м. Миколаїв
21 лютого 2017 року Справа № 814/1615/16
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Майстренко С.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доГоловного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001
провизнання незаконним та скасування рішення від 20.07.2016р. № 000085/12-40, від 25.07.2016р. № 35,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.07.2016 р. № 000085/12-40 про застосування фінансових санкцій в сумі 6800 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перевірка проведена з порушенням законодавства, а рішення, що прийняте на підставі матеріалів такої перевірки, належить скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що оскаржуване рішення прийняте на підставі акту перевірки є правомірним та відповідає вимогам діючого законодавства.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив всі матеріали справи, оцінив наявні докази в їх сукупності та встановив наступне.
29 червня 2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Миколаївській області на підставі вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно наказу від 22.06.2016 року №423 та направлення на проведення фактичної перевірки №533/14-29-03-01-24 та 534/14-29-03-01-24 від 22.06.2016 року, з метою контролю за дотриманням позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - торгівельного об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
За результатами перевірки складено Акт №121/14-29-40-12/НОМЕР_1 від 29.06.2016 року (далі-акт), в якому встановлено факт реалізації горілки «Хортиця» 100 грн. по ціні 18,00 грн. в невизначеному для цього місці торгівлі (на літньому майданчику), чим порушено вимоги ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР.
Перевірка проводилася в присутності ОСОБА_2, який ознайомився з актом, про що свідчить його підпис.
20 липня 2016 року на підставі акту Головним управлінням ДФС у Миколаївській області було прийнято рішення за №000065/12-40, яким відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 6800 грн.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР ).
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95 ВР порушення вимог статті 15-3 цього Закону, а саме: продаж алкогольних у невизначених для цього місцях торгівлі до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 6 800 гривень.
Визначення терміна "місце торгівлі" наведено у статті 1 Закону № 481/95-ВР місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. №1442 "Про затвердження Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", наведено визначення терміну приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що літній майданчик, в якому здійснювала господарську діяльність позивач, не є визначеним законодавством місцем торгівлі алкогольними напоями в розумінні ст.1 цього Закону № 481/95-ВР.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що у перевіряючими не було пред'явлено направлень на проведення перевірки, а тільки наказ, оскільки позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є правомірним, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Є.В. Марич