08 лютого 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/167/16-а
11 год. 11 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковальчук Т.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представник третьої особи не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_3 просив: визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області відносно звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції з 27.01.2016 р. за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Сторожинецького відділу Головного управління Національної поліції України - начальника сектора кримінальної поліції; поновити ОСОБА_3 з 27.01.2016 р. на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції України - начальника сектору кримінальної поліції у званні капітана поліції; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.01.2016 р. до дня фактичного поновлення на роботі; стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь позивача кошти сплачені за навчання і Національній академії внутрішніх справ в розмірі 7089 грн 04 коп; стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 348,03 грн витрат понесених на проїзні документи; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13 о/с його звільнено зі служби в поліції з 27.01.2016 р. за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Позивач ознайомився із текстом вказаного наказу 02.02.2016 р., проте йому були невідомі про причини його звільнення зі служби. На його думку, така ситуація могла виникнути у зв'язку із внесенням військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону відомостей до ЄРДР за № 420162602220000003 від 25.01.2016 р. про вчинення кримінального правопорушення за ознаками передбаченими ч. 3 ст. 368 КК України.
Позивач вважає наказ від 27.01.2016 р. №13 о/с, яким його звільнено зі служби в поліції протиправним. Так, позивач стверджує, що його не було повідомлено за який саме дисциплінарний проступок до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції, не повідомлялось чи призначалось службове розслідування, його не було викликано (запрошено) посадовою особою, яка проводила службове розслідування для одержання письмових пояснень, не було ознайомлено із висновком службового розслідування.
Також позивач зазначив, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, не враховувалась його попередня поведінка, визнання чи не визнаний вини. Не враховано ставлення позивача до виконання службових обов'язків, рівень його кваліфікації, заохочення та нагородження за весь час служби, а також обставина, що позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та є учасником бойових дій.
На думку позивача, Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області зобов'язане виплатити йому суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок. Крім того, позивач вважає, що своїми діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яку позивач оцінює у 200000,00 грн.
Про причини відсутності на роботі з 09.00 год. 26.01.2016 р. до 11.00 год. 27.01.2016 р. позивач пояснив, що 25.01.2016 р. близько 22 год. 30 хв. у вхідні двері його квартири постукали, коли він відчинив двері - побачив невідомих йому осіб в кількості приблизно 8-10 чоловік та пасинка ОСОБА_2. На прохання позивача пояснити, що сталося та представитись, ніхто із осіб не представився та не надав жодного пояснення. Після того, як дружина позивача вихопила сина із рук осіб, які його утримували, позивач зачинив вхідні двері квартири. При цьому позивач зазначив, що намагався вияснити, що сталось і хто ці люди. Через деякий час пасинок розповів, що його дві з половиною години утримували, при цьому застосовували фізичну силу та психологічний тиск, обшукували, забрали його мобільний телефон та намагались випитати інформацію відносно позивача, з його слів це були співробітники СБУ. Про ситуацію позивач відразу по телефону повідомив свого прямого керівника та заступника начальника ГУНП в Чернівецькій області, також про інцидент, який стався позивач повідомив на спецлінію 102.
У зв'язку з тим, що невідомі особи не залишали приміщення під'їзду та всю ніч перебували біля вхідних дверей квартири, вранці 26.01.2016 року позивач в приміщенні квартири уклав із адвокатом Божик В. І. договір про надання правової допомоги. Таким чином з 25.01.2016 р. по 28.01.2016 р. позивач стверджує, що був практично заблокований працівниками СБУ, у зв'язку з чим у нього фізично не було можливості піти на роботу.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивач був звільнений за вчинення прогулу з 09.00 год. 26.01.2016 р. до 11.00 год. 27.01.2016 р. Обставини прогулу були встановлені під час проведення комісійного службового розслідування, яке розпочато на підставі наказу від 26.01.2016 р. №58. Згідно висновку службового розслідування, 25.01.2016 р. до Чернівецького відділу ГУНП надійшов виклик на адресу, де проживає позивач, про те, що невідомі стукають у двері. При виїзді слідчо-оперативної групи на місце, було встановлено, що біля дверей вказаної квартири знаходяться співробітники УСБУ в Чернівецькій області, а вхідні двері ніхто не відчиняв.
На наступний день після виклику, позивач не з'явився на роботу, відсутній він був також і з початку робочого дня 27.01.2016 р. Факт відсутності на робочому місці було зафіксовано в поясненнях співробітників Сторожинецького відділу поліції. Стосовно встановлення поважних причин відсутності на службі члени комісії намагались опитати позивача, однак він на телефонні дзвінки не відповідав. Таким чином, службовим розслідуванням було встановлено, що позивач допустив прогул, тобто відсутність на робочому місці більше трьох годин без поважних причин. Відповідач зазначає, що ступінь відповідальності за конкретні проступки нормами спеціального законодавства в Національній поліції чи ОВС не встановлено. Однак, для даної справи така конкретизація встановлена загально-трудовим законодавством. Так, на відміну від звільнення за систематичне невиконання працівником трудових обов'язків, або правил внутрішнього трудового розпорядку, при звільненні за прогул Кодексом законів про працю України не передбачено обов'язкового попереднього застосування до працівника інших заходів впливу. Під час вчинення прогулу позивач перебував на посаді заступника начальника територіального підрозділу поліції, та керував блоком кримінальної поліції. Внаслідок допущеного позивачем прогулу працівники залишились без свого керівника, деморалізовані фактом підозри свого начальника у протиправних діях.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3, з 29.08.2003 р. працював в органах внутрішніх справ УМВС України в Чернівецькій області, з 07.11.2015 р. працював в органах внутрішніх справ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на посаді заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, звання - капітан поліції, що підтверджується відомостями із трудової книжки НОМЕР_4 (том 1 а.с. 25 ).
27.01.2016 р., у відповідності до вимог наказу ГУНП в Чернівецькій області від 26.01.2016 р. №58, комісія у складі: голови - полковника поліції ОСОБА_32., заступника начальника УКЗ - начальника відділу, членів: полковника поліції ОСОБА_38 начальника управління (карного розшуку) ГУНП в Чернівецькій області, підполковника поліції ОСОБА_39., оперуповноваженого в ОВС УВБ в Чернівецькій області ДВБ НП України та підполковника поліції ОСОБА_36, інспектора відділу УКЗ ГУНП Чернівецької області, проведено службове розслідування, у ході якого установлено, що 25.01.2015 р. надійшов виклик поліцейських за адресою: м. Чернівці, вул. Чорноморська, 4-А/136, де проживає позивач. Виїздом СОГ Чернівецького ВП, поліцейськими УКЗ ГУНП області та УВБ ДВБ НП України встановлено, що біля вказаної квартири перебувають співробітники УСБУ в Чернівецькій області. Під час проведення службового розслідування опитати позивача не представилось можливим, оскільки він зачинився в середині квартири та на телефонні дзвінки не відповідав. Позивач в період часу з 09 години 26.01.2016 р. по 11 годину 27.01.2016 р. не службу не вийшов і листків непрацездатності, або інших документів, що підтверджували поважність причини відсутності, за вказаний період не надав, тобто допустив прогул. Невихід позивача на службу підтвердили у своїх письмових поясненнях перший заступник начальника Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_40 начальник сектору Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області майор поліції ОСОБА_42., старший інспектор-черговий Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_41., помічник чергового Сторожинецького ВП сержант поліції ОСОБА_43, старший інспектор черговий Сторожинецького ВП майор поліції ОСОБА_44. та помічник чергового Сторожинецького ВП прапорщик поліції ОСОБА_45. (том 1 а.с. 97-100).
Твердження про те, що позивач в період з 09 год.00 хв. 25.01.2016 р. по 11год. 00 хв. 27.01.2016 р. за медичною допомогою не звертався підтверджується листами ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" від 27.01.2016 р. №55/46-47, Сторожинецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 27.01.2016 р. №35, Поліклініки Сторожинецької районної лікарні від 27.01.2016 р., обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги від 27.01.2016 р. №110 (том 1 а.с. 90, 92, 94,96).
За результатами проведеного службового розслідування, члени комісії прийшли до висновку, що за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилась у невиході на службу без поважних причин, капітана поліції ОСОБА_3, заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, необхідно звільнити з поліції. (том 1 а.с. 84-86 ).
Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13о/с "По особовому складу", відповідно до ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_3 (М-156002), заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, з 27.01.2016 року. Вислуга на день звільнення становила: 13 років 09 місяців 01 день. Невикористана відпустка становила 3 доби. (том 1 а.с. 22).
Листом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 28.01.2016 р. №10/1311 позивача повідомлено, що наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13о/с його звільнено зі служби в поліції з 27.01.2016 р. В листі позивачу запропоновано з'явитись в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки. (том 1 а.с. 23).
15.02.2016 р. позивач звернувся до начальника ГУ Національної поліції в Чернівецькій області із скаргою на дії щодо накладення відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", просив зняти з нього дисциплінарне стягнення та поновити на службі в поліції (том 1 а.с. 36 ).
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління МВС України у Луганській області від 28.10.2014 р. №ВДЗ/3422, позивач брав участь в антитерористичній операції з 04.10.2014 р. по 01.11.2014 р. Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 12.05.2015 р. №5/І/ХХV/47 позивачу надано статус учасника бойових дій (том 1 а.с. 53, 56 ).
Під час проходження служби, позивач неодноразово нагороджувався почесними грамотами, подяками, медалями, отримав позитивну характеристику від начальника Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області (том 1 а.с. 39-52, 142).
На підставі ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 р. витребувано від ПрАТ Vodafone Україна м. Київ, вул. Лейпцигська, 15 роздруківку телефонних дзвінків вхідних вихідних абонента НОМЕР_1 ОСОБА_3 з прив'язкою до базових станцій мобільного зв'язку за період з 25.01.2016 року по 27.01.2016 року включно та від ПрАТ "Київстар" м. Києв, вул. Дегтярівська, 53 роздруківку щодо вихідних та вхідних дзвінків абонента НОМЕР_2 ОСОБА_3 з прив'язкою до базових станцій мобільного зв'язку за період з 25.01.2016 року по 27.01.2016 року включно. Згідно наданих роздруківок телефонних дзвінків ОСОБА_3 за період з 25.01.2016 року по 27.01.2016 р., встановлено, що в період 25.01.2016 р. о 23:10 год. позивач телефонував та мав розмову з ОСОБА_17 - заступником начальника ГУНП в Чернівецькій області та здійснював телефонні дзвінки своєму прямому керівнику - начальнику Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_37. (том 2 а.с. 7, 19-21, 64-69).
Судом також було встановлено, що військова прокуратура Чернівецького гарнізону 26.01.2016р. та 27.01.2016 р. зверталась до Шевченківського районного суду м.Чернівці з клопотаннями про проведення обшуку: автомобіля ОСОБА_1 Мітсубіші Кольт, державний номерний знак НОМЕР_3; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_20; приміщення Сторжинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, розташованого в Чернівецькій обл., м.Сторожинець, вул.Кобилянська, буд. 19Ж, з метою відшукання та вилучення доказів. Однак, згідно рішень Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.01.2016 р. у справі №727/370/16-к, від 26.01.2016 р. у справі №727/374/16-к, від 27.01.2016 р. у справі №727/394/16-к та від 27.01.2016 р. у справі №727/391/16-к було відмовлено у надані дозволу на проведення обшуку. (том 1 а.с. 144-147).
До матеріалів справи було долучено постанову Військової прокуратури Чернівецького гарнізону від 30.09.2016 р. про закриття кримінального провадження №42016260220000003 від 25.01.2016 р., порушеного відносно ОСОБА_3, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. (том 2 а.с. 101-103).
Також, в судовому засіданні в якості свідків за клопотанням позивача були допитані: ОСОБА_21, ОСОБА_30 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_1 та за клопотанням відповідача допитані в якості свідків: ОСОБА_31, ОСОБА_32 та ОСОБА_24.
ОСОБА_25 Сергійович, з приводу відомих йому обставин у справі повідомив, що 25.01.2017 р. він з дружиною та дітьми, гостювали у квартирі позивача разом з його сім'єю. За час перебування в квартирі позивача, свідок зазначив, що до квартири пролунав стук, після чого побачив пасинка позивача - ОСОБА_2, який був у стані близькому до шокового. ОСОБА_26 розповів, що під час його прогулянки, до нього підійшли невідомі люди у масках, захопили його і заштовхнули у мікроавтобус. Там його ображали, обшукували, продивлялись інформацію у мобільному телефоні, запитували, де він проживає і хто знаходиться у нього вдома. Після цього, невідомі люди привели його до квартири, де він проживає. Побачивши переляканого ОСОБА_2, батьки вирвали дитину з рук невідомих, затягли його в квартиру та одразу зачинили двері. Невідомі в масках продовжували стукати у двері та шуміти, голосно себе поводити. Свідок зазначив, що позивач постійно телефонував, в тому числі і своєму керівництву та за номером "102". По телефону позивач доповів про вищевказаний факт та просив надати йому допомогу. Невідомі люди продовжували стукати до самого ранку. Приблизно о дев'ятій годині ранку до квартири позивача прийшов адвокат, який розмовляв з позивачем та його дружиною - ОСОБА_1 у окремій кімнаті. Зі слів ОСОБА_1, адвокат розповів, що співробітниками СБУ та прокуратури буде проведено обшук квартири, тому їх не випустять з неї. Приблизно о 16 годині 26.01.2016 р. свідок з родиною покинули квартири, після чого за дверима їх зустріли двоє чоловіків, які намагались зупинити його з сім'єю. Крім того, біля виходу з під'їзду, до свідка підійшла невідома особа, чоловік 40 років, який перешкоджав їхньому пересуванню, поводив себе зухвало, погрожував, фотографував автомобіль свідка. На запитання свідку, чи представлялись невідомі люди, які стукали у двері працівниками поліції, свідок відповів, що не пам'ятає. Поліція в квартиру не заходила, про що невідомі розмовляли за дверима, свідок не розчув. Особисто свідок людей у поліцейській формі не бачив, однак зазначив, що в коридорі перед квартирою бачив групу людей у масках та у чорному одязі, а на подвір'ї через вікно свідок бачив поліцейську службову машину.
Свідок ОСОБА_33 - надав пояснення як свідок обставин, які мали місце 26.01.2016 р. та з приводу відомих йому обставин у справі повідомив, що 26.01.2017 р. йому зателефонувала ОСОБА_1, яка є дружиною позивача. ОСОБА_1 повідомила про оточення квартири невідомими особами та про спробу затримання її чоловіка. Після приїзду до місця проживання позивача біля під'їзду свідок побачив автомобіль підрозділу СБУ "Альфа" та людей, які в ньому сиділи. Співробітників підрозділу СБУ "Альфа" та їх автомобіль свідок впізнав одразу, оскільки часто бачив їх раніше. Свідок піднявся до квартири, де проживає позивач, біля дверей якої знаходилось троє співробітників СБУ, які не хотіли його впускати у квартиру. Коли свідок представився адвокатом позивача, його впустили в квартиру, при цьому попередили, що в ній буде проводитись обшук, а тому його можуть з неї не випустити. Після цього, ОСОБА_33 з позивачем уклав договір про надання правової допомоги. В квартирі позивача свідок перебував приблизно 1,5 години. Після чого, адвокат дізнався від слідчого військової прокуратури, що ними здійснюються заходи по проведенню обшуку у квартирі позивача. За весь час перебування свідка в квартирі позивача, ніхто у двері не стукав, представників національної поліції біля будинку він не бачив. Також з Ради адвокатів ОСОБА_33 прийшло повідомлення про те, що військовою прокуратурою здійснюється заходи по проведенню обшуку у квартирі позивача, дружиною якого є адвокат. Чи говорив позивач із своїм керівництвом, він особисто не бачив, проте при розмові з позивачем, останній повідомив, що неодноразово телефонував керівництву та повідомляв про обставини, які склались. В той час, коли свідок стояв на вулиці, виходили особи, які гостювали в квартирі позивача напередодні. В присутності адвоката, співробітники СБУ фізично їм не перешкоджали, проте супроводжували їх до машини та просили повернутись.
Свідок ОСОБА_1 - з приводу відомих їй обставин у справі повідомила, що вона проживає спільно з позивачем однією сім'єю. 25.01.2016 р. до них завітали гості, а її син ОСОБА_26 пішов на прогулянку. Близько 23:00 до квартири постукали у двері, вона відчинила і побачила групу із десяти невідомих людей, які силоміць утримували її сина ОСОБА_26. Невідомі особи не представились, запитували де знайти ОСОБА_27. ОСОБА_1 вдалось вирвати сина з рук незнайомців та зачинити двері, решту людей в квартиру не пустили. ОСОБА_26 був переляканий, на руках були помітні синці, він пояснив, що під час прогулянки біля нього зупинився мікроавтобус з якого вийшли люди в масках і силоміць затягнули його в автомобіль, невідомі утримували його біля трьох годин, запитували хто він такий, хто їздить на автомобілі марки Мітцубіші Кольт, вони передивлялись контакти в телефоні ОСОБА_2, із розмови людей між собою ОСОБА_2 стало зрозуміло, що він не той кого вони хотіли затримати. Свідок стверджує, що позивач неодноразово телефонував в службу "102", своєму керівництву та доповідав про оточення невідомим людьми його квартири та про затримання сина, крім того ОСОБА_1 також телефонувала в поліцію по допомогу. Приблизно о 01:00 26.01.2016 р. на телефон ОСОБА_1 зателефонували з поліції та проінформували, що до їх квартири під'їхали співробітники поліції, яким необхідно надати пояснення з приводу виклику, проте ОСОБА_1 відмовилась виходити з квартири. Згодом з поліції зателефонували повторно, та пояснили, що їх справу передано до ГУ НП у Чернівецькій області куди їм потрібно з'явитись для дачі пояснень. Зранку наступного дня, свідок зателефонувала адвокату ОСОБА_33, та пояснила йому ситуацію, яка з ними склалась. Коли адвокат ОСОБА_34 приїхав до них додому, вони уклали з ним угоду про надання правової допомоги. Адвокат пояснив їм, що на вулиці він бачив співробітників СБУ та військової прокуратури, які не випустять їх з квартири до проведення в ній обшуку. Дізнавшись, що з квартири не можна вийти, гості зателефонували на роботу та попередили їх про те, що вони в той день не вийдуть на роботу. Після обіду, адвокат ОСОБА_34 зателефонував та повідомив, що швидше за все 26.01.2016 р. обшуку не буде, оскільки у квартирі проживає ОСОБА_1, яка є адвокатом, і для такого обшуку необхідний спеціальний дозвіл, тому люди, які перебувають у квартирі можуть виходити. Всі гості вийшли з квартири, свідок почула, що їм не давали вільного проходу, чіпляли за одяг, проте фізично не перешкоджали їхньому пересуванню. Свідок та позивач залишились в квартирі, згодом зателефонував адвокат та повідомив, що обшук буде проведено 27.01.2016 р. о 12:00, тому вони залишались в квартирі та очікували на обшук. Приблизно о 10:00 27.01.2016 р. ОСОБА_1 була змушена вийти з квартири для того щоб пройти медичний обшук та отримати в Першотравневому районному суді м. Чернівці дозвіл на проведення судово-медичної експертизи її сина ОСОБА_26. Люди на вулиці спробували її зупинити та пояснювали, що о 12:00 планується проведення обшуку в квартирі, але вона відповіла, що встигне повернутися. Коли свідок повернулася додому, вона весь час перебувала в квартирі, проте обшук так і не було проведено. Також свідок пояснила, що за декілька днів до цього позивачу телефонував керівник УСБУ у Сторожинецькому районі та напрошувався на особисту зустріч. У приватній розмові позивач розповідав ОСОБА_1, що відчуває загрозу провокацій з боку представників СБУ у зв'язку із його службовою діяльністю. Керівник УСБУ у Сторожинецькому районі також телефонував позивачу 25.01.2016 р., проте позивач відповів йому, що відчинить двері лише у присутності свого керівництва.
Свідок ОСОБА_22, з приводу відомих йому обставин у справі повідомив, що 25.01.2016 р. він з дружиною та дитиною гостювали у позивача. Приблизно о 23:00, повернувся з прогулянки син ОСОБА_1 ОСОБА_2, який був переляканий, розповів, що невідомі люди зловили його на вулиці та утримували силоміць. Свідок стверджував, що хтось постійно стукав у двері, через дверне вічко свідок бачив невідомих чоловіків у масках, представників поліції свідок особисто не бачив. На наступний день, приблизно о 10:00 приїхав адвокат і попередив, що в квартирі позивача буде проведено обшук, тому нікого з неї не випустять. Всі гості чекали в квартирі, ніхто не виходив, приблизно о 16:00 ОСОБА_1 сказала, що обшуку не буде, тому ОСОБА_22 із сім'єю залишили квартиру. Вони вийшли на вулицю, там їх зупиняли невідомі люди у цивільному, вони не представлялись, фізичного впливу не здійснювали. Чоловік, який зупиняв свідка попросив пред'явити документи, свідок пред'явив посвідчення водія, невідомий чоловік переписав собі дані свідка і повернув посвідчення, після цього свідок з сім'єю сіли в автомобіль та попрямували додому.
Свідок ОСОБА_23, з приводу відомих їй обставин у справі повідомила, що вона 25.01.206 р. гостювала у квартирі позивача та ОСОБА_1 Перебуваючи в квартирі позивача, вона почула голоси в коридорі, підійшовши до дверей свідок побачила переляканого сина ОСОБА_1 ОСОБА_2, якого утримували невідомі чоловіки. ОСОБА_1 вирвала ОСОБА_2 з рук невідомих людей та завела у квартиру, позивач одразу зачинив двері. ОСОБА_26 розповів, що на вулиці його схопили невідомі люди та утримували силоміць приблизно три години та його допитували. Свідок стверджує, що позивач під час цих подій постійно телефонував комусь та доповідав про інцидент. ОСОБА_1 попередила всіх гостей, що для їх безпеки вони залишаться на ніч у них в квартирі. На наступний день, приблизно о 10:00 приїхав адвокат, та пояснив, що у квартирі позивача буде проведено обшук. В післяобідній час, коли ОСОБА_1 сказала, що обшуку не буде, свідок вийшла з квартири, де її намагались зупинити невідомі особи.
Свідок ОСОБА_32 - заступник начальника управління кадрового забезпечення ГУ НПУ в Чернівецькій області, полковник поліції, з приводу відомих йому обставин у справі повідомив, що 25.01.2016 р. йому зателефонував черговий ГУ Національної поліції України в Чернівецькій області та повідомив про оточення співробітниками СБУ квартири позивача. ОСОБА_35. одразу виїхав на місце події, біля квартири свідок побачив групу людей, в яких він впізнав знайомих йому співробітників прокуратури та СБУ. Співробітників СБУ повідомили, що проводять негласні слідчі дії по факту отримання неправомірної вигоди. 25.01.2016 р. ОСОБА_35. піднімався на поверх, де проживає позивач, стукав у двері квартири позивача, проте йому ніхто не відчиняв та не відповідав, чи були двері обладнані дзвінком, свідок не пам'ятає. Телефонної розмови з позивачем свідок не вів. Зранку 26.01.2016 р. свідок написав доповідну записку, тоді ж і почалось службове розслідування по факту оточення квартири позивача. Додаткового наказу на проведення службового розслідування не було. Наступного дня на місце події виїхала інспектор відділу інспекції з особового складу ОСОБА_31, але в квартирі їй двері також не відчинили, позивач на дзвінки не відповідав. На думку свідка, в тій ситуації, яка склалась з позивачем, не було обставин, які заважали його виходу на роботу. Поважних причин для невиходу на роботу не існувало, дозволу на запізнення на роботу або на відсутність на роботі позивачу керівництвом не надавалось. Викликати позивача для дачі пояснень не було можливості у зв'язку із відсутність фактичного контакту з ним, по тій же причині не складався акт про відмову у дачі пояснень. При звільненні, заохочення позивача не враховувалась, у зв'язку із великою тяжкістю вчиненого ним проступку.
Свідок ОСОБА_31 - інспектор відділу інспекції з особового складу ГУ НПУ в Чернівецькій області, з приводу відомих їй обставин у справі повідомила, що 25.01.2016 р. приблизно о 11 годині, під час її чергування, їй зателефонував черговий та повідомив, що по вулиці Чорноморській невідомі особи оточили квартиру у якій проживає позивач. Свідок виїхала на місце події, де вона побачила групу невідомих їй людей, які, як з'ясувалось пізніше, виявились співробітники СБУ. Згодом приїхав її керівник ОСОБА_32, він декілька разів стукав у двері, але ніхто не відповідав. Свідок зазначила, що на наступний день, коли вона повторно приїхали до квартири позивача, людей у під'їзді було мало, вхід у квартиру позивача був вільний, люди, які зустрічались свідку у під'їзді були у цивільному одязі. ОСОБА_36 стукала та дзвонила у двері квартири позивача, але їй ніхто не відповідав. Повернувшись на роботу, ОСОБА_36 ще раз зателефонувала позивачу, проте на телефонні дзвінки він не відповідав. 27.01.2017 р. свідок встановила відсутність позивача на робочому місці, після чого підготувала та направила запити до медичних установ з метою з'ясування, чи звертався позивач до них по допомогу. Як виявилось, до медичних установ в той період позивач не звертався. Також свідок пояснила, що наказ про проведення службового розслідування був винесений у зв'язку із оточенням квартири позивача співробітниками СБУ.
Свідок ОСОБА_24, старший оперуповноважений 2-го сектору по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ УСБ в Чернівецькій області, зазначив, що 25.01.2016 р. до УСБ в Чернівецькій області надійшла заява ОСОБА_29 щодо вимагання ОСОБА_3 неправомірної вигоди у розмірі 300 євро за не притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, у зв'язку із чим було зареєстровано кримінальне провадження. В ході проведених слідчих дій 25.01.2016 р. було встановлено намір отримати неправомірну вигоду у розмірі 300 євро від ОСОБА_29 через автомобіль, який припаркований біля будинку по вул.Чорноморська, №4а у м. Чернівці, де проживає позивач. Так, свідок зазначає, що позивач через дистанційне керування, з вікна квартири, відчинив двері автомобіля марки Мітсубіші Кольт та за усною вказівкою якого ОСОБА_29 залишив кошти в сумі 300 євро у вказаному автомобілі. Крім того, було встановлено, що вказаний автомобіль належав ОСОБА_1, а тому військова прокуратура Чернівецького гарнізону була змушена звернутись до суду для надання дозволу на проведення обшуку. За час, коли судом вирішувалось питання надання дозволу на проведення обшуку, працівники СБУ в Чернівецькій області вели спостереження за вказаним автомобільним транспортом, за час якого було встановлено, що автомобіль відчиняв пасинок ОСОБА_3, після чого одразу зайшов у під'їзд будинку, що унеможливило його затримати одразу та встановити факт вилучення неправомірної вигоди з автомобіля. Пізніше, 25.01.2016 р. пасинок ОСОБА_3 вийшов з будинку, де був зупинений працівниками СБУ в Чернівецькій області, було встановлено його особу, однак давати будь - які пояснення він відмовився, а щодо автомобіля зазначив, що він належить його батькам. Після чого, працівники СБУ в Чернівецькій області із вказаною особою пішли до квартири позивача, двері якої відчинили ОСОБА_3 та мати затриманого - ОСОБА_1, яка схопила сина, заштовхнувши до квартири, зачинила двері. Свідок зазначає, що працівниками СБУ не вживались спроби потрапити до квартири, а тому і завадити зачинити двері квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинилось. Позивач не виявив бажання вийти з квартири до працівників СБУ та надати пояснення, як і не виявив бажання вийти та надати пояснення слідчо-оперативній групі НП України в Чернівецькій області, яку він сам же і викликав. Пізніше, цього ж дня, за вказаною адресою прибув ОСОБА_32 - заступник начальника управління кадрового забезпечення ГУ НПУ в Чернівецькій області, однак з позивачем поспілкуватись не склало можливим, як і потрапити до його квартири. У зв'язку із відмовами суду надати дозвіл на проведення обшуку автомобіля та квартири, працівниками СБУ у Чернівецькій області залишено місце проживання позивача. Увесь час, з 25.01.2016 р. по 27.01.2016 р. (післяобідній час), працівники СБУ та військової прокуратури знаходились біля будинку позивача, в очікуванні дозволу суду на проведення обшуку. Також, свідок зазначає, що в квартирі позивача перебували інші особи, які, як було встановлено, гостювали у ОСОБА_3 25.01.2016 р. та перебували там до ранку 26.01.2016 року. ОСОБА_24 повідомив, що жодних обмежень чи перешкод для пересування позивача та інших осіб, які перебували у квартирі не чинились, однак не заперечив того, що у вказаних осіб працівники СБУ намагались взяти пояснення. Зазначив, що невихід позивача на роботу не є обґрунтованим, оскільки жодних перешкод вийти з квартири та прибути на роботу не чинилось.
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Пунктом 2 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно ст.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, в тому числі, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" звільнення зі служби є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення.
Статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.
Згідно наведених вище правових норм ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію України", ст.1, ст.2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарна відповідальність виникає за цими нормами у осіб, що мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.
Суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про Національну поліцію України" та Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" не визначено поняття прогулу, як окремого виду проступку та не встановлено відповідальність за відсутність на робочому місці впродовж 3-годин без поважних причин. В той же час, суд дійшов до висновку, що на спірні правовідносини поширюються норми загального - трудового законодавства.
Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Суд зауважує, що прогул є одним з грубих дисциплінарних проступків, який може призвести до дезорганізації в роботі всього трудового колективу, і тому згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, надається право власнику або уповноваженому ним органу звільняти працівника за прогул.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п. 24 підкреслює, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що 26.01.2016 р. з 09:00 по 27.01.2016 р. позивач більше трьох годин був відсутній на роботі, на підставі чого Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області зробило висновок про допущення позивачем прогулу за наслідком чого було прийнято оскаржуване рішення про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Як встановлено судовим розглядом справи та підтверджується показами свідків, 25.01.2016 р. мало місце порушення кримінального провадження №42016260220000003 відносно позивача, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У зв'язку із проведенням слідчих дій в кримінальному провадженні №42016260220000003 Військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону та СБУ в Чернівецькій області з 25.01.2016 р. по 27.01.2016 р. проводились слідчі дії, що мали на меті проведення обшуку помешкання позивача по АДРЕСА_1 та легкового автомобіля Мітсубіші Кольт, державний номерний знак НОМЕР_3, який належав на праві власності ОСОБА_1 - дружині позивача та за допомогою якого, як вважали правоохоронні органи, позивач повинен був отримати неправомірну вигоду. Зазначені факти підтверджуються також рішеннями Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.01.2016 р. у справі №727/370/16-к, від 26.01.2016 р. у справі №727/374/16-к, від 27.01.2016 р. у справі №727/394/16-к та від 27.01.2016 р. у справі №727/391/16-к, якими було відмовлено правоохоронним органам у надані дозволу на проведення обшуків.
Судом було встановлено, що працівниками СБУ УСБ в Чернівецькій області не вживались заходи щодо затримання ОСОБА_3 та/або щодо проникнення у квартиру позивача. Перебування правоохоронних органів біля будинку по АДРЕСА_1 була зумовлена необхідністю у проведенні досудового розслідування кримінального провадження, крім того, після встановлення належності автомобіля Мітсубіші Кольт, державний номерний знак НОМЕР_3 на праві власності ОСОБА_1, яка є адвокатом виникла необхідність отримати спеціальний дозвіл для проведення обшуку, а тому до прийняття такого рішення працівники правоохоронних органів вели спостереження та перебували у стані готовності для вчинення слідчих дій. Згідно тверджень свідків, які гостювали у позивача 25.01.2016 р., а 26.01.2016 р. після обіду вони безперешкодно залишили квартиру ОСОБА_3, незважаючи на твердження свідків, що невідомими особами (працівниками СБУ) вживались заходи щодо перешкоджання їх руху, жодний із свідків не зазначив наслідків такого перешкоджання, затримання чи інших доказів на підтвердження побоювань бути затриманим працівниками правоохоронних органів.
Зі слів свідка ОСОБА_1 після обіду 26.01.2016 року зателефонував адвокат ОСОБА_34 та повідомив про те, що швидше за все 26.01.2016 року обшуку не буде, а такий планується о 12 год 27.01.2016 року. З урахувннням цього, і 26.01.2016 року після обіду і 27.01.2016 року до 12 год позивач міг з'явитися на роботу, однак цього не зробив.
В той час, позивач без належних обґрунтувань, посилаючись на суб'єктивні побоювання, що працівники правоохоронних органів проникнуть до житла, відмовився покидати квартиру та запевняв суд про те, що його було заблоковано працівниками СБУ, однак вказані твердження не знайшли свого доказового підтвердження під час судового розгляду справи. Посилаючись тільки на власні побоювання позивач 26.01.2016 р. та 27.01.2016 року не з'явився на роботу та не повідомив керівництво про поважність причин такого невиходу на роботу. Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що під час розмови із своїм керівником він не доводив до його відома те, що він не вийде на роботу. Прохання надати відпустку чи вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення повідомлення роботодавця щодо неможливості виходу на роботу 26.01.2016 р. та 27.01.2016 року позивачем не вживалось.
Судом було встановлено, що 25.01.2016 р. за місцем проживання позивача прибув ОСОБА_32 - заступник начальника управління кадрового забезпечення ГУ НПУ в Чернівецькій області, який намагався зустрітись та отримати його пояснення щодо складеної ситуації, однак позивач не відчиняв дверей квартири, не надав жодних пояснень. До того ж позивач, викликавши працівників поліції, не надав їм пояснення щодо виклику, обґрунтовуючи це побоюванням того, що будуть вжиті спроби проникнути до квартири працівниками СБУ. 25.01.2016 р. позивач мав телефону розмову з безпосереднім керівником ОСОБА_17, що підтверджується роздруківкою телефонних дзвінків, наданих ПрАТ Vodafone. Однак під час судового розгляду було встановлено, що позивач з безпосереднім керівником спілкувався виключно щодо ситуації, яка склалась із проведенням слідчих дій біля його помешкання. Жодної домовленості між позивачем та ОСОБА_17 щодо можливості законної відсутності ОСОБА_3 26.01.2016 р. на роботі та/або намагання отримати дозвіл не виходити на роботу у зв'язку із складеними обставинами не було, що дає підстави зробити висновок, що позивач не повідомляв Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області про неможливість виходу на роботу. Крім того, як було встановлено в судовому засіданні працівниками Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області вживались заходи для забезпечення можливості надати позивачем пояснень щодо проведення службового розслідування, однак отримати такі пояснення не вдалося.
Відповідно до вимог ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.
Статтею 234 КПК України визначено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням
Частиною 2 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.
Так, суд звертає увагу, що про проведення слідчих дій позивач дізнався близько 10:00 26.01.2016 р. зі слів адвоката Божика В.І., з яким він уклав договір про надання правової допомоги. Тобто, з 10:00 26.01.2016 р. позивач був обізнаний, що невідомі особи, які перебували біля його будинку є працівниками Військової прокуратури Чернівецького гарнізону та СБУ в Чернівецькій області, які в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні №42016260220000003 очікували судове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці щодо надання дозволу на обшук автомобіля та квартири позивача.
Таким чином, суд вважає, що з 10:00 26.01.2016 р. позивач знав, що підстав для його затримання у правоохоронних органів не має, як і не має рішення суду з дозволом провести обшук в його помешканні, натомість позивач посилаючись на свої побоювання свідомо відмовився покидати квартиру та виходити на роботу, не зважаючи на те, що керівництво не було повідомлено про поважність його відсутності.
Суд звертає увагу позивача, що Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України затвердженні наказом МВС України 22.02.2012 р. № 155. (далі - Правила).
Згідно п. 4.1 Розділу 3 Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності: бути прикладом безумовною дотримання вимог законів та службовім дисципліни в професійній діяльності, залишатися за будь-яких обставин чесним, відданим інтересам служби.
Позивач, будучи працівником поліції, проявив службове недбальство та не вийшов на роботу 26.01.2016 р. та 27.01.2016 р. без поважних причин. А відтак, встановлені Головним управління Національної поліції України в Чернівецькій області обставини під час проведення службового розслідування та які відображені у висновку від 27.01.2016 р. знайшли своє доказове підтвердження, що за вчинення грубого порушення дисципліни, що виразилась у невиході на службу без поважних причин, капітана поліції ОСОБА_3, заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, було звільненню з поліції.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в меті проведення службового розслідування відносно ОСОБА_3 не було вказано про проведення розслідування з приводу відсутності позивача протягом 3-х годин на роботі, що на думку позивача свідчить про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування та є підставою для скасування наказу про його звільнення. Однак суд вважає, що відсутність конкретно зазначеної мети службового розслідування, при виявлені фактів, які є підставою для звільнення працівника, не можуть бути імунітетом для залишення позивача на займаній посаді, оскільки відсутність ОСОБА_3 на роботі 26.01.2016 р. більше 3-х годин підтверджена матеріалами справи, показами свідків та не заперечується безпосередньо позивачем. Таким чином, суд вважає, що поведінка позивача, яка була ним обрана з 25.01.2016 р. по 27.01.2016 р., а саме неповідомлення про причини невиходу на роботу працівників Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, які проводили службове розслідування, не допуск свого керівництва до квартири, як мало місце 25.01.2016 р. та 26.01.2016 р., невихід на роботу через суб'єктивні побоювання бути затриманим, не можуть свідчити про добросовісність та відповідальність особи, як працівника національної поліції. Крім того, суд вважає, що в ході проведення службового розслідування відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для встановлення об'єктивних причин відсутності позивача на роботі протягом тривалого часу.
А відтак, суд дійшов до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 27.01.2016 р. №13о/с "По особовому складу", про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_3, заступника начальника Сторожинецького відділу поліції ГУНП - начальника сектору кримінальної поліції, з 27.01.2016 р. є законним та співмірним вчиненому проступку позивача, яке відбулось у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
З урахуванням правомірності звільнення позивача із публічної служби підстав для задоволення решти позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, витрат на проїзд, витрат на навчання, суд не вбачає.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем дотримано порядок проведення службового розслідування та звільнено позивача зі служби відповідно до вимог чинного законодавства та у спосіб, передбачений законом, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку із тим, що і відповідних клопотань від відповідача не було відповідач не поніс такі витрати, судом не вирішується питання щодо присудження судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Т.М. Брезіна
Постанова в повному обсязі складена 15 лютого 2017 р.