04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" лютого 2017 р. Справа№ 910/18030/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016
у справі № 910/18030/16 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О.,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
2) Національний Банк України,
3) ОСОБА_5,
4) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
за участю представників сторін:
від позивача: представник Шабліовська В.В. (довіреність № 52 від 19.12.2016);
від відповідача: представник Онофріюк Д.В. (довіреність б/н від 11.01.2017);
від третьої особи-1: представник Голік О.А. (довіреність № 27-48339/16 від 28.12.2016), представник Шевченко П.В. (довіреність № 27-21/17 від 03.01.2017);
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
від третьої особи-4: не з'явився,
Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (надалі - позивач, ПАТ «УПБ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (надалі - відповідач, ТОВ «ФК Аурум Фінанс») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме, договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6272.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - третя особа 1), Національний Банк України (надалі - третя особа 2), ОСОБА_5 (надалі - третя особа 3) та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович (надалі - третя особа 4).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», є нікчемним в силу положень пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України є підставою для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання ТОВ «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь ПАТ «УПБ» права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення та оригінали документів, отримані згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015 за зобов'язаннями боржника - ОСОБА_5.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 позов задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" повернути Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" оригінали документів, які останній отримав згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_5: Кредитний договір №464 від 05.07.2007, Додатковий договір від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору №464 від 05.07.2007, Іпотечний договір від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, посвідчений від 09.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №1223, Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №2359, Витяг з державного реєстру правочинів №2202255 від 23.03.2006. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» витрати зі сплати судового збору в сумі 3508,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №910/18030/16 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я., розгляд справи призначено на 15.02.2017.
14.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа 1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, 14.02.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
У судовому засіданні 15.02.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача та третьої особи 1 проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду законним та мотивованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи 2, 3, 4 своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам відповідних поштових відправлень.
Вислухавши думку представників сторін та третьої особи 1 щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноважених представників третіх осіб 2, 3, 4, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначених учасників судового процесу.
15.02.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (в тексті договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (в тексті договору - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_5 (боржник), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором №464 від 05.07.2007 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього та іпотечним договором від 13.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 6818, предметом якого є іпотека належного боржнику нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1, та має загальну площу 68,30 кв.м., житлову площу 36,30 кв.м., укладеними між Відкритим акціонерним товариством «Українській професійний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українській професійний банк», та ОСОБА_5 (пункт 1.1. договору).
Згідно з пунктом 2. договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в пункті 3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.
За умовами пункту 3. договору про відступлення права вимоги, заборгованість за Кредитним договором становить 233 869,27 грн.
Відповідно до пункту 5. зазначено договору за відступлення права вимоги за Кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 233 869,27 грн, без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; № рахунку: НОМЕР_1; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: «Оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015».
Права вимоги за Кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (пункт 6. договору).
Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514, частини 1 статті 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2015 на виконання умов договору відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі прав вимоги, відповідно до пункту 3 якого сторони підтвердили, що розрахунки за договором здійснені в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» було віднесено до зазначеної категорії.
На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28.05.2015 №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк», згідно з яким Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.
Місцевим судом встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Пантіною Л.О. від 29.05.2015 №26/ТА було призначено проведення перевірки договорів (інших правочинів), укладених Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На засіданні комісії з перевірки договорів, результати якого оформлені протоколом від 24.07.2015 №8, було виявлено порушення норм чинного законодавства України при укладенні спірного договору про відступлення права вимоги від 26.05.2016.
Так, постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ ПАТ «Український професійний банк» було віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку, зокрема, заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку (десятий абзац пункту 3. Постанови НБУ №293/БТ).
Договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015 було укладено під час дії обмежень, запроваджених вищевказаною Постановою, при цьому у цей період укладення таких договорів було заборонено, оскільки за своєю суттю вказаний договір мав на меті задоволення вимог кредитора банку - ТОВ «ФК Аурум Фінанс».
Крім того, розрахунки за договором про відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, на рахунки 2909 («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами») позичальника банку, тобто не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному Банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою НБУ №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України.
Також умови спірного договору про відступлення прямо передбачають передачу ТОВ «ФК Аурум Фінанс», що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та надає кредитору банку - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» переваги перед іншими кредиторами.
За таких обставин, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) встановлено, що договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6256, є нікчемним згідно зі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 4 ст. 38 вказаного Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Матеріалами справи підтверджується, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Пантіною Л.О. Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» було надіслано повідомлення від 03.08.2015 №01-10/3279 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6272, в якому позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015).
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо повернення позивачу документації, яка була отримана ним на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, який, за його твердженнями, є нікчемним на підставі пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про нікчемність спірного договору та, відповідно, наявність підстав для застосування наслідків його недійсності, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи підстави нікчемності договору позивач вказує, що прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від відповідача з його поточного рахунку в банку, останнім було порушено вимоги постанови Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні були проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, в той час як всі розрахунки за спірним договором проводились через внутрішні рахунки банку.
Крім того, позивач стверджує, що банк, уклавши договір, безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), оскільки, враховуючи відсутність у банку грошових коштів на власних рахунках, фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції, а саме здійснені облікові записи по рахунку відповідача.
Також ПАТ «Український професійний банк» зазначає, що умови договору відступлення прямо передбачають передачу контрагенту (відповідачу у справі), що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договорами забезпечення, отже, надають кредитору переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку.
Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема, з таких підстав (пункти 1,2,7):
- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Уповноваженою особою Фонду було направлено відповідачеві повідомлення про нікчемність правочинів від 03.08.2015 №01-10/3268, в якому повідомлено про нікчемність договору відступлення права вимоги, а також витребувано отримані за умовами вказаного договору оригінали документів, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0200224899121 з відміткою відповідача про отримання 13.08.2015.
Відповідно до частини 5 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною 3 цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Дана вимога Закону відповідачем не була виконана, витребуваних оригіналів документів позивачеві не було повернуто, що і спонукало позивача звернутися до суду з цим позовом.
З витягу з протоколу №8 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) вбачається, що спірний правочин підпадає під критерії нікчемності, визначені пунктами 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а як на підставу для віднесення їх до нікчемних Уповноваженою особою Фонду зазначено, що станом на дату укладення таких договорів відповідач був кредитором позивача, зокрема, за договором №315-УОК на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та Депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015.
Разом з цим, спірним договором про відступлення права вимоги позивач відступив відповідачу право вимоги за Кредитним договором від 05.07.2007 №464, Додатковим договором від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору, Іпотечним договором, посвідченим 13.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №6818, Договором про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, посвідченим від 09.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №1223, фактично надавши відповідачу як кредитору позивача переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, апелянт зазначає, що спірний правочин був оплатним, а тому останній не може бути віднесено до нікчемних на підставі вказаного пункту. При цьому, доказами оплатності такого правочину, на його думку, є платіжне доручення від 27.05.2015 №68, відповідно до якого відповідач перерахував на рахунок позивача 233 869,27 грн за відступлення права вимоги.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказане платіжне доручення фактично виконано не було, а тому позивач на підставі спірного правочину безоплатно здійснив відчуження майна.
Так, в силу приписів Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
У свою чергу, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Разом з тим, пункт 1.12. вказаної Інструкції визначає алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.
Відповідно до вказаного пункту банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.
Тобто законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується, адже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.
Крім того, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування вище наведеного.
З матеріалів справи, зокрема, з довідки Національного Банку України від 18.07.2016 №55-0004/59610, вбачається, що залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» станом на 27.05.2016 становить 43 805,61 грн. Наведене свідчить, що кошти за відступлення права вимоги фактично не надійшли на кореспондентський рахунок позивача.
Щодо доводів позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на пункт 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вказаного пункту, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, за якими банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Позивачем не надано доказів того, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.
Судом першої інстанції правильно відхилено доводи позивача про те, що ПАТ «УПБ» було укладено ряд договорів із відповідачем, внаслідок чого він став неплатоспроможним, оскільки, виходячи з предмету та підстав позову, суд не вправі досліджувати правовідносини позивача та відповідача, які виходять за межі предмету доказування у даній справі.
Щодо тверджень позивача про нікчемність спірного договору на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами вищевказаного пункту правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором №315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та за Депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015 відповідач перерахував на депозитний рахунок (відкритий в ПАТ «УПБ») 10 000 000,00 грн.
Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Разом з цим, позивач зазначив, що за вказаним депозитним договором повернення коштів відповідачеві не відбулось, оскільки на кореспондентському рахунку позивача станом на 25.05.2015 залишок грошових коштів становив лише 160 890,97 грн, а станом на 27.05.2015 - 43 805,61 грн.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів на кореспондентському рахунку станом на 25.05.2015, фактично, меморіальний ордер від 25.05.2015 №22998266 виконано не було, як і платіжне доручення відповідача №68 від 27.05.2015. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.
Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас відповідач, будучи кредитором позивача за укладеним з ним депозитним договором, розрахувавшись за договором відступлення права вимоги від 26.05.2016, отримав від позивача майнові вимоги до ОСОБА_5 за Кредитним договором від 05.07.2007 №464 та Іпотечним договором від 13.07.2007, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення частини своїх майнових вимог перед іншими кредиторами ПАТ «УПБ», які не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» на законних підставах, в силу приписів пунктів 1,7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», віднесла договір відступлення права вимоги до нікчемних.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути оригінали документів, які останнє отримало згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015 за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6272.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь ПАТ «Український професійний банк» право майнової вимоги за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що така позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту права, оскільки майнові права, хоча за приписами статті 190 Цивільного кодексу України, є майном, однак є неспоживною річчю, а тому не може бути фізично повернуто позивачу.
З огляду на те, що договір відступлення права вимоги є нікчемним, право вимоги, що є об'єктом такого договору, вважається таким, що не перейшло до нового кредитора, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №910/18030/16 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №910/18030/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №910/18030/16 залишити без змін.
3. Матеріали №910/18030/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Г.А. Жук
С.Я. Дикунська