2/754/3249/17
Справа № 754/2083/17
Іменем України
17 лютого 2017 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дитини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою ст.4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ передбачена ст.15 ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тому суд зобов'язаний встановити наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст.119, 120 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Позивачем всупереч вказаних норм права в позові не викладені обставини як підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені усі обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто саме, які права позивачки порушені та підлягають захисту, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і в який саме спосіб, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Докази надаються у встановленій процесуальним законом формі. Недотримання (порушення) форми отримання (надання) доказів обумовлює те, що вони при вирішенні судом справи до уваги братись не будуть. Крім того, докази мають відповідати певним вимогам, тобто мають бути належними та допустимими. Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких містяться фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. У цивільному процесі основоположними засобами доказування, серед інших, є письмові докази. Проте до матеріалів позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження доводів, викладених в позовній заяві.
Як роз'яснено в п. 7 Постанови № 2 від 12 червня 2009 року Пленуму Верховного суду України, позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Як вбачається з позовної заяви, у прохальній частині позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, проте у мотивувальній частині позовної заяви вбачається, що позивачем окреслено предмет позову, як зміна розміру аліментів.
При цьому, вважаю необхідним звернути увагу позивача на ту обставину, що, звертаючись із позовною заявою про стягнення аліментів - підсудність даної справи можлива за вибором позивача відповідно до ст. 110 ЦПК України, та позивач звільнена від сплати судового збору за ЗУ "Про судовий збір", однак дані вимоги законодавства не розповсюджуються на вимоги про зміну вже стягнутих за рішенням суду розміру аліментів.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.07.2012 року її позовні вимоги до ОСОБА_2, про стягнення аліментів задоволено та стягнуто на її користь на утримання дитини 500,00 грн. щомісячно, однак вказаної грошової суми недостатньо для належного утримання дитини.
В той же час на підтвердження вказаного не долучає до матеріалів позовної заяви вищевказаного рішення з відміткою про те, що воно набрало законної сили.
Згідно ст.121 ЦПК України суддя встановивши, що заяву подано без додержання вимог ст.119 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк на усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст.119 - 121, 208, 209 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без руху.
Запропонувати позивачу не пізніше трьох діб з дня отримання копії ухвали усунути вказані в ухвалі недоліки, шляхом подання до канцелярії суду (м. Київ, пр. Маяковського, 5-В), належним чином оформлену позовну заяву, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.Г. Таран