16 лютого 2017 року справа № 823/1862/16
17 год. 05 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
суддів Каліновської А.В., Тимошенко В.П.,
при секретарі судового засідання - Гордієнку Ю.П.,
за участю: представника відповідача 2 Бичека О.А. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасибудматеріали» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, Державна екологічна інспекція у Черкаській області, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про визнання протиправними та скасування наказів,
05.12.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасибудматеріали» (далі - позивач) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, Державна екологічна інспекція у Черкаській області, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.11.2015 № 1553 в частині проведення планової перевірки позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 15.09.2016 № 630.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачі не мали права проводити перевірку в період 2015-2016 років відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, так як даними нормами закону накладено мораторій на проведення контролюючими органами перевірок, тому накази від 30.11.2015 № 1553 та відповідно від 15.09.2016 № 630 в частині проведення планової перевірки позивача є протиправними та підлягають скасуванню.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судове засідання також не прибув, направив на адресу суду клопотання, яким просив розглядати справу без його участі. В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач 1 просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що станом на 01.07.2015 обмеження на проведення перевірок, встановлені пунктом 8 розділу 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII не діють, у зв'язку із закінченням періоду під час якого діяв мораторій на проведення перевірок. Таким чином, твердження позивача про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, враховуючи пропозиції Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної екологічної інспекції України, не мало права включати до плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2016 рік товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасибудматеріали» щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є необгрунтованими.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечував проти позову. В письмових запереченнях доданих до матеріалів справи відповідач 2 просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Державна служба України з безпеки на транспорті в частині здійснення своїх повноважень не керується Податковим кодексом України, не перевіряє фінансову діяльність, не контролює сплату податків та зборів, митних платежів. Таким, чином вона не може бути віднесена до «контролюючих органів» зазначених у п. 3 Прикінцевих положень Закону України Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII. Отже, мораторій на здійснення перевірок стосується виключно фінансової діяльності суб'єктів господарювання і Державна служба України з безпеки на транспорті при здійсненні своїх повноважень щодо безпеки на транспорті, не підпадає під визначення «контролюючий орган» в розумінні Податкового кодексу України.
Представник третьої особи Державної служби України з надзвичайних ситуацій у судове засідання також не прибув, направив на адресу суду клопотання, яким просив розглядати справу без його участі.
Представники управління Укртрансбезпеки у Черкаській області та Державної екологічної інспекції у Черкаській області у судове засідання не прибули, причини неприбуття суду не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.
21.11.2016 позивачем отримано повідомлення управління Укртрансбезпеки у Черкаській області від 15.11.2016 № 38/04-1821 про здійснення у період з 12.12.2016 по 16.12.2016 перевірки щодо додержання і виконання суб'єктом господарювання вимог законодавства, нормативно-правових актів та стандартів у сфері залізничного транспорту.
Також 28.11.2016 позивач отримав повідомлення Державної екологічної інспекціяї у Черкаській області від 08.11.2016 № 02-18/3201 про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у термін з 12.12.2016 по 26.12.2016.
Вказані повідомлення направленні відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.11.2015 № 1553 та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 15.09.2016 № 630.
Даними наказами затверджено план перевірок суб'єктів господарювання у IVкварталі 2016, яким зокрема передбачено проведення планової перевірки позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та щодо додержання і виконання вимог законодавства, нормативно-правових актів та стандартів у сфері залізничного транспорту.
Проте, позивач вважає, що підстави для проведення перевірки управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області, Державною екологічною інспекцією у Черкаській області, Державною службю України з надзвичайних ситуацій відсутні, а прийняті накази від від 30.11.2015 № 1553 та від 15.09.2016 № 630 є протиправними, що і стало підставою для звернення до суду за їх оскарженням.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з нище зазначених обставин.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877).
Відповідно до ст. 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня;заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно з п. 4 ст. 5 Закону № 877, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Державна служба України з безпеки на транспорті утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103. Відповідно до вказаного Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом МіністрівУкраїни через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Так, на думку позивача підставою для визнання протиправними та скасування наказів є те, що на час прийняття оскаржуваних наказів діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Щодо вказаних тверджень позивача стосовно мораторію встановленого відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», суд зазначає таке.
Так, названою нормою встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Суд зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом №71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.
Також, суд звертає увагу на те, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмеження на проведення перевірок регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились 01 липня 2015 року.
Натомість, спірні перевірки мали бути проведені у період з 12.12.2016 по 16.12.2016 та відповідно з 12.12.2016 по 26.12.2016, тобто вказані періоди не порушують обмеження на проведення перевірок, встановлені Законом № 76-VIII.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідачів повноважень на проведення планової перевірки та обґрунтованості спірних наказів про затвердження плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) та про затвердження плану перевірок в частині, що стосуються позивача у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий О.А. Рідзель
Судді А.В. Каліновська
В.П.Тимошенко
Постанова складена у повному обсязі 21.02.2017.