21 лютого 2017 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.
секретар: Герман Я.І.
з участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Юзьківа М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2017 року у справі за заявою Чернівецької міської ради про роз'яснення судового рішення, -
Чернівецька міська рада у січні 2017 року звернулася до суду із заявою про роз'яснення рішення, в якій посилалася на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2015 року у справі №727/3357/14-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, Чернівецького міського голови про визнання незаконним розпорядження секретаря Чернівецької міської ради, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З метою повного виконання вказаного судового рішення ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2016 року у справі №727/3357/14-ц змінено спосіб та порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2015 року, зокрема стягнуто з міського бюджету м. Чернівці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 травня 2014 року по 21 серпня 2015 року в розмірі 98 616,87 грн. без врахування податків та
№22-ц/794/294/17 Головуючий у 1 інстанції: Мамачин П.І.
Категорія:53 Доповідач: Литвинюк І.М.
обов'язкових платежів та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2014 року по 25 травня 2014 року в розмірі 9 528,20 грн..
Заявник зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Даний порядок передбачає процедуру безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету, а також безспірне списання коштів з рахунків боржника.
З резолютивної частини вказаної вище ухвали, якою змінено спосіб та порядок виконання судового рішення, не зрозуміло з яких надходжень чи з яких рахунків повинно відбутись безспірне списання коштів.
Просив винести ухвалу про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2016 року та ухвали Шевченківського районного суд м. Чернівці від 04 жовтня 2016 року, якою змінено спосіб та порядок виконання даного судового рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви Чернівецької міської ради про роз'яснення рішення.
Чернівецька міська рада в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2016 року та ухвали Шевченківського районного суд м. Чернівці від 04 жовтня 2016 року, якою змінено спосіб та порядок виконання даного судового рішення.
Посилається на те, що з резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2016 року не зрозуміло, з яких надходжень чи з яких рахунків, якого розпорядника повинно відбутись безспірне списання коштів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чернівецької міської ради задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Чернівецька міська рада в своїй заяві про роз'яснення рішення не посилається на обставини, які роблять рішення незрозумілим, рішення суду від 21 серпня 2015 року є обґрунтованим та зрозумілим. Також зазначив, що роз'яснення ухвали як форми судового рішення відповідно до вимог ст. 221 ЦПК України судом не передбачено.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2015 року у справі №727/3357/14-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, Чернівецького міського голови про визнання незаконним розпорядження секретаря Чернівецької міської ради, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано незаконним та скасовано розпорядження секретаря Чернівецької міської ради від 24 грудня 2013 року №903-к про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок №1». Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» з 31 грудня 2013 року. Стягнуто з місцевого бюджету Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 травня 2014 року по 21 серпня 2015 року в розмірі 98616,87 грн., без врахування податків та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2016 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 серпня 2015 р., зокрема стягнуто з міського бюджету м. Чернівців на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 травня 2014 року по 21 серпня 2015 року в розмірі 98 616,87 грн. без врахування податків та обов'язкових платежів та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2014 року по 25 травня 2014 року в розмірі 9 528,20 грн..
Відповідно до положень ч.1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Системний аналіз змісту зазначеної норми права свідчить про те, що роз'ясненню підлягають виключно тільки рішення суду, ухвалені по суті позовних вимог.
Така позиція міститься у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», де зазначено, що відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
З аналізу доводів зави Чернівецької міської ради про роз'яснення рішення суду та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вбачається, що усі поставлені апелянтом питання стосуються лише процедури виконання рішення суду, однак жодним чином не обґрунтовують наявності підстав для роз'яснення рішення суду. Саме рішення є чітким та зрозумілим і не містить жодних посилань, які допускають його двояке трактування. За таких умов, передбачені законом підстави для постановлення ухвали про роз'яснення рішення суду в даному випадку відсутні, що цілком обґрунтовано встановив й суд першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до неправомірності постановленої ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2016 року та її роз'яснення. Однак роз'яснення ухвали суду ні ст. 221 ЦПК України, ні чинними нормами процесуального закону не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: