16 лютого 2017 р. Справа № 903/913/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західне виробничо-комерційне торговельне об'єднання"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю “Вестконд”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль»
про стягнення 1 000 000,00 грн.
Суддя Костюк С.В
при секретарі Коритан Л.Ю.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3, дов.№б/н від 07.10.2016 року
від відповідача: н/з
від третьої особи-1: ОСОБА_4, дов. від 08.12.2015 року
від третьої особи-2: н/з
від третьої особи-3: н/з
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України із забезпеченням повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть: Позивач - ТзОВ “Західне виробничо-комерційне торговельне обєднання” ставить вимогу стягнути з відповідача - ТзОВ “Поларт-Інвест” 1 000 000,00 грн. заборгованості по договору позики від 01.04.2011 року.
При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що за умовами договору (п.2.1) позивач зобовязався надати позику в розмірі 5 100 000 грн., протягом 10 календарних днів з моменту його підписання, факт передачі коштів підтверджується довідкою №8511 від 23.11.2016 року та випискою по особовому рахунку ТзОВ “Поларт-Інвест”; по п.4.1 договору строк позики становить 3 роки та закінчується 01.04.2014 року.
Оскільки відповідачем сума позики не повернута, просить в судовому порядку стягнути з відповідача частину заборгованості по позиці в сумі 1 000 000,00 грн., з врахуванням сплаченого судового збору.
26.01.2017 року подано пояснення в якому вказано, що бухгалтерськими документами, що підтверджують факт передачі позики є банківські виписки, що містяться в матеріалах справи та акт зведення взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем з 01.01.2011 року по 21.11.2016 року, дана операція не являється об'єктом оподаткування ПДВ та не відображається в обліку з податку на прибуток, тому документи податкового обліку на неї не оформляються. До пояснення долучено копію експрес-накладної №59000230110030 про відправку позовної заяви з додатками 3-й особі - ОСОБА_1, копію акту зведення взаєморозрахунків по рахунку 6852 з 01.01.2011 року по 21.11.2016 року між ТзОВ “Поларт-Інвест” та позивачем.
Відповідач у відзиві на позов вказує, що між ним та позивачем 01.04.2011 року було укладено договір позики, по якому було перераховано 5 100 000,00 грн.; неповернення суми позики зумовлено наявністю у позивача значної дебіторської заборгованості. В зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання просить розглядати спір без його участі.
3-я особа - ОСОБА_1, залучена до участі у справі ухвалою суду від 20.12.2016 року, у відзиві на позов вказує, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню; зазначаючи, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують позовні вимоги, довідка банку від 23.11.2016 року та копія виписки по особовому рахунку ТзОВ «Поларт-Інвест» завірені представником позивача, а адресовані відповідачу; ПАТ «Брокбізнесбанк» з 2014 року визнаний неплатоспроможним та було введено тимчасову адміністрацію, тому незрозуміло ким видано дані документи; в договорі позики зазначений банківський рахунок позичальника №26009083280101, позивачем надано копію по банківському рахунку в Брокбізнесбанк №26002630153680; в статутах позивача та відповідача наявне обмеження керівника на підписання договорів на суму, що перевищує 50 000,00 грн. за попереднім погодженням з вищим органом товариства, однак таке погодження в матеріалах справи відсутнє; зазначене в договорі позики нерухоме майно перебувало в іпотеці ПАТ «ОСОБА_2 Аваль».
3-я особа - ТзОВ “Вестконд” надала відзив на позов, в якому вимогу позивача повністю заперечує, вказуючи, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Зокрема, надана до позовної заяви довідка ПАТ “Брокбізнесбанк” №8511 від 23.11.2016 року та копія виписки по особовому рахунку ТзОВ “Поларт-Інвест” №26002630153680 за період з 04.04.2011 року по 15.04.2011 року завірені представником позивача, не можуть вважатися належними доказами по справі, оскільки адресовані відповідачу, а не позивачу, витребовувані судом платіжні доручення про перерахування коштів та інші бухгалтерські документи позивач не представив, довідкою ПАТ “Брокбізнесбанк” №8511 від 23.11.2016 року надано ТзОВ “Поларт-Інвест” виписки по особовому рахунку товариства №26002630153680 за період з 04.04.2011 року по 15.04.2011 року на 18 аркушах, до позовної заяви додано лише 8 аркушів, подана суду виписка ніким не підписана; в договорі позики вказано банківський рахунок ТзОВ “Поларт-Інвест” в філії ПАТ “Брокбізнесбанк” м.Луцьк, за №26009083280101, позивач надав копію виписки по особовому рахунку №26002639153680; що дає підстави стверджувати те, що позивач не довів факту перерахування коштів на виконання договору позики від 01.04.2011 року, який є підставою позову у справі. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази існування боргу по позиці на даний час, а також розмір даного боргу, надана інформація про рух коштів у 2011 році не є доказом, який підтверджує те чи повертались позивачу надані по договору позики кошти, оскільки п.5.2 договору позики сторони погоджували повернення коштів в готівковій формі, тому факт повернення в готівковій формі не міг відображатись в банковській виписці,а позивач жодним чином не довів, що грошові кошти в готівковій формі не поверталися.
Також вказує, що Статутами товариств (позивача та відповідача) обмежено повноваження керівника в укладенні договорів на суму, що перевищує 50000 грн. без попереднього погодження з вищим органом товариства; про існування даних обмежень сторони були ознайомлені, оскільки Статут ТзОВ “Поларт-Інвест” підписано від імені засновника ОСОБА_5, який в той час був керівником ТзОВ “Західне ВТКО” та підписував від імені цього товариства договір позики.
В п.6.4 договору позики не зазначена адреси місцезнаходження нерухомого майна, на яке сторони погодили звернути стягнення, що унеможливлює ідентифікацію майна та реалізацію даного пункту договору.
Щодо відзиву відповідача, яким визнано отримання позики в сумі 5 100 000,00 грн., то в силу ст.43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. З врахуванням зазначеного у відзиві, просить в позові відмовити.
30.01.2017 року на адресу суду поступило клопотання від ПАТ “ОСОБА_2 Аваль” про залучення 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В заяві зазначено, що за матеріалами справи №5004/1658/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджено обставини передання майна за адресою м.Чернівці, вул.Ковальчука, 13 в іпотеку банку та факт звернення стягнення на дане майно в примусовому порядку.
Вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права банку, як кредитора у справі №5/173/б про банкрутство АТЗВ ВТКФ “Буковина” та на права банку, як іпотеко держателя за договором іпотеки №6487 від 16.07.2007 року, згідно з яким передано в іпотеку банку майно та споруди за адресою м.Чернівці, вул.Ковальчука, 13, оскільки не виключено, що позовні вимоги ТзОВ “Західне ВКТО” ґрунтуються саме на підставі правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження майном, переданим в іпотеку банку, згоди на обстеження якого банк, як іпотеко держатель, не давав.
Копію даного відзиву отримано представником позивача в судовому засіданні.
3-ю особою ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», яка залучена до участі у справі ухвалою суду від 30.01.2017 року, вимоги ухвали суду не виконано, пояснень з приводу викладеного в позовній заяві не представлено.
Ухвалою суду від 30.01.2017 року було повторно витребувано від позивача платіжні доручення про перерахування коштів по договору позики від 01.04.2011 року на поточний рахунок ТзОВ «Поларт-Інвест» з відмітками банку про їх виконання, також розшифровку дебіторської заборгованості станом на 31.12.2016 року, пояснення щодо укладення директором товариства договору позики на суму, що перевищує 50000,00 грн.
Позивач вимог ухвали суду не виконав, його представник в судовому засіданні вказав, що всі документи для вирішення даної позовної заяви позивачем подано, в підтвердження перерахування коштів по договору позики від 01.04.2011 року представлено виписку №26002630153680 по рахунку ТзОВ «Поларт-Інвест».
В судовому засіданні надано оригінал довідки №8511 від 23.11.2016 року та виписку банку по особовому рахунку ТзОВ «Поларт-Інвест» №26002630153680 за період з 04.04.2011 року по 15.04.2011 року, з яких знято копії.
Представник позивача підтримав заявлену вимогу та просить позов задоволити, представник 3-ї особи-1 проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позов.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2011 року між ТзОВ «Західне виробничо-комерційне торгівельне обєднання» в особі директора ОСОБА_5 (Позикодавець по договору) та ТзОВ «Поларт-Інвест» в особі директора ОСОБА_6 (Позичальник по договору) було укладено договір позики. (а.с.8-9 т.1)
Згідно статутів даних товариств обмежено повноваження керівника в укладенні договорів на суму, що перевищує 50000 грн.
Відповідно до умов даного договору, а саме пунктів 1.1, 2.1 Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти у розмірі 5 100 000 грн.
Згідно п.3.2 позика передається Позичальнику в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальика.
По п 4.1 строк позики розпочинається з моменту чинності договору, по п.7.1 договір набирає чинності з моменту підписання, і становить три роки.
По п.5.2 позика повертається в готівковій формі, внесенням коштів в сумі 5 100 000 грн. на розрахунковий рахунок підприємства - Позикодавця.
Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є правовідносинами за договором позики, які регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як слідує з матеріалів справи позивачем в підтвердження надання відповідачу грошових коштів по договору позики від 01.03.2011 року представлено виписку по особовому рахунку ТзОВ «Поларт-Інвест» №26002630153680 за період з 04.04.2011 року по 15.04.2011 року, яка надана останньому згідно довідки №8511 від 23.11.2016 року. (а.с.10-18)
Ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року. (надалі Закон)
Відповідно до п.1 ст.2 Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
За ст.3 даного закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.
Згідно п.1 ст.9 підставою для ведення бухгалтерського обліку є первинні документи.
В п.5 ст.9 даного закону зазначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Як зазначено в п.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Згідно п.2 ст.11 фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської іяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Враховуючи те, що за умовами договору позики, а саме п.5.2 передбачено повернення коштів в готівковій формі шляхом внесення на розрахунковий рахунок Позикодавця, а строк позики згідно п.5.1 становить три роки, з моменту набрання чинності договором (по п.7.1 набирає чинності з моменту підписання), згідно доводів позивача кошти не було повернуто, ухвалами суду від 07.12.2016 року, 20.12.2016 року, 11.01.2017 року, 30.01.2017 року зобовязано позивача надати: платіжні доручення про перерахування коштів по договору позики з відмітками банку про їх виконання, первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, що підтверджують дану господарську операцію, розшифровку дебіторської заборгованості товариства станом на 31.12.2016 року.
Однак витребувані матеріали позивачем не надано, його представник в судовому засіданні вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності суд вважає, що позивачем згідно поданих доказів не доведено наявність заборгованості по договору позики від 01.04.2011 року, яка заявлена до стягнення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.32-34,43, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Вирішив:
1.В позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Західне виробничо-комерційне торговельне обєднання” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поларт-Інвест” про стягнення 1 000 000,00 грн. заборгованості по договору позики від 01.04.2011 року відмовити.
Повний текст рішення складено
22.02.2017
Суддя С. В. Костюк