ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 лютого 2017 року Справа № 455/1192/14-а
15 год. 09 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Приймак С.І.,
позивач ОСОБА_1,
від відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та арешт майна.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду 23.11.2016 року за вх. № 29354 надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови державного виконавця від 10.07.2014 року про відкриття виконавчого провадження, постанови від 30.07.2014 року про арешт майна боржника і оголошення заборони його відчуження.
Ухвалою від 24.11.2016 року вказана справа прийнята до провадження суддею Кравцівим О.Р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач лише 31.07.2014 року довідався, що 10.07.2014 року начальником відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з метою стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 8500,00 грн., відповідно до постанови №0340/20911/14, виданої Львівською митницею Міндоходів 14.03.2014 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження скеровано позивачу за адресою: АДРЕСА_1, де позивач на даний час не проживає. Фактичною адресою за якою проживає позивач разом із сім'єю є АДРЕСА_2. Поштове відправлення одержано матір'ю позивача, яка повідомила його про таке лише 31.07.2014 року. Таким чином вказана постанова винесена з грубим порушенням законодавства, оскільки постанова Львівської митниці Міндоходів від 14.03.2014 року, що набрала чинності 25.03.2014 року могла бути пред'явленою до виконання до 26.06.2014 року, а отже є протиправною, так як і постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.
Позивач та його представник у судових засідання позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях, доводах, клопотаннях просили позов задовольнити повністю.
Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
В той же час, 22.12.2016 року за вх. № 3695ел. від Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надійшло заперечення проти адміністративного позову /а.с.176-177/ (продубльовано поштовим зв'язком 27.12.2016 року за вх. № 32564 /а.с.189-190/). Відповідно до такого зазначено, що оскаржувана постанова про відкриття провадження у справі прийнята відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень. Виконавчий документ пред'явлений до виконання до відповідного органу виконавчої служби, а саме до відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції, оскільки боржник згідно з постановою про порушення митних правил від 14.03.2014 року проживає за адресою: АДРЕСА_1, на території Страросамбірського району Львівської області. Виконавчий документ відповідає вимогам до виконавчого документу відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та у строк передбачений ст. 22 цього ж Закону. Постанова від 14.03.2014 року набрала законної сили 25.03.2014 року та могла бути пред'явленою до виконання до 26.06.2014 року. Відповідно до супровідного листа Львівської митниці Міндоходів така скерована 05.06.2014 року. Щодо постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 30.07.2014 року, зазначено, що арешт накладено у зв'язку з тим, що боржник виконавчий документ не виконано та існувала інформація про те, що ОСОБА_1 володіє нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Додатково зазначено, що станом на 20.12.2016 року боржником не виконано виконавчий документ ні добровільно, ні примусово, та боржник намагається уникнути відповідальності за порушення встановлені постановою від 14.03.2014 року. Просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні на підставі ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача на його процесуального правонаступника, а саме: Старосамбірський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
З врахуванням строків розгляду справи, визначених ч. 4 ст. 182 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд продовжив розгляд справи за відсутності зазначених відповідачів.
Суд заслухав пояснення позивача, представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
14.03.2014 року заступником начальника Львівської митниці Міндоходів начальником УБК та МП Прокоповичем Г.В., винесено постанову про порушення митних правил № 0340/20911/14, відповідно до якої громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України; на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.; на підставі ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення копію постанови протягом трьох днів вручити (надіслати) гр. ОСОБА_1 /а.с.6-7/.
Дата набрання законної (юридичної) сили рішенням - 25.03.2014 року; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - три місяці з дня винесення /а.с.25/.
05.06.2014 року зі супровідним листом за № 13-70-53/27-5408 дану постанову надіслано засобами поштового зв'язку відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції для стягнення у примусовому порядку штрафу у розмірі 8500,00 грн. та згідно зі штампом ВДВС Старосамбірського районного управління юстиції у Львівській області одержано 10.07.2014 року за вх. № 984/09-35 /а.с.19, 20, 21/.
10.07.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП № 43987701, з виконання постанови № 0340/20911/14, виданої 14.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500,00 грн. та надано боржнику - ОСОБА_1 строку для добровільного виконання до 18.07.2014 року /а.с.4,27/, що згідно з супровідним листом скеровано позивачу 10.07.2014 року /а.с.26/.
18.07.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850,00 грн., ВП № 43987701, з виконання постанови № 0340/20911/14, виданої 14.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500,00 грн., що згідно з супровідним листом 21.07.2014 року скеровано позивачу /а.с.28, 29/.
30.07.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 43987701, з виконання постанови № 0340/20911/14, виданого 14.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500,00 грн., що згідно з супровідним листом 30.07.2014 року скеровано позивачу /а.с.37, 38/.
Позивач вважаючи, що відповідач грубо порушив його права, звернувся із даним позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частиною 1 ст. 458 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність.
Частиною 1 ст. 529 МК України встановлено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною 1 ст. 534 МК України визначено, що постанови органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання.
Також ст. 535 МК України передбачено, зокрема, що постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу. Орган доходів і зборів, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.
Статтею 539 МК України передбачено, що штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
Частиною 1 ст.540 МК України встановлено, що у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова органу доходів і зборів або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 Закону № 606-XIV).
Відповідно до ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV).
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в строки, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
До матеріалів справи долучено оригінал поштового конверта у якому направлено вказану постанову до органу виконавчої служби для виконання. Згідно з відбитком штемпелю відділення поштового зв'язку, вказаний конверт прийнято до виконання 10.06.2016 року /а.с.16/.
Отже, дана постанова до ДВС надійшла після спливу строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання /а.с.21/, однак здана до установи поштового зв'язку до закінчення строку для пред'явлення такого для виконання.
Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС України, якою передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином не вважається пропущеним строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, якщо такий до його закінчення здано до установи зв'язку.
З врахуванням викладеного, вказаний виконавчий документ своєчасно скеровано для виконання.
Також слід звернути увагу на те, що позивач не оскаржує сам факт вчинення ним порушення, за результатами якого його притягнуто до відповідальності, а оспорює лише строки направлення постанови для виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судом встановлено, що усі документи направлялись позивачу на адресу: Львівська область, Старосамбірський район, м. Добр миль, вул. Галицька, 86 та вказана адреса відповідає тій, що зазначена у постанові від 14.03.2014 року. Тобто порушень державним виконавцем вимог Закону № 606-XIV в цій частині також не встановлено.
Після одержання такої постанови, 10.07.2014 року державним виконавцем Старосамбірського районного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк до 18.07.2014 року для добровільного виконання.
Щодо покликань позивача на те, що конверт, який долучено до матеріалів справи /а.с.16/, в якому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження 10.06.2014 року є неналежним доказом поштового відправлення, суд зазначає наступне.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2009 року № 270 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, розділом «Адресування поштових відправлень, поштових переказів» Правил визначено перелік інформацій, яка повинна бути зафіксованою на поштовому відправленні, поштовому переказі. Проаналізувавши вказаний розділ, судом не встановлено обов'язку зазначати вміст поштового відправлення, а доводи позивача є непідтвердженими нормами чинного законодавства.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 57 Закону № 606-XIV).
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, встановлено наявність у приватній власності позивача нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.34-36/, на яке в подальшому і накладено арешт.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій та рішень державного виконавця та безпідставність позовних вимог позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2017 року.
Суддя Кравців О.Р.