20 лютого 2017 року м. Чернігів Справа № 825/96/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Шелеста Ю.С.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
11.01.2017 Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ФО ОСОБА_2.), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб, по податку на доходи фізичних осіб та по єдиному внеску, на загальну суму 14179,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та відомості про його реєстрацію були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, зазначив, що відповідач перебував на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області. 21.07.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за власним рішенням. Разом з тим, за відповідачем, у період здійснення останнім підприємницької діяльності, рахується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, по податку на доходи фізичних осіб та по єдиному внеску, на загальну суму 14179,77 грн.
20.02.2017 представником позивача до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення з ФО ОСОБА_2 суми заборгованості по єдиному внеску у розмірі 8984,65 грн. і стягнути з відповідача суми податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб та по податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 5195,12 грн. (2782,20 грн.+24112,92 грн. = 5195,12 грн.).
У відповідності до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області визнав у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) було зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця 14.05.1995, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2017 (а.с.55-57) та взято на податковий облік до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.
Разом з тим, 21.07.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 за власним рішенням (а.с.56).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за період здійснення відповідачем підприємницької діяльності за ним рахується податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб та по податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 5195,12 грн.
У свою чергу, згідно підпунктів 16.1.3., 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Так, податковий борг по податку на доходи фізичних осіб виник через несплату відповідачем самостійно визначеного податкового зобов'язання у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік від 09.11.2015 (2782,20 грн.) (а.с.10,11).
У свою чергу, заборгованість відповідача по єдиному податку з фізичних осіб виникла на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 10.01.2012 № 578 (1316,72 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 07.10.2016 № 0002612511 (1096,20 грн.) (а.с.67,73).
Отже, загальна сума заборгованості відповідача по єдиному податку з фізичних осіб, становить 2412,92 грн. (1316,72 грн.+ 1096,20 грн.= 2412,92 грн.)
Крім того, наявність у відповідача заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб та по податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 5195,12 грн., підтверджується і наявною у матеріалах справи індивідуальною карткою платника податків (а.с.31-37).
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вказаних норм відповідачу направлено податкову вимогу форми «Ф» від 12.01.2016 № 158-25 (а.с.12).
При цьому, передбачені ПК України заходи не привели до погашення податкового боргу.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Визнати позов може відповідач або його уповноважений представник.
Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, останнім приймається постанова про задоволення адміністративного позову.
Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, виключно якщо такі дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи той факт, що у відповідача наявна заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб та по податку на доходи фізичних осіб, яка станом на 20.02.2017 не сплачена, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 2 статті 50 та частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Між тим, як встановлено судом, 21.07.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за її власним рішенням (а.с.56).
Частиною 3 статті 46 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 65.10.8. пункту 65.10. статті 65 ПК України державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 04.12.2013 (Справа №6-125цс13).
У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За таких обставин та з урахуванням того факту, що відповідач з 21.07.2015 не має статусу фізичної особи - підприємця, суд дійшов висновку, що податковий борг у сумі 5195,12 грн., накопичений ним під час провадження підприємницької діяльності, належить стягнути з ОСОБА_2, як з фізичної особи.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) податковий борг:
- з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 20 коп. на р/р 33113341700268, код платежу 11010500, код виду сплати 53; одержувач: місцевий бюджет, банк отримувач: код 37888512, МФО 853592;
- з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 92 коп. на р/р 31414699700268, код платежу 18050400, код виду сплати 53; одержувач: місцевий бюджет, банк отримувач: код 37888812, МФО 853592;
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій