Номер провадження 2/754/1087/17 Справа №754/11202/16-ц
Іменем України
20 лютого 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю секретаря Шевчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовують наступним.
ОСОБА_4 - відповідач по справі є колишнім чоловіком ОСОБА_1 В шлюбі вони перебували з 14.10.1989 року по 11.05.2005 року. Від шлюбу мають двох спільних доньок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Станом на 18.05.2004 року сторонам по справі в рівних долях належало 30/100 долі квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.05.2004 року, виданого відділом приватизації Деснянської в м. Києві РДА.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2007 року (справа №2-98/2006) припинено право ОСОБА_4 на ? частину власності у спільному майні - кімнаті АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на припинену 1/4 частину власності у спільному майні - кімнаті АДРЕСА_1. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за вказану частину квартири в сумі 54148 грн. на депозитний рахунок суду. Рішення суду в цій частині було виконано ОСОБА_1 добровільно.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.11.2008 року рішення Деснянського районного суду м. Києва залишено в силі.
Починаючи з червня 2005 року відповідач залишив місце проживання, його особистих речей в квартирі не залишилось, участі в сплаті комунальних та інших витрат по утриманню квартири він не несе.
Теперішнє відоме місце проживання відповідача: с. Трубіївка, Ружинський р-н, Житомирська обл.
Перешкод у користуванні квартирою позивачі відповідачу не чинили. Відповідач виїхав зі спільної квартири добровільно, за власною волею житлом не користується. Позивачі вважають, що відповідач порушує їх права та інтереси як власників цієї квартири, зокрема, вони вимушені нести матеріальні витрати по сплаті комунальних послуг з урахуванням факту реєстрації в квартирі відповідача. Крім того, позивачі не мають можливості отримати субсидію на сплату комунальних послуг, оскільки процедура її оформлення вимагає надання відомостей про доходи усіх зареєстрованих в квартирі повнолітніх осіб. Також позивачі можуть мати труднощі з продажем квартири через факт реєстрації в ній відповідача. На підставі вищевикладеного, позивачі були змушені звернутися з позовом до суду.
Відповідно до позовної заяви, позивачі просять усунути перешкоди у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги за викладених в позові обставин та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 25-26).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39), а також конверт, який повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 48).
За даних обставин, заслухавши думку позивача ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, а тому визнає причини його неявки неповажними та вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів, згідно вимог ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт не проживання відповідача у кімнаті АДРЕСА_1 протягом більш ніж десяти років, зазначили, що перешкод відповідачу у користуванні вищезазначеною квартирою не чинилось.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії дубліката свідоцтва про право власності на житло (а.с. 12), квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 30/100 долі квартири належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в рівних долях.
З копії паспорта серії НОМЕР_1 вбачається, що 31.05.2005 року зареєстровано розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 6-7).
Згідно копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2007 року (справа №2-98/2006 р.), припинено право ОСОБА_4 на ? частину власності у спільному майні - кімнаті АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на припинену 1/4 частину власності у спільному майні - кімнаті АДРЕСА_1. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за вказану частину квартири в сумі 54148 грн. рахунок грошей, котрі внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду (а.с. 15-16).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2007 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2007 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників - відмовлено (а.с. 17-18).
Ухвалою Верховного Суду України від 26.11.2008 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2007 року - скасовано, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2007 року - залишено в силі (а.с. 19-20).
Судом також встановлено, що ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 (а.с. 9).
Відповідно до довідки форми №3 від 22.08.2016 року, виданої ОСББ «Добробуд», у кімнаті АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (власник особового рахунку), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (колишній чоловік) (а.с. 10).
Згідно довідки №492 від 22.08.2016 року, виданої ОСББ «Добробуд», ОСОБА_4 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_1 протягом останніх трьох років (а.с. 11).
Відповідно до відомостей, наданих Деснянським УП ГУНП у м. Києві в листі №22/125/49-2017 від 06.01.2017 року, заяви чи звернення в період з 2013 по 2016 роки ОСОБА_4 про чинення перешкод у користуванні кім. АДРЕСА_1 до Деснянського УП ГУНП в м. Києві не надходили (а.с. 49).
Факт не проживання ОСОБА_4 протягом тривалого часу в кімнаті АДРЕСА_1 підтверджується також актами, затвердженими Головою правління ОСББ «Добробуд» від 28.12.2016 року, 26.01.2017 року та 17.02.2017 року.
З листа Голови правління ОСББ «Добробуд» вбачається, що ОСОБА_4 протягом 2013-2016 рр. за адресою: АДРЕСА_1 не проживав, до правління ОСББ «Добробуд» зі скаргами про те, що йому перешкоджають користуватись кімнатою не звертався.
Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Виходячи зі змісту ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач не проживає у вищезазначеному житловому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, а саме більше одного року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169 ч. 4, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди в користуванні кімнатою АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: