Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"17" лютого 2017 р. № 820/6738/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Спірідонова М.О.,
за участі секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області № 12, Великобурлуцького відділення Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Головне Управління Національної поліції в Харківській області
провизнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі і стягнення коштів, -
встановив:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області № 12, Великобурлуцького відділення Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Головного Управління Національної поліції в Харківській області , в якому просив суд:
1. Визнати протиправними дії ГУНП України в Харківській області та Великобурлуцького відділення Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
2. Визнати протиправними дії ГУНП України в Харківській області щодо проведення атестації ОСОБА_1
3. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 12 ГУНП України в Харківській області від 30.06.2016 року, зазначений у розділі XV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_1
4. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області від 14.07.2016 № 229о/с (по особовому складу) про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних Сил за п. 5 ч. 1 ст. 77КУпАП.
5. Поновити ОСОБА_1. на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділу поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП України в Харківській області або рівнозначній посаді.
6. Стягнути з ГУНП України в Харківській області на мою користь середній заробіток за час мого вимушеного прогулу.
7. Стягнути з ГУНП України в Харківській області на користь позивача витрати на юридичну допомогу в сумі 2000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1996 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу голови Національної поліції України №22 о/с від 07.11.2015 р. ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "капитал поліції". 11.02.2016 року наказом ГУНП в Харківській області № 33 о/с перепризначено начальником сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.07.2016 р. №229 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Підставою для прийняття спірного наказу стали висновки Атестаційної комісії №12. Проте позивач не погоджується із вказаними висновками та наказом, вважає, що дії відповідачів є протиправними, такими, що були спрямовані на створення незаконних підстав для обов'язкового проведення атестування позивача, вчинені з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції, через порушення порядку проведення атестування позивача, а прийнятий, внаслідок таких порушень законодавства висновок - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", є протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивач був призначений на посаду тимчасово, до проведення процедури атестування. За результатами проведеної атестації, комісія дійшла висновку, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. На підставі вказаних висновків, відповідачем і було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення. У зв'язку із чим, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача - атестаційної комісії № 12 Головного управління Національної поліції в Харківській області, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що з 1996 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом № 22 о/с від 07.11.2015 відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015 р., у т.ч. ОСОБА_1 капітана міліції, призначено на посаду старшого інспектора Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "капитал поліції" "капітан поліції".
11.02.2016 року наказом ГУНП в Харківській області № 33 о/с перепризначено начальником сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП України в Харківській області.
Наказом Національної поліції України від 12 лютого 2016 року № 102, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15 № 1465, призначено проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.
На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - капітана поліції ОСОБА_1, що підтверджує відповідний атестаційний лист.
Як вбачається з атестаційного листа, за висновком прямого керівника від 30.06.2016, капітан поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Водночас, згідно з висновком Атестаційної комісії № 12 ГУНП в Харківській області від 30.06.2016 р., ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу №229 о/с від 14.07.2016 р. за наслідками проведеної атестації позивача звільнено згідно з Законом України "Про Національну поліцію" за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) з посади начальника сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції на підставі висновку атестаційної комісії ГУ НП в Харківській області № 12 від 30.06.2016 р.
Перевіряючи відповідність закону спірних рішень відповідачів, суд виходив із наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Як підтверджують матеріали справи, наказом № 22 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_1 який мав спеціальне звання "капітан міліції" та прибув з Міністерства внутрішніх справ, призначено старшим інспектором Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "капітан поліції". 11.02.2016 року наказом ГУНП в Харківській області № 33 о/с перепризначено начальником сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу поліції.
Проте, суд зазначає, що в зазначеному вище наказі міститься словосполучення "в порядку переатестування", однак, звертає увагу, що норми Закону України "Про Національну поліцію", у тому числі розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.
Отже, посилання в наказі Національної поліції України № 22 о/с від 07.11.2015 на не передбачену Законом процедуру переатестації не може створювати правових наслідків та не приймається судом до уваги.
Таким чином, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою; при цьому такий наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.
Крім того, відповідно до норм статті 58 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Разом з тим, оглянувши копію наказу №102 від 12.02.2016 року, суд зазначає, що даний документ не містить вказівки особисто позивачеві пройти атестацію.
Натомість, позивач за власним бажанням зареєструвався на спеціально призначеному сайті внутрішньої мережі МВС. Про наявність будь-якого імперативного припису здійснити такі дії позивач самостійно не зазначав, а суд під час судового розгляду справи таких обставин не виявив. Відтак, суд відхиляє вимоги позивача про визнання протиправним включення його до списку поліцейських, які підлягають атестації, а також дій по проведенню атестації, оскільки ОСОБА_2 добровільно взяв участь у даному заході.
Щодо позовних вимог в частині скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.06.2016 року та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії") атестаційного листа", а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийнятого відносно ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 23 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 22 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:
1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);
2) показники службової діяльності;
3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;
4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;
5) наявність заохочень;
6) наявність дисциплінарних стягнень;
7) результати тестування;
8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.
Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.
Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
Суд встановив, що відповідно до змісту атестаційного листа, ОСОБА_1 охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку, зокрема, як компетентний врівноважений працівник, який добре зарекомендував себе за період служи в поліції.
За висновком безпосереднього керівництва, капітан поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.
Відповідачем не надано суду доказу того, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.
Отже, всупереч наведеним нормам та вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".
За таких підстав суд дійшов висновку, що рішення (висновок) Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.06.2016 р. та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії") атестаційного листа", а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване як протиправне.
Суд також зазначає, що пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії №12 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.06.2016 р. та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії") атестаційного листа", а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийнятого відносно ОСОБА_1, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.07.2016 р. № 229 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.
Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді, зокрема: акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги безпідставність рішення атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, відтак наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.07.2016 р. № 229 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача, суд приходить до висновку, що капітана поліції ОСОБА_1 належить поновити на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділу поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП України в Харківській області з 14.07.2016 р.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.
Стосовно вимоги позивача про стягнення на його користь витрат, понесених на правову допомогу, суд зазначає, що згідно ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Отже, позивач має право на відшкодування витрат тільки, якщо встановлено, що вони були фактично і необхідно понесені та є розумними.
Суд відзначає, що у наданій позивачем довіреності, що зареєстрована в реєстрі за № 1919від 25.11.2016 року не міститься умов щодо вартості наданих послуг, необхідного часу виконання, пов'язаних саме з цією справою. Матеріали справи не містять конкретного підтвердження надання правової допомоги у даній справі та в чому саме полягає допомога, калькуляції витрат, як то вартість однієї години участі уповноваженої особи (адвоката) у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, написання позовної заяви тощо. Таким чином, позивачем не доведено обставин та підстав, з якими наведені вище норми процесуального закону пов'язують можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
З урахуванням викладених вище обставин, суд вважає позов ОСОБА_2 такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області № 12, Великобурлуцького відділення Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Головне Управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі і стягнення коштів -задовольнити частково.
Скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 12 ГУНП України в Харківській області від 30.06.2016 року, зазначений у розділі XV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_1.
Скасувати наказ начальника ГУ НП в Харківській області від 14.07.2016 № 229о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних Сил за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділу поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП України в Харківській області з 14.07.2016 р..
Стягнути з ГУНП України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.07.2016 р.
В іншій частині вимог позову - відмовити.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Великобурлуцького відділу поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП України в Харківській області з 14.07.2016 р. та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 22 лютого 2017 року.
Суддя Спірідонов М.О.