04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" лютого 2017 р. Справа№ 910/25547/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Корзаченко В.М. - дов. б/н від 04.01.2017
від відповідача Аліменко О.Ю. - дов. б/н від 28.03.2016
від третьої особи не з'явились
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.10.2016 (головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді:
Грєхова О.А., Марченко О.В.)
у справі № 910/25547/14
за позовом Приватного підприємства «Автомагістраль»
до Служби автомобільних доріг у Київській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство автомобільних доріг України
(Укравтодор)
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/25547/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Служби автомобільних доріг у Київській області на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» інфляційні втрати у розмірі 3 806 602, 91 грн., 3% річних у розмірі 200 350, 07 грн., судовий збір у розмірі 33 948, 37 грн., 19 660, 80 грн. витрат на оплату судової експертизи.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, оскільки договором не передбачено строків здійснення відповідачем оплати за фактично виконані роботи, а позивачем не направлялися вимоги щодо їх оплати, строк оплати робіт за спірним договором не настав. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/25547/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи призначено на 10.01.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 клопотання Приватного підприємства «Автомагістраль» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи № 910/25547/14 відкладено на 24.01.2017.
24.01.2017 в період з 10 год. 15 хв. до 13 год. 15 хв. із приміщення Київського апеляційного господарського суду було проведено евакуацію працівників суду та інших присутніх осіб, в тому числі представників учасників судового процесу, в зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі, про що складено Акт Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та Акт Вибухотехнічного управління Головного управління Національної поліції у місті Києві про перевірку об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 24.01.2017.
Після закінчення перевірки приміщення Київського апеляційного господарського суду представники учасників судового процесу до суду не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 14.02.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи.
Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Оскільки явка в судове засідання представника третьої особи обов'язковою не визнавалась, його неявка не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, відтак апеляційний суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечував, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ПП «Автомагістраль» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 8 625 690,39 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що згідно договору №31Д-14 на виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 21+200-км 22+900, Київська область від 10.01.2014 (далі Договір) позивачем виконано визначені Договором роботи на загальну суму 7 436 317,14 грн., про що складено відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3, які надіслані на адресу відповідача, однак не були ним оплачені, тому у відповідача виникла відповідна заборгованість перед позивачем.
В додаткових поясненнях по справі позивач зауважив, що між сторонами був укладений договір №35Д-11 на виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 21+200-22+900 від 15.12.2011, роботи по якому виконувались в 2012 - 2013 роках, з яких прийнято та профінансовано робіт на суму 5 491 425,55 грн., тоді як виконано на загальну суму близько 7 млн. грн., які не було прийнято замовником за відсутністю фінансування по даному об'єкту. Згідно завдання на коригування проектної документації №10-1/12 від 01.08.2013 проект капітального ремонту автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 21+200-22+900 було скориговано та затверджено з урахуванням обсягів виконаних, але не прийнятих та не профінансованих робіт у 2012-2013 роках, а відповідно до скоригованої проектно-кошторисної документації між замовником та підрядником було укладено новий договір №31Д-14 на виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 21+200- 22+900, Київська область (залишки робіт та додаткові роботи) від 10.01.2014, до якого було включено зазначені обсяги робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор).
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/25547/14 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання щодо обсягу та вартості виконаних ПП «Автомагістраль» робіт за Договором з урахуванням скоригованої проектно-кошторисної документації, а також щодо розміру документально підтвердженої заборгованості Служби автомобільних доріг у Київській області перед ПП «Автомагістраль» за виконані роботи за Договором тощо та зупинено провадження у справі №910/25547/14 до надання висновків судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 в зв'язку з надходженням до Господарського суду міста Києва листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком №6633/16-42 від 31.05.2016, складеного за результатами проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8549/16-45 від 19.08.2016 з повідомленням про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи в зв'язку з ненаданням експерту додаткових матеріалів, несплатою вартості експертизи та поверненням матеріалів справи №910/25547/14 до суду, поновлено провадження у справі №910/25547/14.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог через оплату відповідачем основного боргу в розмірі 7 436 317,14 грн. (09.11.2015 - 3 385 916,19 грн. та 08.12.2015 - 4 050 400,95 грн.), просив стягнути з відповідача лише інфляційні втрати в розмірі 3 806 602,91 грн. та 3% річних в розмірі 200 350,07 грн., заяву прийнято судом до розгляду.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що починаючи з червня 2014 року позивач неодноразово надсилав йому акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 до Договору, в тому числі і як додатки до вимог від 12.06.2014 № 255 і від 12.08.2014 № 464. Крім цього, 29.08.2014 позивач надав відповідачу акти та довідки на загальну суму 7 436 317,14 грн., які були підписані відповідачем та включені до реєстру договорів 19.12.2014, ці акти та довідки по формі КБ-2в та КБ-3 були надані без будь-яких вимог щодо строків їх оплати і до грудня 2015 року такі вимоги не пред'являлися. Після надходження фінансування із держбюджету на казначейський рахунок відповідача у листопаді - грудні 2015 року сума боргу в розмірі 7 436 317,14 грн. була сплачена відповідачем. На думку відповідача, оскільки він прийняв згадані роботи по формам КБ-3 і КБ-2в від 29.08.2014 і оплатив їх в повному обсязі, фактично спір між сторонами вирішено в досудовому порядку, позовні вимоги є безпідставними за відсутністю предмету спору.
Як встановлено матеріалами справи, між ПП «Автомагістраль» (підрядником, позивачем) та Службою автомобільних доріг у Київській області (замовником, відповідачем) було укладено Договір з додатковою угодою №1 від 10.01.2014 (далі - Додаткова угода), відповідно до яких підрядник зобов'язався до грудня 2015 року виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 21+200 - км 22+900, Київська область (залишки робіт та додаткові роботи), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (п.1.1 Договору).
Згідно п. 1.2. Договору найменування робіт: «ДБН Д.1.1 - 1 - 2000. Капітальний ремонт автомобільної дороги М-07 Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 21+200 - км 22+900, Київська область (залишки робіт та додаткові роботи)»
Склад та обсяги робіт, що є предметом Договору, визначаються на підставі затвердженої проектної документації (п. 1.4 Договору).
За умовами п. п. 3.1., 3.3. Договору його ціна становить 33 058 263,71 грн., в тому числі 5 509 710,62 грн. ПДВ, вартість робіт визначається, як фактична вартість виконаних і прийнятих замовником робіт.
Розрахунки проводяться після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 25 числа поточного місяця. Приймання робіт здійснюється відповідно до фактичного періоду їх виконання. Оформлення календарних дат реєстрації форм (форми № КБ-2в та № КБ-3) відбувається відповідно до діючого порядку реєстрації згаданих форм, визначених Державною казначейською службою України. Замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за виконані роботи на підставі документів (п. 4.1.), підписаних уповноваженими представниками сторін в межах обсягів надходження коштів від Головного розпорядника коштів державного бюджету та інших джерел фінансування (п. п. 4.1, 4.2. Договору).
Замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п.6.1.1 Договору), своєчасно приймати виконані роботи згідно з актом прийняття виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) підписаних підрядником (п.6.1.2 Договору).
Відповідно до п. 6.4.1. Договору підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року (п.10.1 Договору).
За приписами п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.
За договором підряду згідно ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Зобов'язання на підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір на підставі ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем виконано узгоджений сторонами обсяг робіт, про що складено відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
13.06.2014 позивачем на адресу відповідача надіслано акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 7 741 276,01 грн. із вимогою за вих. №255 від 12.06.2014 про їх підписання, які відповідач отримав 16.06.2014 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0735100025663.
Листом за вих. №10с/1882 від 04.07.2014 відповідач висловив зауваження стосовно надісланих позивачем актів по формі КБ-2в та довідок по формі КБ-3.
12.08.2014 позивачем на адресу відповідача надіслано акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 7 436 317,14 грн. із вимогою за вих. №464 від 12.08.2014 про їх підписання, які відповідач отримав 18.08.2014 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0735100031280.
Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.2 Договору сторони погодили, що замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за виконані роботи на підставі документів, визначених п. 4.1., підписаних уповноваженими представниками сторін в межах обсягів надходження коштів від Головного розпорядника коштів державного бюджету та інших джерел фінансування.
Оскільки повторна письмова вимога позивача з актами виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат були отримані відповідачем 18.08.2014, згідно умов Договору (п. п. 4.1., 4.2.) останній повинен був оплатити виконані позивачем роботи до 31.08.2014.
Таким чином, безпідставними та необґрунтованими є посилання відповідача (апелянта) на відсутність у нього обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат разом із вимогою про їх підписання.
У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічна правова позиція щодо того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.
З огляду на наведене, договірна умова про здійснення оплати в межах обсягів надходження коштів від Головного розпорядника коштів державного бюджету та інших джерел фінансування не позбавляє відповідача господарського обов'язку здійснити оплату та не може бути належною правовою підставою для відтермінування цього зобов'язання на фактично невизначений строк, оскільки така договірна умова не є подією, яка неминуче має настати в розумінні ст. 530 ЦК України.
Таким чином, відповідач не звільняється від обов'язку оплатити вартість виконаних позивачем робіт незважаючи на ненадходження на його рахунок відповідних коштів.
З метою визначення обсягу та вартості виконаних позивачем робіт ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №910/25547/14 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання щодо обсягу та вартості виконаних ПП «Автомагістраль» робіт за Договором з урахуванням скоригованої проектно-кошторисної документації, а також розміру документально підтвердженої заборгованості тощо.
За результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок №6633/16-42 від 31.05.2016, згідно якого вартість будівельних робіт, виконаних при капітальному ремонті ділянки автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин на ділянці км 21+200-км 22+900, Київська область відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, підписаних сторонами за результатами комісійного обстеження складає 7 436 317,14 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що надані позивачем акти по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3 на загальну суму 7 436 317,14 грн. ним підписані та в подальшому оплачені в наступному порядку: 06.11.2015 - 3 385 916,19 грн., 08.12.2015 - 4 050 400,95 грн., відтак спір між сторонами вирішився в досудовому порядку.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт в розмірі 7 436 317,14 грн. належним чином не виконав, оплатив виконані роботи в повному обсязі із значним запізненням (під час розгляду справи в суді першої інстанції), в зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу, яка прийнята судом до розгляду.
Оскільки відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт, останнім заявлено до стягнення з відповідача 3 806 602,91 грн. інфляційних втрат та 200 350,07 грн. 3% річних.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.
З огляду на приписи чинного законодавства, умови Договору та встановлений судом факт прострочення відповідачем оплати наданих позивачем робіт, здійснену перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних за період 01.09.2014 по 08.11.2015 та з 09.11.2015 по 07.12.2015 із зазначенням періоду початку прострочення відповідача та закінчення такого нарахування з урахуванням здійснення часткових оплат, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3 806 602,91 грн. інфляційних втрат та 200 350,07 грн. 3% річних, які позивачем доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, а тому підлягають задоволенню.
В зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, на підставі поданої ним заяви про повернення зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №3068 від 17.11.2014, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України 39 131,63 грн. судового збору на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Київській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/25547/14 - без змін.
Матеріали справи № 910/25547/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук