26 січня 2017 року о 16 год. 36 хв.Справа № 808/3727/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н. В.,
за участю секретаря Батигіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Український графіт»,
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС,
про: визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,
Публічне акціонерне товариство "Український графіт" (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 13884 грн. 07 коп. винесену відповідачем від 29.08.2016 №Ю-5; визнати протиправним та скасувати рішення №0000401400 про застосування штрафних санкцій у сумі 6942 грн. 04 коп. винесене відповідачем від 29.08.2016.
В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що не погоджується із висновками планової виїзної перевірки, які відображені в Акті від 10.08.2016 №70/28-04-14-00/00196204 та прийнятою податковою вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій. Пояснює, що предметом договорів підряду, укладених між ПАТ «Український графіт» та громадянами, що виконували роботи, є кінцевий результат, тобто виконання підрядником обумовленої роботи, направленої на досягнення кінцевого результату. Таким чином, за вказаними вище договорами виконавець виконує роботи і саме за це отримує винагороду. Твердження відповідача, що такі договори є трудовими угодами вважає помилковим, оскільки ці угоди за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами. Зазначає, що на такі правовідносини не розповсюджуються вимоги законодавства про працю, а тому перевіряючими безпідставно зроблено висновок, що вказані трудові угоди є трудовими договорами в розумінні ст. 21 Кодексу законів про працю України. З вищезазначених підстав просить задовольнити позов у повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та додаткових письмових поясненнях (вх. №2252 від 26.01.2017), наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.
Представник відповідача проти позову заперечує, надав письмові заперечення (вх. №150 від 04.01.2017). Зокрема зазначив, що у періоді, що перевірявся, ПАТ «Український графіт» в особі заступника генерального директора з правових питань та безпеки Хіміченко В.А., діючої на підставі довіреності №01/16 від 01.01.2014, №01/16 від 01.01.2015, з громадянами було укладено договори про надання послуг. Громадяни, з якими було укладено договори про надання послуг, отримували заробітну плату за трудовими угодами, які ПАТ «Український графіт» віднесені до угод цивільно-правового характеру, в зв'язку з чим отримані за цими угодами кошти не увійшли до фонду оплати праці за трудовими угодами, чим було зменшено базу оподаткування єдиним соціальним внеском при нарахуванні та сплаті страхових внесків. На думку відповідача, ПАТ «Український графіт» ці угоди укладено відповідно до cт. 21 Кодексу законів про працю України і вони є різновидом трудового договору. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволеню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та направлень №№70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78 від 26.05.2016 відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу №110 від 18.05.2016 проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Український графіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016.
За результатами перевірки складено акт перевірки №70/28-04-14-00/00196204 від 10.08.2016 (а.с.11-25).
Як зазначено у акті перевірки, в результаті перевірки було виявлено, що на ПАТ «Український графіт» до сум заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, не включено заробітну плату за трудовими угодами, які віднесені до угод цивільно-правового характеру на загальну суму 286860,85 грн., чим було зменшено на думку відповідача базу оподаткування єдиним соціальним внеском.
Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти відображення у звітності сум винагород, нарахованим фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами встановлено, що ПАТ «Український графіт» станом на 15.04.2014 було укладено 3, станом на 31.12.2015 - 11 договорів підряду на виконання робіт/послуг охорони та чергування.
У періоді, що перевірявся ПАТ «Український графіт», в особі заступника генерального директора з правових питань та безпеки Хіміченко В.А., діючої на підставі довіреності №01/16 від 01.01.2014, №01/16 від 01.01.2015, з громадянами було укладено договори підряду однакового змісту про надання наступних робіт/послуг (мовою оригіналу): работа/услуги сторожа на территории арендованной ж/д станции Сортировочная ЗАлК; работа/услуги сторожа ЖДЦ ЗАлК; работа/услуги сторожа водооборота №1 цеха №8; работа/услуги сторожа санаторія профилактория; работа/услуги дежурного бюро пропусков.
За висновками контролюючого органу особи, з якими були укладені такі договори, отримували заробітну плату фактично за трудовими угодами, які ПАТ «Український графіт» віднесені до угод цивільно-правового характеру, в зв'язку з чим, отримані за цими угодами кошти не увійшли до фонду оплати праці за трудовими угодами, чим було зменшено базу оподаткування єдиним соціальним внеском при нарахуванні та сплаті страхових внесків. На думку перевіряючих, ПАТ «Український графіт» дані угоди укладено відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України і вони є різновидом трудового договору.
В обґрунтування свої позиції відповідач у акті перевірки зазначає, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів. За наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір. Основною ознакою, що відрізняє відносини є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. Так, на думку контролюючого органу, у п. 2.1 вищенаведених Договорів зазначені предмети договорів є процесами виконання робіт, що не можуть бути виконані з урахуванням дії принципу паритетності сторін, згідно якого виконавець не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядкові, не підпорядкований і не підконтрольний замовникові, а отже, не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності; виконавець сам організовує роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд. Зокрема відповідач акцентує увагу на тому, що строк дії договорів визначений сторонами, в той час як за цивільно-правовими договорами встановлюється тільки кінцевий термін виконання завдання, а оплата за виконання робіт здійснювалась на основі щомісячних актів приймання виконаних робіт.
У зв'язку з не включенням заробітної плати за трудовими угодами, які віднесені до угод цивільно-правового характеру, перевіряючими у акті перевірки зроблено висновок про не донарахування єдиного внеску на суму 11015 грн. 46 коп. (а.с. 21) та не утримання єдиного внеску на суму 2868,61 грн. (а.с. 22). Всього, у зв'язку із висновком перевіряючих про включення заробітної плати за угодами цивільно-правового характеру замість заробітної плати за трудовими угодами було нараховано і утримано єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами (286860,85 грн.) в загальній сумі 13884,07 грн. (а.с. 23).
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-5 від 29.08.2016 (а.с. 28) про сплату 13884 грн. 07 коп. недоїмки зі сплати єдиного внеску відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000401400 від 29.08.2016 (а.с.29), яким до ПАТ «Український графіт» застосовано штрафні санкції у розмірі 6942 грн. 04 коп., нарахованих відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із виявленням перевіркою порушення п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за наслідками якої донараховано 13884,07 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. .
За результатом адміністративного оскарження вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій рішенням Офісу великих платників податків ДФС №4958/10/28-10-10-4-33 від 06.10.2016 (а.с. 43-46) та рішенням Державної фіскальної служби України №24636/6/99-99-11-02-02-25 від 16.11.2016 (а.с. 57-58) вимога та рішення про застосування штрафних санкцій залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.
Позивач, не погодившись з прийнятими відповідачем вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-5 від 29.08.2016 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000401400 від 29.08.2016, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним рішенням, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VI (в редакції, чинній протягом періоду, що перевірявся), платниками єдиного внеску є зокрема роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п.3 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Базою нарахування внеску для зазначених платників відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно ч.5 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону (військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 4 цього Закону), встановлюється у розмірі 34,7 відсотка суми грошового забезпечення.
Частиною 7 ст. 8 Закону N 2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. До таких осіб, зокрема, відносяться фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Згідно ч. 8 ст. 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 2,6 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.
Згідно із п.1 ч.2 ст.6 Закону України №2464-VI , платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пункт 8 ст.9 Закону України №2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно положення п.3 ст.9 Закону України №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до матеріалів справи спір між сторонами виник щодо правої кваліфікації укладених позивачем угод як трудових чи угод цивільно-правового характеру.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно діючого законодавства України залучення фізичних осіб до праці можливе на умовах укладання трудового договору або шляхом укладання договорів цивільно-правового характеру (договорів підряду/надання послуг).
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на момент укладення трудових угод) (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії пільги, компенсації тощо. Натомість, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
Частинами 1-3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, представником позивача були надані суду пояснення про те, що на підприємстві позивача створені та працюють 2 спеціалізованих структурних підрозділи (цех №24 «Служба безпеки та охорони» та цех №40 «Відділ охорони»), які виконують функції охорони ПАТ «Укрграфіт», працівники яких постійно відповідно до своїх посадових обов'язків здійснюють охорону на певних контрольно-пропускних постах за якими кожен з них закріплений. В складі вказаних підрозділів працюють охоронці, які пройшли спеціальне навчання, підготовку, медичний огляд (нарколог, психолог та інш.) та з якими укладені трудові договори згідно КЗпП України.
Окрім того, відділом охорони (цех №40) надаються послуги з охорони стороннім організаціям на підставі отриманої ліцензії. В штатному розписі вказаних структурних підрозділів взагалі не передбачені посади сторожів, відтак, при виникненні необхідності, підприємство позивача мало залучити на тимчасовій основі для виконання певного завдання фізичних осіб за цивільно-правовою угодою - договору підряду.
Укладеними цивільно-правовими договорами визначені періоди часу виконання роботи/надання послуг, в межах яких підрядник зобов'язаний виконати визначену договором роботу/надати послуги. Наприклад: «з 10 вересня 2015 рок по 31 грудня 2015 року».
Розподілення виконання роботи/надання послуг у часі в зазначені періоди здійснювалося фізичною особою згідно конкретного завдання, виданого особою, відповідальною за виконання укладених договорів, видачу завдань, прийняття та оплату належно виконаних робіт/наданих послуг (заступник начальника охорони «Служби безпеки та охорони ПАТ «Укрграфіт».
Таким чином, укладення підприємством позивача з відповідними фізичними особами договорів на виконання робіт (надання послуг) було пов'язано із виробничою необхідністю, що виникла в ході поточної діяльності підприємства та мало тимчасовий характер. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
Відповідачем також суду не було доведено, що волевиявлення сторін за вказаними договорами було спрямоване на виникнення відносин трудового найму, а не цивільно-правових відносин з виконання робіт та надання послуг. Навпаки, про те, що фізичні особи усвідомлювали факт укладення саме цивільно-правового а не трудового договору свідчать наступні обставини:
- фізичні особи, з якими ПАТ «Український графіт» були укладені договори не подавали позивачу трудові книжки (так як запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами у трудовій книжці не робиться);
- з ними не укладався трудовий договір у визначеному ст. 24 КЗпП України порядку;
- вони не входили до штату підприємства;
- вони не підлягали внутрішньому трудовому розпорядку підприємства позивача. Так, п.п. 14.1 зазначених договорів передбачено, що підрядник не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку Замовника;
- вони організовували свою роботу самостійно, відповідно до виданого Замовником завдання, в обсязі та порядку, необхідному для належного виконання укладеного договору підряду;
- табелі обліку робочого часу щодо цих осіб на підприємстві не велися;
- на них не розповсюджували дію положення Колективного договору щодо гарантій і пільг працівників підприємства, отже будь-які соціальні гарантії. Так, п. 3 вказаних договорів підряду було передбачено, що підрядник під час виконання робіт/послуг не має права на отримання допомоги за соціальних страхуванням: на сплату днів тимчасової непрацездатності, а також на компенсацію за втрату працездатності внаслідок нещасного випадку під час виконання цієї роботи/послуги;
- оплата виконаних підрядником робіт здійснювалась за фактом виконання обумовленої в договорі роботи та прийняття виконаної роботи замовником відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт;
- фізичні особи при виконанні роботи діяли на власний ризик, з використанням власних засобів та методів;
- результати їх роботи визначалися після її закінчення та оформлювалися актами виконаних робіт.
Щодо зазначення у п. 2 спірних договорів підряду про те, що підрядник зобов'язаний виконувати роботу у суворій відповідності з вимогами Замовника, викладеними у нормативних документах, які діють на ПАТ «Укрграфіт», суд зазначає, що позивач є діючим промисловим підприємством з небезпечними та шкідливими умовами праці, отже під час перебування на території підприємства будь-які особи повинні виконувати вимоги з безпеки пересування по території підприємства, виконувати вимоги з безпеки праці при виконанні робіт та послуг та вимоги з охорони навколишнього середовища для того, щоб знаходячись на території підприємства не задати шкоди собі, іншим особам та підприємству.
Твердження відповідача про те, що у п. 2.1 вищенаведених Договорів зазначені предмети договорів є процесами виконання робіт, що не можуть бути виконані з урахуванням дії принципу паритетності сторін, згідно якого виконавець не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядкові, не підпорядкований і не підконтрольний замовникові, а отже, не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності є лише припущеннями перевіряючих і не відповідають дійсності. Також суд звертає увагу на той факт, що у вказаних Договорах взагалі відсутній п. 2.1, а предмет договору визначений у п. 1.
Відповідно до ч.1 ст. 827 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладені підприємством позивача з фізичними особами угоди мають всі притаманні ознаки для договорів даного виду. Укладення підприємством з фізичними особами договорів на виконання робіт (надання послуг) у будь-якому випадку пов'язано із діяльністю цього підприємства і виниклими виробничими потребами, а надання замовником завдання виконавцю, систематичність виконання робіт та оплата наданих послуг є обов'язковими умовами договорів підряду (надання послуг).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ю-5 від 29 серпня 2016 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000401400 від 29 серпня 2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» судовий збір у розмірі 1378 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова