"22" лютого 2017 р.
№ 01-39/903/164/17
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк
до Головного територіального управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк
про зобов'язання звільнити та повернути орендоване державне майно та стягнення 0,95грн. неустойки
Суддя: Бондарєв С.В.
Встановив: Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області -звернувся до господарського суду з позовом від 21.02.2017р. (вх.№ 01-47/175/17 від 21.02.2017р.) до відповідача- Головного територіального управління юстиції у Волинській області -про зобов'язання звільнити та повернути орендоване державне майно та стягнення 0,95грн. неустойки, в якому просить суд зобов'язати орендаря за договором оренди державного нерухомого майна №305 від 14.02.2006р.- Головне територіальне управління юстиції у Волинській області звільнити та повернути орендоване майно балансоутримувачу - Територіальному управлінню державної судової адміністрації у Волинській області по акту прийому-передачі та стягнути з Головного управління юстиції у Волинській області до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок 31117093700345 в ГУДКУ у Волинській області, одержувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Рожищенському районі Волинської області, ідентифікаційний код 37986509, МФО 803014, код платежу 22080200, неустойку у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення з 01.09.2016р. по 20.02.2017р. в сумі 0,95грн.
Подана позовна заява не може бути прийнята господарським судом Волинської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
Позивачем в порушення п.3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви від 21.02.2017р. (вх.№ 01-47/175/17 від 21.02.2017р.) не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України", вирішуючи питання щодо сплати судового збору, господарський суд повинен виходити, зокрема, з такого.
Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Пунктом 2.10. зазначеної Постанови передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З 01 січня 2017 року прожитковий мінімум становить 1600 гривень.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вже зазначалось вище, прохальна частина позовної заяви містить як немайнову вимогу так і майнову, в зв'язку з чим, кожна з них повинна бути оплачена судовим збором окремо.
До позовної заяви додано платіжне доручення №40 від 15.02.2017р. про сплату судового збору у розмірі 1 600,00 грн., тобто лише за одну з вимог.
Водночас, суд зауважує, що позивачу слід було сплатити судвий збір в розмірі 3 200грн., в т.ч. 1 600,00грн.-судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення неустойки та 1 600,00грн.-судового збору за вимогу немайнового характеру про зобов'язання звільнити та повернути орендоване державне майно.
З огляду на викладене, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Крім того, згідно ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як випливає з вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином належним доказом відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
До позовної заяви не додано оригіналу опису вкладення в цінний лист, з якого б вбачалось направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Надана суду поштова квитанція (касовий чек) не може бути доказом належного виконання позивачем свого обов'язку щодо надіслання відповідачу копії саме позовної заяви з доданими до неї документами.
Відтак, позивачем не надано суду доказів в установленму законом порядку направлення відповідачу копії позовної заяви від 21.02.2017р. (вх.№ 01-47/175/17 від 21.02.2017р.) та доданих до неї документів.
Вищий господарський суд України у п. 3.5 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідачів на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати сторони про подання позову до суду шляхом направлення їм копії такої позовної заяви з додатками.
Згідно п. п. 4, 6 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Допущені порушення є підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
На підставі викладеного, господарський суд, керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 21.02.2017р. (вх.№ 01-47/175/17 від 21.02.2017р.) на 4 арк. з додатками на 16 арк. (в т.ч. оригінал платіжного доручення №40 від 15.02.2017р. на суму 1 600,00грн.) повернути позивачу без розгляду.
Суддя С. В. Бондарєв