про залишення позовної заяви без розгляду
21 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/102/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.
за участі сторін:
представник позивача - Печунка В.О.;
представника відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови в частині, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21 лютого 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено протягом 21 лютого 2017 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача ОСОБА_2, якою просить суд: "1. Прийняти позовну заяву ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" про скасування постанови в частині; 2. Скасувати постанову № 38108735 від 23.05.2013 року, яка видана Міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру під АДРЕСА_1; 3. Витребувати у Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області матеріали викнавчого провадження; 4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" понесені ним судові витрати (судовий збір) в 1600 грн., з Державного бюджету України".
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 лютого 2007 року ОСОБА_2 уклала з АКІБ "УкрСиббанк" кредитний договір №11117846000. В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 11117846000 від 14 лютого 2007 року. За умовами договорів іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитними договорами наступне нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_1. 12 грудня 2011 року АКІБ "УкрСиббанк" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2. 22 грудня 2016 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №11117846000 11117846000 від 14 лютого 2007 року ОСОБА_2 накладено арешт, а саме: - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №38108735 від 23 травня 2013 року , видана міським відділом ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції. Такі дії державного виконавця порушують права позивача, враховуючи, що він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач у попереднє судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II КАС України. Заперечення проти позову суду не надано.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку про залишення даного адміністративного позову без розгляду з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено кредитний договір №11117846000 (а.с.а.с. 13-20) та договір іпотеки за №11117846000 від 14 лютого 2007 року (а.с.а.с. 21-25).
12 грудня 2011 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТзОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого АКІБ "УкрСиббанк" свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору відступила ТзОВ "Кей-Колект" (а.с.а.с. 26-30).
Також 12 грудня 2011 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТзОВ "Кей-Колект" укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами (а.с.а.с. 32-34).
Позивач зазначає, що саме 22 грудня 2016 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно ОСОБА_2 яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №11117846000 від 14 лютого 2007 року накладено арешт, а саме: - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №38108735 від 23 травня 2013 року, видана міським відділом ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.а.с10-12), а тому ним не пропущено встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Відповідно до статті 99 частини 1 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до статті 99 частини 2 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином у даному випадку для звернення до суду із позовною заявою законодавцем встановлений шестимісячний строк і такий обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначає позивач (про що вказував суд вище) 12 грудня 2011 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТзОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого АКІБ "УкрСиббанк" свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору відступила ТзОВ "Кей-Колект"
Спірна постанова відповідачем прийнята 23 травня 2013 року. Позивач також зазначає, що про існування спірних рішень йому стало відомо лише 22 грудня 2016 року - після звернення до нотаріуса.
Суд вважає, що можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у позивача з'явилася після того, як 12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТзОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору відступила ТзОВ "Кей-Колект". Однак позивачем була проявлена тривала бездіяльність. Об'єктивних перешкод щодо можливості виявлення можливих порушень своїх прав та інтересів починаючи, зокрема, травня 2013 року у позивача не було. Це підтверджується й тим, що позивачем без будь-яких перешкод була отримана відповідна інформація при зверненні до нотаріуса лише у грудні 2016 року.
Таким чином суд вважає, що позивачем допущено пасивну поведінку, яка проявилася в тому, що тривалий час, зокрема з травня 2013 року по 22 грудня 2016 року останній не цікавився станом справ, що пов'язані з захистом його порушених прав чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до статті 155 частини 1 пункту 9 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
За наведених обставин позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови в частині- необхідно залишити без розгляду.
Керуючись статтями 99,100,121, 155, 160 частинами 3 та 7, 165, КАС України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови в частині- залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також постановлення ухвали в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених статтею 167 частиною 4 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяС.Є. Гаврилко