04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" лютого 2017 р. Справа№ 911/2690/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Яценко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016
у справі № 911/2690/16 (суддя - Рябцева О.О.)
за первісним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна»
про розірвання договору від 20.04.2015 р. № 02.5-14/1-34
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»
до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна»
про визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 р.
за участю представників сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Дзюбайло О.О., довіреність №01-22/7-32 від 03.01.2017
від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Якубенко В.В., директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Кельменецьким РВ УМВС України в Чернігівській області., Гаврин Д.В., довіреність б/н від 12.09.2016
від третьої особи - Путій П.М., довіреність б/н від 05.03.2016
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (відповідач у справі) про розірвання договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виникнення обставин, які відповідно до укладеного договору є підставою для його розірвання, а саме передача орендованого приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» в суборенду іншій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна».
15.09.2016 до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (позивач за зустрічним позовом) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним п.8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015.
Звертаючись із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним п.8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015, ТОВ «Аеро Ресторантс» стверджує про невідповідність способу визначення розміру вартості наданих Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» послуг порядку, який визначений Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995. Також позивач за зустрічним позовом вказує на невідповідність даного договору типовому договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому Фондом державного майна України. Дані обставини, ТОВ «Аеро Ресторантс» вважає, підставою для визнання спірного пункту договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2016 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання недійсним п.8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 прийнято до розгляду з первісним позовом та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця -Україна».
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2016 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015, укладеного між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс». Стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» 1378, 00 коп. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подав апеляційну скаргу № 35-22/1-547 від 21.11.2016, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про розірвання договору від 20.04.2016 № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно досліджено всі обставини справи та доводи, на які посилався позивач (відповідач за зустрічним позовом) в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень на зустрічні позовні вимоги, невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, суд дійшов невірних висновків у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 18.01.2017.
11.01.2017 до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи у справі надійшли письмові пояснення (вх. №09-11/232/17) по суті спору, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця -Україна» заперечує проти доводів апелянта та просить суд залишити рішення Господарського суду Київської області без змін.
16.01.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» до Київського апеляційного господарського суду подано відзив (вх. №09-11/613/17) на апеляційну скаргу, в якому відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує про необґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 без змін.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 18.01.2017 представників ТОВ «Шоколадниця-Україна» розгляд справи був відкладений судом на 15.02.2017 в межах строків вирішення спору, які згідно ст. 69 ГПК України на підставі заяви сторін були продовжені апеляційним господарським судом, про що винесено відповідно ухвалу.
В судовому засіданні 15.02.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про розірвання договору від 20.04.2016 № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Українв» заперечили проти доводів апеляційної скарги, просять рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс») (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1606 (а.с. 10-19 том 1), згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 100,0 кв.м (Майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу «D» (інв..№ 47578) загальною площею 107850,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач).
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації кафе площею 80,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи та бару площею 20,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна, ТОВ «Аеро Ресторантс» отримав майно в користування 06.02.2015 (а.с. 20 том 1).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.6 договору орендна плата визначена на базі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р., і становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 р. - 64133,06 грн. та перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця.
Згідно з пунктом 5.18 договору оренди орендар зобов'язався на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Пунктом 6.3 договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду на строк, що не перевищує термін дії договору оренди, а факт передачі майна в суборенду оформлюється шляхом укладення відповідного правочину в письмовій формі що і договір.
Відповідно до п. 10.1 договору оренди договір укладено строком на 10 років, що діє з 30.07.2014 до 29.07.2024 включно.
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1320.
Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 5.18 договору оренди № 1606 від 30.07.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач за договором, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (орендар за договором, відповідач за первісним позовом) 20.04.2015 укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-34 (а.с. 26-70 том 1).
Відповідно до п. 1.1. договору на відшкодування витрат у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 100,00 кв.м (далі - майно) для розміщення та експлуатації кафе площею 80,00 кв.м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи, та бару площею 20,00 кв.м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в підпункті 1.1.1 таблиці 1 цього договору, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія), забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, вода холодна (з податком на воду), вода гаряча (з податком на воду), вода стічна, оплата за які визначена в залежності від орендованої площі або за показниками приладів обліку.
Пунктом 8 цієї таблиці 1 передбачено, що балансоутримувач також надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому майні (чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць).
Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендар зобов'язується щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунки, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Згідно з п. 6.1 договору договір про відшкодування витрат набирає чинності з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 30.07.2014 № 1606 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 29.07.2024.
Предметом спору за первісним позовом є вимога ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про розірвання договору №02.5-14/1-34 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, на підставі п. 6.4.4.договору, а саме у зв'язку з передачею майна в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна».
Зі змісту договору №02.5-14/1-34 від 20.04.2015, розірвання якого є предметом спору, вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За загальним правилом відповідно до статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Приписами ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведена стаття Цивільного кодексу України, якщо інше не обумовлено самими сторонами у договорі, надає їм право на розірвання договору надання послуг та право визначити у договорі підстави для розірвання, порядок і наслідки такого розірвання.
Підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 договору про відшкодування витрат сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у випадку передачі майна в суборенду.
З поданих сторонами документів, апеляційним судом встановлено, що 25.03.2015 між ТОВ «Аеро Ресторантс» (орендар) і ТОВ «Шоколадниця-Україна» (суборендар) укладено договір суборенди №1606/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (а.с. 71-78 том 1), відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 100,0 кв.м (далі -майно), розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу «D» (інв. №47578) загальною площею 107850,5 кв.м, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) і знаходиться в орендному користуванні орендаря відповідно до договору оренди №1606 від 30.07.2014.
Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації кафе площею 80,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи та бару площею 20,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Строк дії договору суборенди згідно з пунктом 10.1 встановлений до 31.12.2015 включно та був продовжений сторонами до 31.12.2017 згідно Додаткового договору №1 (а.с. 80 том 1).
Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 03.06.2015 (а.с. 79 том 1) ТОВ «Аеро Ресторантс» передало, а ТОВ «Шоколадниця-Україна» прийняло вказане у договорі суборенди майно загальною площею 100,00 кв.м. у користування в належному стані та функціональному цільовому призначенню.
Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 05.06.2015 ТОВ «Шоколадниця-Україна» передало із строкового платного користування, а ТОВ «Аеро Ресторантс» прийняло частину майна загальною площею 2,00 кв.м. у зв'язку із розміщенням в межах території майна пожежного кран-комплекту та фактичною неможливістю використання корисної площі в місці монтажу зазначеного обладнання. При цьому, вказано, що зменшення площі майна не має наслідком зміну розміру орендної плати, що сплачується за умовами договору.
На підставі вищенаведених та досліджених судом документів, колегією суддів встановлено, що з 25.03.2015 між орендарем державного майна (частини приміщення №3.2.60 загальною площею 100,0 кв.м) - ТОВ «Аеро Ресторантс» та третьою особою виникли договірні відносини щодо суборенди даного приміщення загальною площею 100,00 кв.м., на підставі яких ТОВ «Шоколадниця-Україна» 03.06.20015 фактично отримала в користування вищезазначене нерухоме майно загальною площею 100,00 кв.м. для розміщення та експлуатації кафе площею 80,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи та бару площею 20,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Як зазначили представники сторін у судовому засіданні, на орендованій площі фактично здійснює господарську діяльність суборендар - ТОВ «Шоколадниця-Україна».
У зв'язку з передачею майна в суборенду ТОВ «Шоколадниця-України», Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» відповідно до п. 6.4.4. договору про відшкодування витрат листом № 01.22-1749 від 27.05.2016 зверталось до ТОВ «Аеро Ресторантс» з пропозицією розірвати укладений між ними договір №02.5-14/1-34 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, з метою можливості подальшого укладення такого договору безпосередньо із ТОВ «Шоколадниця-України».
Однак листом № 408-06-16 від 17.06.2016 ТОВ «Аеро Ресторантс» відмовилось від розірвання договору, що і стало підставою даного позову.
Згідно з п. 8.5. договору про відшкодування витрат зміни і доповнення до нього вносяться шляхом підписання додаткових угод до нього.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, вирішуючи спір про розірвання договору важливим є встановлення наявності обставин, які відповідно до приписів спеціальних норм цивільного законодавства та умов договору, є підставою для розірвання договору.
Як вже зазначалось, положеннями статті 907 ЦК України, яка регулює розірвання договорів надання послуг, передбачено можливість сторонам у договорі самостійно визначити порядок його розірвання. Так підпунктом 6.4.4 пункту 6.4 договору про відшкодування витрат сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у випадку передачі майна в суборенду.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, Господарський суд Київської області виходив із того, що орендоване Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» майно було передано в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна» не повністю, а зі 100,00 кв.м. орендованої площі, фактично передано лише 98,00 кв.м., що в розумінні п. 6.4.4. договору відшкодування витрат не може вважатись підставою для його розірвання, оскільки в суборенду передано не орендоване майно, а його частина.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погоджується з наступних підстав.
Згідно п. 1.1. договору про відшкодування витрат даний договір був укладений у зв'язку з наданням в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» частини приміщення №3.2.60 загальною площею 100,00 кв.м. для розміщення та експлуатації кафе 80 кв.м. та бару 20,00кв.м.
Метою укладення вищезазначеного договору є з однієї сторони забезпечення орендаря умовами, необхідними для належного використання вищезазначеного орендованого майна, для надання йому послуг, що забезпечують можливість цільового використання даного приміщення як кафе та бару, та з другої сторони метою укладення договору є отримання балансоутримувачем (позивачем за первісним позовом) відшкодування понесених ним витрат, на утримання даного майна, та вартості наданих ним послуг.
Договір суборенди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна» регулює відносини суборенди щодо майна, яке повністю відповідає предмету договору оренди, укладеного з Фондом державного майна України, і згідно яким ТОВ «Шоколадниця-Україна» отримала в користування частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 100,0 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7 на 3-му поверсі терміналу «D» (інв. №47578) для розміщення та експлуатації кафе площею 80,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи та бару площею 20,0 кв. м., що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Вказане майно і було передано відповідачем згідно акту приймання-передачі від 03.06.2015.
Тобто, підписаний між відповідачем та третьою особою договір суборенди №1606/1 регулює відносини щодо використання майна - приміщення №3.2.60 за інвентаризаційним номером 47578, площею 100, 00 кв.м. для розміщення, експлуатації кафе (80 кв.м.) та бару (20 кв.м.), і вказане майно, як свідчать сторони у справі, реально використовується третьою особою згідно укладеного договору суборенди. Повернення суборендарем 2 кв.м. площі приміщення не змінює факту отримання майна в користування зі збереженням всіх істотних умов суборенди, які були визначені при укладені договору суборенди. Після підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна» акту приймання-передачі (повернення частини приміщення площею 2 кв.м), сторони не внесли змін ні щодо об'єкту суборенди, який передано в строкове платне користування (частина приміщення №3.2.60, площею 100,00кв.м., інв..№47578), ні щодо цільового використання предмету оренди (площі кафе та бару), ні щодо вартості суборендованого приміщення та розміру орендних платежів, а навпаки визначили, що зменшення площі майна не має наслідком зміну розміру орендної плати, що сплачується за умовами договору суборенди.
Таким чином, вищевстановлені обставини свідчать про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» нерухомого майна, частини приміщення №3.2.60, отриманого за договором оренди №1606 від 30.07.2014, в цільове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна», тобто передачу його у суборенду, що згідно п. 6.4.4. договору про відшкодування витрат №02.5-14/1-34 від 20.04.2015 є підставою для його розірвання.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність порушень прав позивача, оскільки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», як балансоутримувач державного майна, терміналу комплексу «D» загальною площею 107 850,5 кв.м. (частина приміщень якого передано в оренду) несе витрати у зв'язку із теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням даного майна, підтримання в належному стані території (вивезення відходів, освітлення, обслуговування доріг тощо), які (всі зазначені вище витрати) підлягають відшкодуванню йому на умовах та порядку визначеному законодавством та відповідними договорами. Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Разом з цим, маючи право на відшкодування вартості своїх витрат на утримання орендованого майна позивач не отримує їх в обсязі та на умовах, визначених договором, що порушує його майнові інтереси, за захистом яких він і звернувся до суду.
Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, про існування обставин, які згідно ст. 907 ЦК України, п. 6.4.4. договору №02.5-14/1-34 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є підставою для його дострокового розірвання, а тому первісний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про розірвання договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 про відмову в задоволенні первісного позову скасуванню.
Предметом зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є вимога про визнання недійсним п. 8 Таблиці № 1 п.п 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 у зв'язку з його невідповідністю вимогам п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995. Також позивач за зустрічним позовом вказує на невідповідність даного договору типовому договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому Фондом державного майна України.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Відповідно до п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-67 від 07.09.2015 р. балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, зокрема, підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування. За зазначену послугу передбачена щомісячна плата в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності орендаря на орендованій площі.
Як вбачається з п. 11 Методики, розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепо- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.
Місцевий господарський суд вказавши, що передбачений Методикою порядок визначає умови розрахунку витрат не тільки на утримання орендованого майна, але і на утримання прибудинкової території, дійшов висновку, що порядок розрахунку витрат на утримання прибудинкової території до орендованого ТОВ «Аеро Ресторантс» майна, який визначений п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат, суперечить вимогам Методики щодо визначення розміру відшкодувань на утримання вказаного майна.
Однак, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 Методики, вона розроблена з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації.
При цьому, відповідно до п. 3 Методики до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
Тобто, вказана Методика не регулює порядок визначення сторонами розрахунків з відшкодування витрат за утримання орендованого майна та інші послуги, надання яких та оплата яких визначається умовами окремих договорів, укладеними з балансоутримувачами такого майна. Колегія суддів звертає увагу, що п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору сторони передбачили надання послуг з підтримання належного стану території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території всього аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг і під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, тобто передбачено надання послуг, які, враховуючи особливості розміщення орендованого майна (а саме що це є частина пасажирського терміналу аеропорту), не охоплюються зазначеною вище Методикою.
Посилання суду на необхідність дотримання сторонами п. 11 Методики, яка в тому числі визначає порядок відшкодування витрат на утримання прибудинкової території є помилковим, оскільки послуги, що надаються згідно спірного пункту договору не стосуються прибудинкової території, до якої згідно ст. 14.1.205 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відноситься територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Послуги, передбачені спірним пунктом, є частиною функціонування інфраструктури аеропорту, які споживаються орендарем, а тому їх вартість, чи спосіб визначення, порядок оплати встановлюються сторонами договору самостійно.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови
Вказаною ст. 179 ГК України передбачено поняття примірного договору та типового договору. Основна їх відмінність полягає в тому, що примірний договір, орган державної влади рекомендує суб'єктам господарювання і негосподарюючим суб'єктам і від його змісту сторони договору можуть відступати, а від змісту типового договору сторони договору не можуть відступати, але мають право конкретизувати його умови.
ТОВ «Аеро Ресторантс» стверджує, що договір про відшкодування витрат відноситься до типового договору, який затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року від №1774 та повинен повністю відповідати затвердженій формі, яка не встановлює надання таких послуг та плати за них, як передбачено у спірному п. 8 таблиці.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 1. Наказу Фонду державного майна України від 23.08.2000 року від №1774 «Про затвердження договорів оренди» вказаним наказом з метою врахування змін у законодавстві України про оренду державного майна, що сталися протягом 1996 - 2000 рр., було затверджено саме Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умови якого можна змінювати за взаємною згодою сторін, а також доповнювати його зміст.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що оскільки при укладенні договору відшкодування витрат позивач та відповідач погодили його зміст відповідно до порядку, передбаченому чинним цивільним законодавством, вчиняли дії щодо його виконання, то слід вважати, що умови підпункту 8 таблиці 1 п. 1.1.1 договору в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи встановлені вище обставини, Київський апеляційний господарський суд вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про існування підстав для визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015, укладеного між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» повністю та скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 з прийняттям нового рішення, яким первісний позов про розірвання договору від 20.04.2015 №02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладений між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторанс», задовольнити повністю. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (позивач за зустрічним позовом) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним п.8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 відмовити повністю.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання первісного позову, зустрічного позову покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати пов'язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».
Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 у справі №911/2690/16 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2016 у справі №911/2690/16 скасувати та прийняти нове рішення:
« 1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір від 20.04.2015 №02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладений між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторанс».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 3 031 (три тисячі тридцять одну) грн 60 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.
5 Справу №911/2690/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді С.Я. Дикунська
А.О. Мальченко