради, останнім визнано недійсними рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 року № 4/8 про передачу земель військової частини НОМЕР_5 .
Представник третьої особи - військова частина НОМЕР_7 в судовому засіданні та у поясненні на позов позовні вимоги військової частини НОМЕР_8 повністю підтримує та зазначає, що на території полігону військового містечка № НОМЕР_3 с.Поворськ, Ковельського району розташовані ділянки громадян с.Бережниця, Маневицького району та с.Стобихва, Камінь-Каширського району, які виділені за рішенням сільських рад, внесені до Державного земельного кадастру, право власності на них зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Сільські ради прийняли рішення про виділення земельних ділянок з земель оборони без згоди Міністерства, що призвело до протиправного вилучення і зміни права власності на землі, що належать МОУ.
Третя особа- КЕВ м.Володимир-Волинський в поясненні №59 від 10.01.2017 року вказує, що авіаційний полігон “Повурськ” підпорядкований Командуванню Повітряних Сил України і займає земельну ділянку площею 24157,7 га. та використовує її в інтересах авіації.
Відповідно до акту на право постійного користування землею від 11.11.1968 року, виданого виконавчим комітетом Волинської обласної ради депутатів трудящих №12/28, земельна ділянка закріплена за в/ч НОМЕР_4 (правонаступник - в/ч НОМЕР_1 ) і належить до земель оборони.
Також зазначає, що полігон «Повурськ» є єдиним авіаційним полігоном Повітряних Сил України, де є можливість застосовувати ракети класу “повітря-поверхня”, тому зменшення площі полігону є неприйнятним у зв'язку з необхідністю забезпечення його цілісності, що є обов'язковою умовою для проведення на ньому бойових навчань.
При обґрунтуванні зазначеного в поясненні, посилається на норми статей 77, 92, 141 Земельного кодексу України, ч.4 ст.2 ЗУ “Про використання земель оборони”.
Представник третьої особи - ГУ Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні та у поясненні зазначив, що земельні ділянки військового авіаційного полігону “Повурськ” загальною площею 24151,5 га розташовані та території Ковельського, Камінь-Каширського та Маневицького районів області. Зокрема, на території Ковельського - площею 10027 га, на території Камінь-Каширського - площею 7274,1 га та Маневицького - площею 6850,4 га районів. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 року межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлені.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка військового авіаційного полігону “Повурськ” площею 10011,6190 га (кадастровий номер земельної ділянки - 0722187400:05:006:0174), яка знаходиться на території Ковельського району перебуває у державній власності в особі Волинської обласної державної адміністрації, реєстраційний номер 2551089 від 05.09.2013 року. Категорія земель - землі лісогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення лісового господарства (код - Н.09.01). Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції 22.03.2016 року під реєстраційним номером 13843157 за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Володимир-Волинський (44700, Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Володимир-Волинський, вул. Глушкова, 1).
Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі Волинської області, згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01 січня 2016 року на території Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони, документи про такі землі та документації із землеустрою до відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі не надходили.
Ухвалою суду від 31.01.2017р. було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_11 , в зв'язку із смертю, на його правонаступника ОСОБА_3 .
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні та у поясненнях заперечив проти позову, зазначивши, що 14 лютого 2008 року відповідачем прийнято рішення № 26/7 “Про надання дозволу на розробку технічної документації, що посвідчують право власності на земельні ділянки”, згідно якого надано дозвіл на розробку технічної документації, що посвідчує право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та 0,10 га для ведення особистого селянського господарства ур. “Біля хати” по вул. Центральна в с. Стобихва ОСОБА_11 .
21.07.2010р. Великообзирською сільською радою прийнято рішення №53/3 “Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки”, яким погоджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність земельні ділянки громадянину ОСОБА_11 .
У 2012 році на замовлення гр. Євтушка O.A. ДП “Центр державного земельного кадастру” Волинська регіональна філія Камінь- Каширського районного відділу було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_11 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 .
В червні 2013р. проведена державна реєстрація права власності на земельні ділянки за ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер.
3 вересня 2015 року ОСОБА_3 отримано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області 28 листопада 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 48 про отримання спадщини, що складається з:
• Житлового будинку загальною площею 53,5 кв.м., житлова з яких 32,3 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 ;
• Земельної ділянки, кадастровий номер 0721481003:01:001:0019, площею 0,10 га (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства);
• Земельної ділянки, кадастровий номер 0721481003:01:001:0018, площею 0,25 га (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до п. 7 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки.
Згідно п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання Державних актів про право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99р. № 43 (далі - Інструкція), технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку повинна включати збірний Кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, який передбачає кадастрові зйомки.
Частино 2 ст. 198 Земельного кодексу України встановлено, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.
Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав „та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Представник 3-ї особи просив відмовити у позові. Також просив застосувати позовну давність, посилаючись на те, що рішення Великообзирської сільської ради № 53/3 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки» прийнято 21.07.2010 року. Позовну заяву надіслано до господарського суду 01.12.2016 року (майже через три роки з половиною після спливу строку позовної давності). Отже, загальний строк позовної давності у три роки щодо оспорення рішення сільської ради сплив 20.07.2013 року.
Згідно вимог ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Положенням ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заява про застосування позовної давності залишена судом без розгляду, оскільки подана третьою особою, а не стороною у справі,
Відповідно до ст.22 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Проте, відповідач не заявив про застосування позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Великообзирської сільської ради від 21 липня 2010 року № 53/3 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки" вирішено погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передати у власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 , - 0,25 га та 0,37 га, с.Стобихва; громадянці ОСОБА_2 - 0,25 га та 04654 га, с.Стобихва; громадянину ОСОБА_11 - 0,25 га та 0,17 га, с.Стобихва; громадянину ОСОБА_4 - 0,25 га та 0,28 га, с.Стобихва; громадянину ОСОБА_5 - 0Д5 га та 0,4225 га, с.Стобихва; громадянці ОСОБА_12 - 0,25 га та 0,2569 га, с.Стобихва; громадянці ОСОБА_7 - 1,28 га, с.Стобихва; жителю м.Камінь-Каширський: громадянці ОСОБА_8 - 0,25 га, с.Стобихва.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач - військова частина НОМЕР_1 звернувся з позовом до відповідача - Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, в якому просить визнати частково недійсним та скасувати рішення Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 21.07.2010р. №53/3, посилаючись на те, що сільська рада без згоди Міністерства оборони України прийняла рішення на виділення земельних ділянок з земель оборони, що призвело до протиправного вилучення і зміни права власності на землі, що належать Міністерству оборони України.
Як встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 р. у справі № 5004/417/12, “Звуженим засіданням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення №12/28 від 01.11.1968 року “Про закріплення в постійне користування земельної ділянки площею 24157,7 га за військовою частиною НОМЕР_4 ” (інженерно-аеродромна служба тилу), як структурному підрозділу управління 14 Повітряної армії.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року у справі № 903/1066/13 встановлено, що після розформування військової частини НОМЕР_4 її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 .
Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, правонаступництво військової частини НОМЕР_4 встановлено судовими рішеннями та не потребує повторного доведення.
На підставі вказаного рішення №12/28 виконавчим комітетом Волинської обласної ради депутатів трудящих військовій частині НОМЕР_4 був виданий Державний акт №XII-1-5 від 01.11.1968 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га, на території Ковельського району Волинської області, в складі якої, з доводів позивача, знаходяться спірні земельні ділянки громадян, що передані їм згідно рішення Великообзирської сільської ради від 21 липня 2010 року № 53/3.
З пояснень КЕВ м.Володимир-Волинський за № 59 від 10.01.2017 р. вбачається, що відповідно до Директиви МОУ від 20.01.2005 р. № Д 9332/1/03 актом приймання-передачі від 29.12.2005 р. № 391 КЕВ м.Володимир-Волинський прийняв на облік від Луцької КЕВ району нерухоме майно та земельну ділянку площею 24151, 5 га військового містечка № НОМЕР_3 с.Поворськ Ковельського району.
Для упорядкування обліку та використання земельних ділянок КЕВ м.Володимир-Волинський замовив Державному підприємству “Центр ДЗК” виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в/м № 72 в натурі.
Однак, в ході проведення вказаних робіт було встановлено, що на території полігону в/м АДРЕСА_2 ). Частина земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян вказаних населених пунктів, внесені до Державного земельного кадастру, право власності на них зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлювало виготовлення документації та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці полігону вцілому.
Вподальшому, на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 521 від 15.11.2016 р. було надано дозвіл військовій частині НОМЕР_1 (позивачу у справі) на проведення інвентаризації земель державної власності загальною площею 24157, 7 га, наданих у постійне користування військовій частині № НОМЕР_4 згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 01.11.1968 р. № XII-1-5.
З долученої позивачем до матеріалів справи копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, наданих у користування військовій частині НОМЕР_1 на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів вбачається, що остання не погоджена відповідними Управліннями Держгеокадастру районів та не затверджена в установленому законом порядку.
Між тим, з наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області письмових пояснень № 9-3-0.6-670/2-17 від 31.01.2017 р. встановлено, що фактично земельна ділянка військового авіаційного полігону “Повурськ” загальною площею 24151,5 га розташована не лише на території Ковельського, а і на території Камінь-Каширського та Маневицького районів Волинської області. Однак, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 року межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлені.
Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Камінь-Каширському району Волинської області зазначено, що згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01.01.2016 року на території Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони. Документи про такі землі та документації із землеустрою до відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі не надходили.
Разом з тим, у суду не виникає сумніву щодо чинності Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1068 року, виходячи з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України свідчить, що ця норма не обмежує та не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте у встановлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.
Згідно з ч. 5 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, право власності та інші речові права, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Правова позиція щодо чинності зазначеного акту також відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові від 20.04.2011 р. у справі № 6-36436св10.
Як визначено у п. 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є офіційними документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013р. у справі № 6-33цс13 зазначено, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Як вже зазначалося, рішенням Великообзирської сільської ради №53/3 від 21.07.2010р. “Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки” виділено земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 03.09.2015р. (а.с.221, 222).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що станом на 05.01.2017р. за гр. ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25га , розташовану в АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 0721481003:01:001:0007.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 30.01.2017р. за гр.. ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,1га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0721481003:01:001:0019 та площею 0,25га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 0721481003:01:001:0018 розташовані в АДРЕСА_2 .
За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 65 Земельного кодексу України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Відповідно до положень статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
Пунктами 4, 45 та 50 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передбачено, що землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Водночас, слід звернути увагу, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14, Вищим господарським судом України у постанові від 09.02.2016 р. у справі № 917/2115/14.
В даному випадку, прийняте Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району рішення від 21.07.2010р. №53/3 “Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки” є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який частково вичерпав свою дію внаслідок його виконання, шляхом проведення державної реєстрації відповідного права за громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , правонаступником якого є ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд звертає увагу щодо можливості оскарження зазначеного акту у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 30.09.2015 року у справі №911/3396/14.
Крім цього, позивачем у розумінні вимог ст.ст.34, 36 ГПК України не було доведено та відповідно не подано належних та допустимих доказів про те, чи накладаються спірні земельні ділянки, що знаходаться в с. Стобихва, виділені громадянам згідно рішення Великообзирської сільської ради від 21.07.2010р. №53/3, на земельну ділянку площею 24151, 5 га військового містечка № 72 села Поворськ Ковельського району відповідно до Державного акту на право користування землею від 1968 року у відповідній площі та конфігурації.
Як вбачається з вищезазначеного Акту на право користування землею, в постійне користування військовій частині НОМЕР_4 відведено 24157га землі на території Ковельського району Волинської області.
Між тим, з наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області письмових пояснень № 9-3-0.6-667/2-17 від 31.01.2017 р. встановлено, що фактично земельна ділянка військового авіаційного полігону “Повурськ” загальною площею 24151,5 га розташована не лише на території Ковельського, а і на території Камінь-Каширського та Маневицького районів Волинської області. Однак, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 року межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлені.
З долученої позивачем до матеріалів справи копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, наданих у користування військовій частині НОМЕР_1 на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів вбачається, що остання не погоджена відповідними Управліннями Держгеокадастру районів та не затверджена в установленому законом порядку.
Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Камінь-Каширському району Волинської області зазначено, що згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01.01.2016 року на території Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони. Документи про такі землі та документації із землеустрою до відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі не надходили.
Відповідно до робочого інвентаризаційного плану, схем розташування земельної ділянки (додатки до технічної документації, наданої позивачем) спірні земельні ділянки перебувають на території авіаційного полігону Повурськ.
Аналогічне розташування спірних земельних ділянок в с.Стобихва підтверджується топографічним планом, складеним ДП “Центр ДЗК” у 2014 році.
При проведенні Волинським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Камінь-Каширського району Волинської області (Поворський полігон) в 1993 році складено Технічний звіт, згідно додатків до якого на час проведення інвентаризації під громадськими дворами, вулицями, площами, громадськими будівлями земельних ділянок не рахується.
Водночас, з доданих відповідачем до справи документів, виданих компетентними органами (а.с.149-158) вбачається, що адміністративно-територіальний устрій Великообзирської сільської ради, до складу якої входить і село Стобихва, не змінювався з 1991 року по даний час; загальна площа села Стобихва - 177,50 га, площа забудованої території села - 11,35 га, в населеному пункті налічується 27 садиб; в межах населеного пункту знаходиться фельдшерсько-акушерський пункт; через територію села проходить автомобільна дорога. За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, територія, на якій розташований населений пункт, відноситься до третього земельно-оціночного району.
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, а також те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки, які знаходяться в селі Стобихва, належать до земель Міністерства оборони України, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у позові.
При цьому, судом приймається до уваги те, що надана суду позивачем технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, наданих у користування військовій частині НОМЕР_1 на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів (встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не погоджена відповідними Управліннями Держгеокадастру районів та не затверджена в установленому законом порядку, що дало б можливість підтвердити чи спростувати доводи та заперечення сторін.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Повний текст рішення складено
21.02.2017
Суддя О. Г. Слободян