73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 лютого 2017 року Справа № 923/1216/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація", м. Херсон
про стягнення 23229,15 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014;
від відповідача - представник ОСОБА_2, довіреність від 02.12.2016.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" заборгованість у розмірі 23229,15 грн., з якої: 14159,22 грн. - сума пені, 962,96 грн. - сума 3% річних та 8106,97 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №3101/15-КП-33 від 27.11.2014 купівлі-продажу природного газу, положення ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2016р. подав клопотання про припинення провадження у справі №923/1216/16, в якому зазначає, що предметом спору у справі №923/1216/16 є стягнення штрафних санкцій у розмірі 23229,15 грн. У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 року, з ПП "Херсонтеплогенерація" списуються штрафні санкції нараховані на заборгованість, яка виникла до 01.07.2016 року. На підставі викладеного, відповідач, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України просить припинити провадження у справі №923/1216/16, у зв'язку із відсутністю предмета спору. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 52-63).
Також у судовому засіданні 13.12.2016р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити розмір неустойки - пені до 1 грн. Даний відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 64-66).
Ухвалою від 12.01.2017 суд, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору у справі № 923/1216/16 на п'ятнадцять днів - до 21.01.2017 року та відклав розгляд справи на 31.01.2017 року.
Ухвалою від 31.01.2017 суд, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору у справі № 923/1216/16 на п'ятнадцять днів - до 15.02.2017 року та відклав розгляд справи на 14.02.2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2017 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2017 року позовні вимоги не визнав, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені ним у клопотанні про припинення провадження у справі та відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що 27 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, або продавець) і Приватним підприємством "Херсонтеплогенерація" (надалі - відповідач, або покупець) був укладений договір №3101/15-КП-33 від 27.11.2014 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).
Згідно з п.1.1. договору, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, газ обсягом до 52 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).
Відповідно до п.5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн., всього з ПДВ - 6682,44 грн.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 7 договору, передбачено відповідальність сторін.
На підставі пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 195612,44 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, а саме:
- від 31.01.2015 на суму 60113,24 грн.;
- від 28.02.2015 на суму 44337,87 грн.;
- від 31.03.2015 на суму 33592,91 грн.;
- від 31.10.2015 на суму 2110,56 грн.;
- від 30.11.2015 на суму 10757,26 грн.;
- від 31.12.2015 на суму 44700,60 грн.
Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив, зокрема, умови пункту 6.1. договору. Даний факт підтверджується випискою по операціям на ПП "Херсонтеплогенерація" (а.с. 40-41).
Отже, у зв'язку зі здійсненням відповідачем несвоєчасних оплат за придбаний природний газ, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 14159,22 грн., суму 3% річних у розмірі 962,96 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 8106,97 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України, укладений між сторонами договір №3101/15-КП-33 від 27.11.2014 купівлі-продажу природного газу, з моменту його укладення є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов п.6.1. договору несвоєчасно здійснював оплати вартості придбаного протягом 2015 року природного газу, у зв'язку з чим позивач відповідно до здійсненого ним розрахунку (а.с. 10-13) нарахував відповідачу суму пені у розмірі 14159,22 грн., суму 3% річних у розмірі 962,96 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 8106,97 грн.
Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по розрахунках за придбаний природний газ доведено матеріалами справи.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат і визнав їх обґрунтованими.
За таких обставин, вимоги щодо стягнення сум 3% річних у розмірі 962,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8106,97 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими.
Також, відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам договору.
Разом з тим, суд частково приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені до мінімально можливого розміру (1 грн.), та зменшує заявлену до стягнення позивачем суму пені лише на 25%, з огляду на наступне.
В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій (пені), відповідач посилається ні обставини, що він є сумлінним платником, який розрахувався за поставлений газ з ПАТ НАК "Нафтогаз України". Як вбачається з розрахунків позивача та наданих відповідачем документів по договору від 27 листопада 2014 року №3101/15-КП-33, відповідачем сплачено вартість газу у повному обсязі (100%), ще до звернення позивача до суду з даним позовом. Відповідач також зазначає, що предметом договору від 27 листопада 2014 р. № 3101/15-КГІ-ЗЗ є постачання газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), а також те, що ПП "Херсонтеплогенерація" є соціально значимим підприємством у м. Херсон, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за договором виникла через значну заборгованість населення з оплати послуг постачання теплової енергії, несвоєчасне відшкодування держави різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором, застосування до відповідача штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до ще більшого погіршення його фінансового становища.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач використовує газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, підприємствами та установами в місті Херсоні, а також те, що ПП "Херсонтеплогенерація" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через низький рівень розрахунків споживачів послуг з теплопостачання, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшити заявлену до стягнення суму пені на 25%.
За таких обставин, вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню, лише у розмірі 10619,41 грн.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо посилань відповідача на вимоги Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", як на підставу припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, то дані доводи не приймаються до уваги та відхиляються господарським судом, з наступних мотивів.
Так, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VІІІ, вимогами ч.3 ст.7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
При цьому відповідно до ч.1 ст.1 Закону списання заборгованості є одним із заходів, який входить до процедури врегулювання заборгованості та передбачає ведення реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
В силу вимог ч.4 ст.3 Закону порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, як вище встановлено господарським судом, нарахування відповідачу пені, 3% річних, інфляційних та звернення до суду з відповідним позовом про їх стягнення здійснено позивачем 04.11.2016р., тобто до набрання чинності Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому господарський суд вважає, що в даному випадку пеня, 3% річних та інфляційних можуть бути списані за відповідною процедурою врегулювання заборгованості, яка передбачає включення відповідача до відповідного реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та передбачає ведення відповідного реєстру підприємств. ОСОБА_1, як встановлено судом, порядок ведення та користування відповідним Реєстром на теперішній час Кабінетом Міністрів України не затверджено.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (73034, м. Херсон, вул. Кутузова, 2-А, код ЄДРПОУ 34458071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму пені у розмірі 10619,41 грн., суму 3% річних у розмірі 962,96 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 8106,97 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.02.2017
Суддя С.В. Нікітенко