23 січня 2017 року 357/11290/16-а
Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Брагіної О.Є.; суддів Василенко Г.Ю.; Кушнової А.О.;
при секретарі судового засідання- Гай А.В.;
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ;
представника відповідача 1 - Полтєва Є.О.;
представника відповідача 2- Михайленка Ю.В.;
третьої особи- Кириченко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
третя особа - Білоцерківський об'єднаний міський вйськовий комісаріат
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби в порядку, передбаченому постановою КМУ від 25 грудня 2013 р. №975 та ст.ст.16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та ст.ст.16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог послався на наявне у нього право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок виконання обов'язків військової служби та зазначив, що листом управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Міністерства оборони України від 25.12.2015 р. №248/3/6/4131 останнім таке право не визнано.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав з підстав, викладених у мотивувальній частині заяви, просив їх задовольнити.
Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував, пояснивши свою позицію тим, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги із зазначених ним підстав, оскільки був звільнений із строкової служби в 1983 р., а інвалідність
одержав у 2008 р. Натомість, на його думку, виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність після 1 січня 2014 р.
Представник відповідача 2 та третьої особи підтримали позицію представника Міністерства оборони України.
Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши наявні у справі докази та матеріали, встановивши фактичні обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог, з огляду на таке:
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 11.11.1981 р. по 12.11.1983 р., був учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан з 09.05.1982 р. по 06.05.1983 р. При виконанні військового обов'язку отримав поранення голови (контузію).
30.112007 р., йому було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що засвідчується довідкою до акта огляду МСЕК від 30.11.2007 р. №256727. Вважаючи, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про її призначення та виплату та надав необхідні для отримання допомоги документи. Проте, листом управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Міністерства оборони України від 25.12.2015 р. №248/3/6/4131 його повідомлено про невизнання міністерством такого права у зв'язку з тим, що інвалідність йому була встановлена у 2007 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, тому право на призначення одноразової грошової допомоги згідно нової норми вказаного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у нього відсутнє.
Надаючи правової оцінки правовідносинам, які склалися між сторонами, колегія суддів зазначає наступне:
відносини сторін спору регулюються Конституцією України та Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, а також визначає права та обов'язки сторін у цій галузі.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1- 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом "б" ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). У відповідності до ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. При цьому, згідно п.3 Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, наведені норми не пов'язують встановлення інвалідності з датою звільнення особи з військової служби внаслідок передбачених законодавством підстав для отримання такої допомоги, а також з обставиною первинного чи повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.
Як вбачається з матеріалів справи, ІІ група інвалідності ОСОБА_1 була встановлена за наслідками його огляду 30.112007 р.; причиною інвалідності вказано поранення (контузія), захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивач звернулася до комісаріату із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги позаяк проходив військову службу в Лавах Радянської армії та приймав участь у бойових діях. Всі документи разом із заявою ОСОБА_1 були надіслані на адресу Київського обласного військового комісаріату та, як стверджує представник Міністерства оборони України, до Міністерства оборони не надходили.
Однак, 25.12.2016 р., начальник управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Міністерство оборони України направив Київському обласному військовому комісаріату лист №248/3/6/4131, яким зазначив, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність первинно отримав у 2008 р.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України. Аналогічні норми закріплені в ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги встановлено Кабінетом Міністрів України.
У судовому засіданні було доведено, що позивач проходив військову службу та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан у складі в/ч пп 77175 з 09.05.1982 р. по 06.05.1983 р., отримав поранення під час бойових дій, а у 2007 р. йому була встановлена ІІ група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Таким чином, позивач є особою яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а дії Міністерства оборони щодо відмови у її виплаті у вигляді оформлення листа від 25.12.2015 р. №248/3/6/4131, яким таке право не визнано, є протиправними.
Протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги прямо вказує на наявність правових підстав для зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду, задля чого колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАСУ, вийти за межі заявлених позивачем вимог.
Щодо вимог про спонукання Міністерства оборони України до призначення та виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне:
правопорядок в Україні ґрунтуються на принципі розподілу влад.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими законом критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено вищевказаний принцип.
Проте, урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відповідно до п.7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499, рішення щодо призначення допомоги або відмову в її призначенні приймає головний розпорядник коштів.
На виконання положень даного Порядку наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 №168 призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, на голову якої покладено зокрема: прийом та ведення обліку документів, поданих командирами військових частин, де проходили службу військовослужбовці, члени сімей або утриманці яких мають право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, та документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами, а також військовослужбовцям у разі заподіяння їм каліцтва під час виконання обов'язків військової служби без встановлення групи інвалідності; підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; доведення рішення, прийнятого Міністром оборони України, в Департамент фінансів Міністерства оборони України для проведення фінансування вказаних потреб.
Відповідно до вищенаведеного, пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України є рішенням розпорядника коштів.
Міністр оборони України, як головний розпорядник коштів уповноважений на прийняття рішення, на підставі документів, наданих уповноваженим органом.
Таким чином, повноваження відповідача у контексті позовних вимог щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями певного органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, окрім випадку, зазначеного у наведених положеннях судової практики Європейського суду з прав людини, наявність якого в межах розгляду даної справи не була доведена позивачем, що додатково свідчить про безпідставність позовних вимог у вказаній частині.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців".
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності 2 групи у зв'язку захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий - суддя Брагіна О.Є.
Судді: Кушнова А.О.
Василенко Г.Ю.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2017 р.