21 лютого 2017 року Житомир Справа № 806/574/17
Категорія 3.1.3
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г. , розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України третя особа: Городецька селищна рада Радомишльського району Житомирської області про зобов'язання внести відомості до реєстраційного обліку, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить забов'язати Підприємство (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України внести відомості до реєстраційного обліку Городоцької територіальної громади про реєстрацію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання АДРЕСА_1, одночасно із зняттям з реєстрації попереднього АДРЕСА_2.
Перевіряючи матеріали адміністративного позову суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом необхідно відмовити з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
З матеріалів справи встановлено, що фактично спір виник з правовідносин, які регулюються Цивільним процесуальним кодексом України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до змісту позовної заяви, предметом спору є житлові та цивільні правовідносини, що пов'язані із реєстрацією місця проживання позивача.
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватно-правовий характер.
Суд зазначає, що не зважаючи на те, що відповідачем у справі є фактично суб'єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин.
Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Згідно зі пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст. 165, 186, 254 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України третя особа: Городецька селищна рада Радомишльського району Житомирської області про зобов'язання внести відомості до реєстраційного обліку.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали
Суддя О.Г. Попова