18 січня 2017 року м.Київ 810/3686/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визначити їй статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 -ї категорії з видачею відповідного посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 відмову Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області у прийнятті від неї документів та оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, із числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 визнано протиправною та зобов'язано прийняти відповідні документи, а також оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.
Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області зазначене рішення суду було виконано та направлено до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації.
Водночас, у відповідь на звернення щодо видачі їй посвідчення постраждалої категорії 1 Департаментом соціального захисту населення Київської облдержадміністрації було відмовлено у визначенні їй статусу особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та видачі відповідного посвідчення.
Як зазначає позивач, у вказаному рішенні відповідач послався на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2012 №76-VII (далі закон - №76-VII), яким виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, і що 01.01.20015 позивач не проживає на забрудненій території.
Позивач стверджує, що такі доводи відповідача суперечать чинному законодавству, а тому відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та видачі відповідного посвідчення є протиправною.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3686/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.01.2017.
У судове засідання сторони не з'явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Разом з цим, з наявних у справі рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень за № 0113325660421, № 0113325660413 судом встановлено, що про дату, час та місце судового розгляду справи позивач та відповідач були належним чином повідомлені.
18.01.2017 до початку судового засідання від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження без участі позивача та представника позивача. У вказаному клопотанні представник позивача також просив суд позовні вимоги задовольнити.
Від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав внесення змін до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильсокї катастрофи" та виключення зони посиленого радіоекологічного контролю. Отже, на думку відповідача, позивач не проживає на території забрудненої зони.
Крім того, відповідач просив суд розглядати дану справу без участі представника Департаменту.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
17.12.1993 ОСОБА_1 отримала посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4) (а.с.11).
23.02.2015 позивач отримала довідку медико-соціальної експертної комісії, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 16.02.2015 по захворюванню, пов'язаному із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.10).
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи постанови у справі № 367/4580/15-а колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду було встановлено, що в подальшому позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області з заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом від 20.03.2015 № 1260-Я Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області повідомило ОСОБА_1 про те, що з 01.01.2015 (з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ) вона вважається такою, що не проживає на забрудненій території, тому підстави для видачі їй посвідчення постраждалої першої категорії з числа постраждалих категорії 4 - відсутні. У вказаній відповіді на звернення позивача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області посилалось також на лист Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації від 23.01.2015 № 05-49-143, відповідно до якого Департаментом не будуть прийматись подання райдержадміністрацій та міськвиконкомів для оформлення громадянам посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Вважаючи, що таке рішення суб'єкта владних повноважень порушує її права, з метою їх відновлення, позивач звернувся за захистом до Ірпінського міського суду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 визнано відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області у прийнятті від ОСОБА_1 документів та оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, із числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, протиправною.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради прийняти від ОСОБА_1 документи для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, із числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (а.с.12-16).
Як стверджує позивач, 12.05.2016 її заява про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 разом із доданими до цієї заяви документами та поданням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області були направлені до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, розглянувши вказані документи позивача Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації листом № 05-59-1136 від 09.06.2016 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для видачі їй посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, посилаючись на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2012 № 76-VII (далі закон -№76-VII), яким виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому з 01.01.2015 позивач не проживає на забрудненій території. У вказаній відповіді суб'єктом владних повноважень також вказано, що поновлення розгляду порушеного права можливо лише за умови внесення відповідних змін до чинного законодавства України та при цьому, Департамент прикладає значних зусиль, щоб на законодавчому рівні врегулювати ситуацію, яка склалась та надасть можливість скористатись ОСОБА_1 своїми правами (а.с. 8-9).
Вважаючи, незаконними дії Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації щодо відмови у визнанні її постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи І, а також відмови у видачі йому відповідного посвідчення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.
Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1. До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Судом встановлено, що отримане 17.12.1993 та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_1 є діючим довічно.
Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).
За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № Закону № 796-XII.
Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключений.
Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач на час встановлення 16.02.2015 медико-соціальною експетроною комісією заключного діагнозу, який став підставою встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС позивач вже мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Суд наголошує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») встановлено, що право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.
Крім того, суд звертає увагу, що вказані зміни стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд також акцентує увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.
При цьому, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу повязана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
З наявної в матеріалах справи копії постанови від 24.03.2016 у справі № 367/4580/15-а, вбачається, що аналогічної правової позиції дотримується і Київський апеляційний адміністративний суд. Так, у вказаному рішенні колегією суддів було зазначено, що доводи суб'єкта владних повноважень відносно того, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 № 76-VІІІ виключено абзац 5 частини другої ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, що вказує на те, що позивач з 01.01.2015 не проживає на забрудненій території, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки право позивача на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а статтею 14 Закону № 796-XII.
Крім того, судом апеляційної інстанції було також вказано, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема є одночасна сукупність наступних умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) - наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що посилання державного органу на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.
Як вже зазначалось, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 у справі № 367/4580/15-а було внесено подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу - ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І.
Приписами статті 65 Закону № 796 встановлено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Отже, видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі 1 категорії у даному випадку належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації. При цьому, суд звертає увагу, що Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом державної адміністрації, діє на підставі Положення про Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 43 та відповідно до пункту 34 цього Положення серед повноважень цього органу є, зокрема, виконання таких функцій, як організація та координація роботи, пов'язаної з визначенням статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, судом встановлено, що позивач на законних підставах та з дотриманням визначеної законодавством процедури звернувся з заявою до уповноваженого органу - Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про видачу посвідчення потерпілого категорії І серії А, для чого надав передбачені законодавством документи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, викладена у листі № 05-59-1136 від 09.06.2016, у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та видачі відповідного посвідчення є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
У свою чергу, щодо позовної вимоги зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації визначити їй статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 -ї категорії з видачею відповідного посвідчення, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону № 796 визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача відповідного посвідчення є виключно дискреційними повноваженнями Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Водночас, суд враховує, що відмова відповідача у визанні ОСОБА_1 постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі їй відповідного посвідчення мотивована єдиною підставою, яка, у свою чергу, визнана судом у цій справі протиправною, а тому будь-які інші перешкоди для видачі позивачу посвідчення відсутні.
При цьому, суд зауважує, що у пункті 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" вказано, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Разом з цим, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у відповідача були наявні законні підстави для встановлення позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права (а не законності) закріплена також в статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції відносно відсутності у осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою після 01.01.2015.
У свою чергу, на підставі наявних у справі доказів та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачем доведено суду його законне право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 посвідчення відповідної категорії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з вимогами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158 - 163, 167, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Департаменту соціального населення Київської обласної державної адміністрації щодо визнання ОСОБА_1 постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видачі відповідного посвідчення постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.
3. Зобов'язати Департамент соціального населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту соціального населення Київської обласної державної адміністрації судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Панова Г. В.