24 січня 2017 року о/об 12 год. 14 хв.Справа № 808/3457/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2
(діє на підставі довіреності № 145 від 16.01.2016 року)
від відповідача - Куранова С.Г.
(діє на підставі довіреності № 528/10/08-29-10 від 10.01.2017 року)
14 листопада 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000911304 від 28 жовтня 2016 року, винесене заступником начальника Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 135 442 грн. та донараховано штрафні санкції у сумі 33 860 грн.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 08 листопада 2016 року, позивач поштою отримав податкове повідомлення-рішення №0000911304 від 28 жовтня 2016 року, винесене заступником начальника Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 135442 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 33860 грн. Зазначає, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ при придбанні товарів та отриманні послуг, пов'язаних з господарською діяльністю та при наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрованих податкових накладних. Вказує, що висновки зроблені податковим органом у акті перевірки №43/08-29-13-04/2444109216 від 05 жовтня 2016 року не відповідають дійсності, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві. Зазначає, що вимоги підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не порушував.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових заперечення, відповідно до яких зазначає, що проведеним аналізом змісту первинних документів - актів виконаних робіт за січень - квітень 2015 року встановлено відсутність інформації щодо використаної кількості людино-годин для їх виконання, що унеможливлює проведення відповідних розрахунків з урахування наданих послуг (транспортно-експедиторське обслуговування), з урахуванням незначної кількості працюючих на ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК». Таким чином, акти прийому-передачі робіт мають дефект змісту, у зв'язку з чим не відповідають дійсності, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстрованого Міністерством Юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704) спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що приводить до висновку стосовно неможливості отримання зазначених послуг від ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК». Зазначає, що за результатами аналізу баз даних податкового органу по ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, операції ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного. Враховуючи об'єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів, та наданих послуг, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, вбачається можливим зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності. Все це свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні. Таким чином, зазначає, що Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяла відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав.
В судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 24 січня 2017 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Запорізької ОДПІ, інспектором податкової та митної справи І рангу, Щербахою Євгеном Сергійовичем на підставі підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.2 статті 78 Податкового Кодексу України, та відповідно до наказу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16 вересня 2016 року №545, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 209 721 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 209 721 грн. за червень 2016 року, відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9125125191 від 20 липня 2016 року).
За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки №43/08-29-13-04/2444109216 від 05 жовтня 2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2016 року».
Висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення 14.1.36, підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до:
- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2016 року на суму 3136 грн.;
- завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 року на 209 721 грн.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті, позивачем подано до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення до акту перевірки № 17/10 від 17 жовтня 2016 року.
За результатами розгляду скарги, висновки акту № 43/08-29-13-04/2444109216 від 05 жовтня 2016 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2016 року, викладно в наступній редакції:
4.1 Перевіркою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення 14.1.36, підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 року на 135 442,00 грн.
На підставі акту та з урахуванням заперечень на акт перевірки Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області було винесено податкове повідомлення - рішення №0000911304 від 26 жовтня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 135 442 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 33 860,50 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Так позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК» до суду надано:
- генеральний договір №02/2014 від 02 січня 2014 року;
- заявки на 23 грудня 2014 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявку на 14 січня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявку на 19 січня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявку на 06 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявки на 06 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявки на 12 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявку на 13 березня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявку на 26 березня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявки на 26 березня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявки на 03 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявки на 02 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року;
- додатки №13/01/1 від 13 січня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додаток №29/01/3 від 29 січня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додаток №04/02 від 04 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додатки №19/02/1 від 19 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додатки №24/02/3 від 19 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додаток №30/03/1 від 30 березня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додатки №07/04/02 від 07 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додаток №06/04/1 від 06 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додаток №16/04/04 від 16 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додаток №16/04/05 від 16 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року;
- рахунок фактуру №ДЛ-0001554 від 14 січня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001551 від 14 січня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001568 від 30 січня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001571 від 05 лютого 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001583 від 20 лютого 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001580 від 20 лютого 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001597 від 25 лютого 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001623 від 31 березня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001631 від 08 квітня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001632 від 08 квітня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001627 від 08 квітня 2015 року; рахунок фактуру №ДЛ-0001644 від 17 квітня 2015 року;
- Акт №ДЛ-0001554 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001551 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001568 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001571 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001583 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001580 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001597 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001623 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001631 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001632 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001627 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001643 здачі прийняття робіт (надання послуг); Акт №ДЛ-0001644 здачі прийняття робіт (надання послуг);
- звіти про виконані роботи від 14 січня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіт про виконані роботи від 30 січня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіт про виконані роботи від 05 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіти про виконані роботи від 20 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіт про виконані роботи від 25 лютого 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіт про виконані роботи від 30 березня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіти про виконані роботи від 07 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; звіти про виконані роботи від 17 квітня 2015 року до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року;
- податкову накладну №1 від 15 січня 2015 року; податкову накладну №17 від 31 січня 2015 року; податкову накладну №3 від 09 лютого 2015 року; податкову накладну №12 від 23 лютого 2015 року; податкову накладну №17 від 26 лютого 2015 року; податкову накладну №15 від 31 березня 2015 року; податкову накладну №4 від 10 квітня 2015 року; податкову накладну №5 від 17 квітня 2015 року;
- платіжне доручення №17 від 15 січня 2015 року; платіжне доручення №65 від 09 лютого 2015 року; платіжне доручення №77 від 23 лютого 2015 року; платіжне доручення №80 від 26 лютого 2015 року; платіжне доручення №97 від 09 квітня 2015 року; платіжне доручення №98 від 09 квітня 2015 року; платіжне доручення №102 від 09 квітня 2015 року;
- квитанцію №1 від 10 лютого 2015 року про реєстрацію податкової накладної; квитанцію №1 від 03 березня 2015 року про реєстрацію податкової накладної; квитанцію №1 від 05 березня 2015 року про реєстрацію податкової накладної; квитанцію №1 від 09 квітня 2015 року про реєстрацію податкової накладної; квитанцію №1 від 20 квітня 2015 року про реєстрацію податкової накладної; квитанцію №1 від 30 квітня 2015 року про реєстрацію податкової накладної.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі іменується - ПК України).
Як встановлено приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Тобто, законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Суд не приймає посилання податкового органу про те, що перевіркою не підтверджено отримання ФОП ОСОБА_1 послуг від ТОВ «ДАМАС ЛОГІСТИК» у січні 2015 року на суму 117410,12грн. у т.ч. ПДВ 19568,35 грн., у лютому 2015 року на суму 276094,54 грн. у т.ч. ПДВ 46015,75 грн., у березні 2015 року на суму 74017,10 грн. у т.ч. ПДВ 12336,18 грн., у квітні 2015 року на суму 418088,58 грн. у т.ч. ПДВ 69681,43 грн.
Позивачем до матеріалів адміністративної справи на підтвердження факту придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності надано: генеральний договір №02/2014 від 02 січня 2014 року; заявки до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; додатки до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; рахунки фактур; Акти здачі прийняття робіт (надання послуг); звіти про виконані роботи до генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування №02/2014 від 02 січня 2014 року; податкові накладні; платіжні доручення; квитанції про реєстрацію податкової накладної.
Перевезення отриманого вантажу здійснювалось ПП «Агрофірма Анастасія плюс» відповідно до умов договору перевезення вантажу та підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними серії А №276293, №276297, №276294, №276295, №276296, №276300, №318352, №318551, №276266, №276274, №318355, №318364, №318359, № 318357, CMR6321, №318360.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі іменується - Закон України № 996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону України № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі іменується - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини другої статті Закону України № 996-XIV та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктами 2.15 та 2.16 пункту 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, всі надані до перевірки первинні документи складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не суперечать вимогам Податкового кодексу України.
Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є дефектними або підробними та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.
Отже, отримані послуги були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі наданих первинних документів, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення №0000911304 від 28 жовтня 2016 року, яким ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 135 442,00 грн. та донараховано штрафні санкції у сумі 33 860,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000911304 від 28 жовтня 2016 року, винесене Заступником начальника Запорізької ОДПІ у ГУ ДФС у Запорізькій області, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 код НОМЕР_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 135 442,00 грн. та донараховано штрафні санкції у сумі 33 860,00 грн.
Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1693 (одна тисяча шістсот дев'яносто три) гривні 05 копійки.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.
Суддя Д.В. Татаринов